Рішення № 100423457, 20.09.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 910/20614/20

Суддя Конюх О.В., про секретарі судового засідання Ревуцькій А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”,

с. Гора Бориспільського району Київської області,

до відповідача приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”, м. Київ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ,

про стягнення 47303,70 грн.

за участі представників:

від позивача: Рабченюк Л.П., в порядку самопредставництва, наказ (розпорядження) про прийняття на роботу від 23.06.2021 № 11-07/1-767/П&2, посадова інструкція від 18.06.2021 № 35-05/1-2;

від відповідача: Матохнюк Н.В., адвокат, копія довіреності від 27.01.2021 № 01.1.1

05/5-2021;

від третьої особи: Желяк А.А., у порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, с. Гора Бориспільського району Київської області (далі по тексту – ДП «МА «Бориспіль») (балансоутримувач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від 08.04.2021 до відповідача – приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”, м. Київ (далі по тексту - ПрАТ «АК «МАУ») (орендар), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 47303,70 грн., з яких: 39355,89 грн. основного боргу з орендної плати за період лютий - червень 2020 року згідно договору оренди №1733 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015, пеня у сумі 2864,02 грн., інфляційні втрати у сумі 478,90 грн., три проценти річних у сумі 669,30 грн. та штраф (10%) у сумі 3935,59 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем було укладено договір оренди №1733 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015, предметом якого є державне нерухоме майно – нежитлове приміщення №27 загальною площею 24,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний державний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль». Відповідно до договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно до 15 числа наступного місяця у співвідношенні 70%-30% до державного бюджету та балансоутримувачу.

Позивач твердить, що у спірний період лютий-червень 2020 відповідач самостійно отримав у бухгалтерії балансоутримувача акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки загалом на суму 94 454,15 грн., у тому числі до сплати позивачу 39355,89 грн. Відповідач не виконував зобов`язань із сплати орендної плати, у зв`язку з чим утворилась стягувана заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та просить суд стягнути передбачені договором пеню (загалом з 16.03.2020 по 09.12.20), штраф 10%, а також відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20614/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

29.01.2021 відповідач ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” подав до суду відзив на позовну заяву від 26.01.2021 №01.3.1-10/10, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Заперечення мотивовані тим, що орендоване приміщення набуте для ведення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» у сфері пасажирських перевезень. У відповідності до норм пункту 6 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020 на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) передбачено, що суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

МАУ є підприємством повітряного транспорту, здійснює свою діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів і є суб`єктом авіаційної діяльності відповідно до отриманих дозвільних документів.

Діяльність авіакомпанії була заборонена у зв`язку із прийняттям КМ України розпорядження від 14.03.2020 №287-р, яким запроваджено тимчасове з 17.03.2020 по 22.05.2020 закриття пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського, залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення; тимчасову заборону перетину державного кордону на в`їзд в Україну іноземців та осіб без громадянства. Крім того, постановою КМУ від 23.03.2020 №228 заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож із туристичною метою. В наступному Постановою КМ України від 22.07.2020 №641 заборону на в`їзд на територію України іноземців та особам без громадянства встановлено до 28.09.2020.

Зазначене унеможливило використання орендованого приміщення відповідачем для здійснення господарської діяльності. Наказом від 31.03.2020 дна підприємстві відповідача оголошено простій.

Крім того, нормами постанови КМУ від 15.07.2020 №611 постановлено, що на період дії карантину звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно із додатком 1, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном нараховується у розмірі 50% для орендарів за переліком згідно із додатком 2, у розмірі 25% для орендарів згідно додатку №3.

Додаток №1 містить позицію щодо підприємств, які здійснюють побутове обслуговування населення.

Додаток 2 до постанови містить позицію щодо транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

З огляду на викладене, відповідач твердить, що має право на звільнення від сплати орендної плати повністю у спірний період.

12.02.2021 від позивача – ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив від 08.02.2021 № 35-22/1-59, в якій позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач зазначає про те, що у відповідності до ст. 762 ЦК України підставою для звільнення наймача сплатити орендну плату є об`єктивна неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним у приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини за які наймач не відповідає. Закриття регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача доступу до орендованого приміщення.

Позивач твердить, що пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не розповсюджується на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна у господарській діяльності. Також позивач вважає, що відповідач не належить до підприємств, які наведені у Додатку №1 до Постанови КМУ №611, і які мають право на звільнення від орендної плати.

Позивач твердить, що відповідно до пункту 1.2 Договору майно передано в оренду для забезпечення діяльності з пасажирських перевезень. Разом із тим, пунктом 2 Постанови КМУ №611 постановлено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям відповідно до цієї постанови, відтак, забезпечити таке нарахування за спірним договором може лише Регіональне відділення фонду державного майна по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Разом із тим, зо твердженням позивача, розмір орендної плати належить до істотних умов договору оренди, а у відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна та пункту 10.3 Договору зміна та розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Відтак, позивач твердить, що розмір орендної плати може бути змінений виключно за згодою сторін договору шляхом укладення додаткової угоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №910/20614/20 постановлено розгляд справи здійснювати з повідомленням сторін у судовому засіданні, яке призначено на 23.03.2021.

Протокольною ухвалою від 23.03.2021 суд на місці ухвалив залучити у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ (далі по тексту РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), а також оголосив перерву до 27.04.2021.

24.03.2021 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання від 22.03.2021 №01.3.2-01-259 про доручення до матеріалів справи листа ДП "МА "Бориспіль", за змістом якого вбачається, що орендодавець РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 10.02.2021 319-22/1-71 надав знижку 50% за рядом договорів, укладених з ПАТ «АК «МАУ», у тому числі і за спірним договором №1733 від 30.09.2015, про що інформував балансоутримувача листом від 28.12.2020.

02.04.2021 від третьої особи РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до господарського суду надійшли пояснення від 31.03.2021 №52-04.01-1456, за змістом яких третя особа твердить, що станом на 31.03.2021 заборгованість відповідача з орендної плати становить 69 093,43 грн.

08.04.2021 від позивача до господарського суду надійшли заперечення від 30.03.2021 №35-22/1-161 на клопотання відповідача від 22.03.2021. зокрема, у запереченнях позивач не визнає лист орендодавця від 28.12.2020 належно оформленим рішенням про застосування знижки 50%, крім того вказує, що у відзиві на позов містяться інші підстави для заперечень проти позову. Також позивач повідомляє, що відповідачем платіжним дорученням від 15.03.2021 було частково погашено заборгованість за рахунком-фактурою від 29.02.2020 в сумі 7771,20 грн.

27.04.2021 від відповідача до господарського суду надійшло клопотання від 23.04.2021 №01.3.2-01-259/3 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Київської області за місцезнаходженням орендованого нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2021 справу 3910/20614/20 передано за підсудністю до господарського суду Київської області. Матеріали справи надійшли до господарського суду Київської області 06.07.2021 із супровідним листом господарського суду міста Києва від 22.06.2021.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.07.2021 справа №910/20614/20 передана на розгляд судді Конюх О.В.

Ухвалою від 08.07.2021 (суддя Конюх О.В.), справу прийнято до провадження та постановлено справу розглядати у порядку спрощеного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 02.08.2021.

У судовому засіданні 02.08.2021 суд оголосив перерву до 20.09.2021, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розпис, а відсутня третя особа РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях шляхом надіслання ухвали про повідомлення у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.

У судове засідання 20.09.2021 з`явились представники всіх учасників справи. У судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши позов ДП МА «Бориспіль» до ПрАТ «АК «Міжнародні авіалінії України», за участю третьої особи – РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

30.09.2015 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець), та ПрАТ «АК «МАУ» (орендар) було укладено договір оренди №1733 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №27 загальною площею 24,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу за адресою Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль», вартістю 1 162 900,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1).

Майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень (пункт 1.2).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акту передачі-приймання майна (пункт 2.1).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 №786 і становить за базовий місяць розрахунку – березень 2015 – 14 536,25 грн. без ПДВ (пункт 3.1).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.8).

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2015 до 29.09.2016 включно (пункт 10.1).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління (пункт 10.4).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. та зареєстровано а в реєстрі за №1072.

Сторонами укладено також Додаток №1 до договору – Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до преамбули Статуту, ДП МА «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно до пункт 4.2, 4.13 Статуту ДП МА «Бориспіль», майно аеропорту є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, аеропорт володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом. Контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за Аеропортом майна здійснює Уповноважений орган управління.

Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна.

Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

30.09.2015 між орендодавцем РВ ФДМУ по Київській області та орендарем ПрАТ «АК «МАУ» складено та підписано Акт №1 приймання-передачі державного майна в оренду, який погоджений також балансоутримувачем ДП МА «Бориспіль».

28.09.2016 між РВ ФДМУ по Київській області та ПрАТ «АК «МАУ» укладено додатковий договір №1, яким, серед іншого, сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2017 включно.

29.09.2017 між РВ ФДМУ по Київській області та ПрАТ «АК «МАУ» укладено додатковий договір №2, яким сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2018 включно.

26.10.2018 між РВ ФДМУ по Київській області та ПрАТ «АК «МАУ» укладено додатковий договір №3, яким, серед іншого, сторони внесли зміни у пункт 1.1 договору щодо вартості об`єкта оренди – 1 129 260,00 грн.; домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2019 включно, у порядку ст. 630 ЦК України домовились, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли до його укладання, а саме з 30.09.2018; виклали пункт 10.3 Договору у редакції, відповідно до якої зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти державним майном. Також сторонами укладено Додаток №1 до додаткового договору №3 – Розрахунок плати за базовий місяць оренди (липень 2018) в сумі 14 115,75 грн. без ПДВ.

19.11.2019 між РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ПрАТ «АК «МАУ» укладено додатковий договір №4, відповідно до якого, у зв`язку із реорганізацією орендодавця у преамбулі та по тексту договору з урахуванням його невід`ємних додатків Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області в усіх відмінках замінено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2020 включно, у порядку ст. 630 ЦК України домовились, що умови договору застосовуються до відносин що виникли до його укладання, а саме з 30.09.2019.

У спірний період лютий – червень 2020 позивач балансоутримувач ДП «МА «Бориспіль» склав Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1733 від 30.09.2015, та сформував відповідні рахунки-фактури за надані послуги, а саме:

за лютий 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/308 від 29.02.2020 на загальну суму 18650,88 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 7771,20 грн. (30% орендної плати без ПДВ плюс вся сума ПДВ, що є правомірним, оскільки орендодавець не є платником ПДВ, а орендна плата є об`єктом оподаткування ПДВ повністю). Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 12.03.2020;

за березень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/509 від 31.03.2020 на загальну суму 18800,09 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 7833,37 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 16.04.2020;

за квітень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/708 від 30.04.2020 на загальну суму 18 950,48 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 7896,03 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 13.05.2020;

за травень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/930 від 31.05.2020 на загальну суму 19007,34 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 7919,72 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 11.06.2020;

за червень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1107 від 30.06.2020 на загальну суму 19045,36 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 7935,57 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.07.2020.

Долучені позивачем вищеназвані Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору з боку орендаря не підписані. Загальний розмір орендної плати згідно вказаних рахунків за спірний період визначена у сумі 94 454,15 грн., з них на користь балансоутримувача в сумі 39355,89 грн.

Позивач заявляє до стягнення суму основного боргу 39355,89 грн. Разом із тим, після відкриття провадження у справі (29.12.2020) платіжним дорученням від 15.03.2021 №ТАS0054342 відповідач сплатив позивачу орендну плату в сумі 7771,20 грн. за лютий 2020 згідно рахунку №76/308 від 29.02.2020.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17).

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу Українирозгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог.

Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу

За таких обставин, провадження у справі у частині стягнення 7771,20 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за березень - червень 2020, суд встановив таке.

Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” карантин продовжено з 22 травня 2020 по 31 липня 2020, та з 1 серпня по 19 грудня 2020.

У подальшому Кабінет Міністрів України постановою від 09.12.2020 № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (із наступними змінами) установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України №211, №392, №641.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

При цьому,постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №228 «Питання перевезень авіаційним транспортом» заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.

Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

Доказів на підтвердження заборони на використання орендованого приміщення відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на те, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "МАУ", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.

Обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованих приміщень та їх використання, а відтак, доводи відповідача щодо неможливості користування орендованим майном, з посиланням на обмеження міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020 є необґрунтованими.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення і користування ним, що могло б бути підставою для звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Отже відповідач не довів належними засобами доказування існування об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які він, як орендар, не відповідає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.

Так, відповідно до п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996р., № 2, ст.57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Відповідач до таких орендарів не належить.

Водночас, відповідно до п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передане в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень.

З урахуванням викладеного, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків.

Як вбачається з листа ДП МА «Бориспіль» від 10.02.2021 №19-22/1-71, який був наданий у відповідь на звернення ПрАТ «АК «МАУ» від 13.10.2020, від 22.01.2021, орендодавець РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надав відповідачу пільгу 50% на сплату орендної плати за спірним договором №1733 від 30.09.2015, про що позивач як балансоутримувач був поставлений до відома листом від 28.12.2020 №50-02.02-5176.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що згаданий лист РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 28.12.2020 №50-02.02-5176 за формою не є власне рішенням орендодавця, а також посилання на те, що для застосування вказаної знижки було необхідним укладення відповідної додаткової угоди до договору.

Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі 910/13397/20 щодо орендних відносин між тими ж сторонами.

Отже, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати. Відтак, належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пп. 2 п. 1 Постанови № 611 та додатку № 2 у період з серпень 2020 – березень 2021.

Відповідно до вказаного висновку, з відповідача на користь позивача як балансоутримувача належить до сплати орендна плата у такому розмірі: за березень 2020 – 5432,82 грн. (по 11.03.2020 100% орендної плати, належної до сплати на користь балансоутримувача пропорційно кількості днів 3032,27 грн., з 12.03.2020 50% орендної плати, належної до сплати на користь балансоутримувача пропорційно від кількості днів 2400,55 грн.), за квітень 2020 – 3948,02 грн.; за травень 2020 – 3959,86 грн.; за червень 3967,78 грн., а всього 17308,48 грн., відтак вимога про стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати належить до задоволення частково в сумі 17308,48 грн.

Щодо вимог про стягнення 2864,02 грн. пені та 3935,59 грн. штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 3.7 Договору, який відповідачем підписаний, чинний та недійсним не визнаний, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Вказаний пункт не суперечить ст. 511 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, оскільки пункт створює обов`язок для сторони договору – орендаря – сплатити орендну плату та пеню до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тому, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 3.7 Договору, відповідно до якого нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до умов договору строк оплати орендної плати встановлений не пізніше 15 числа наступного місяця і не пов`язаний із виставленням або не виставленням рахунку балансоутримувачем. При цьому порядок коригування суми орендної плати на індекс інфляції та пропорції перерахування встановлені законом та договором, ґрунтуються на загальнодоступних відомостях та не залежать від волі сторін договору; постанова КМУ від 15.07.2020 № 611 набрала законної сили та не передбачала жодних додаткових дій від орендаря, орендодавця або балансоутримувача (підписання актів, додаткових угод, виставлення рахунків тощо), у зв`язку з чим не виставлення рахунків на скориговану відповідно до постанови №611 орендну плату жодним сином не унеможливлювало для відповідача виконання зобов`язань з оплати орендної плати у спірний період.

Між тим, як встановлено судом вище, оплата орендної плати за лютий 2020 відбулась 15.03.2021, доказів сплати боргу за березень – червень 2020 суду не подано, відтак, за зобов`язаннями лютого – червня 2020 прострочення оплати становило більше трьох місяців, до відповідно до пункту 3.8 Договору є підставою для нарахування штрафу 10% від суми заборгованості.

Виходячи з вищенаведених норм закону умовою застосування до боржника неустойки у вигляді штрафу є по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, та по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Щодо одночасного стягнення передбачених договором пені та штрафу, суд зазначає, що зазначене не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, пеня та штраф є різновидом неустойки, і в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій; таке формулювання пункту 3.8 сторони погодили у Договорі, укладеному на підставі вільного волевиявлення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

По-друге, стаття 61 Конституції України розміщена у розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина», та не стосується прав, обов`язків та юридичної відповідальності юридичних осіб у зобов`язальних відносинах, заснованих на господарському договорі.

Враховуючи, що оплата орендної плати з 12.03.2020 мала бути здійснена у розмірі 50% від визначеної за Методикою у строк, передбачений договором, фактична оплата основного боргу за лютий 2020 відповідачем здійснена 15.03.2021, здійснивши вірний розрахунок пені та штрафу за заявлений період по 09.12.2020:

Місяць оренди (сума орендної плати, грн.)Кінцевий строк оплатиФактично сплаченоПрострочена заборгованість, грн., на розрахункову дату 09.12.20.Період прострочення, грн.Пеня, грн.Штраф, грн.лютий 2020 (7771,20 грн)16.03.2015.03.21 (7771,20 грн)7771,2017.03 – 09.12.20789,01777,12березень 2020 (5432,82 грн. )15.04.20 5432,8216.04 – 09.12.20462,53543,28квітень 2020 (3948,02 грн.)15.05.20 3948,0216.05 – 09.12.20280,89394,80травень 2020 (3959,86 грн.)15.06.20 3959,8616.06 – 09.12.20229,80395,99червень 2020 (3959,86 грн.)15.07.20 3967,7816.07 – 09.12.20191,23396,78всього 1953,462507,97суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 1953,46 грн., штрафу 2507,97 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 669,30 грн. та 478,90 грн. інфляційних втрат (за період 16.03.20 по 09.12.2020). Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, відповідно до пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (яка була чинною у спірний період оренди та посилання на яку містить пункт 3.1 договору), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Тобто, для визначення розміру основного зобов`язання із сплати орендної плати, наприклад, за квітень 2020, слід розмір орендної плати за березень 2020 скоригувати на індекс інфляції за квітень 2020. При цьому строк оплати орендної плати за квітень 2020 спливає 15 травня 2020, відтак, з 16.05.2020 настає прострочення, відповідно інфляційні втрати за прострочене грошове зобов`язання за квітень 2020 починають нараховуватись з наступного місяця за місяцем оплати, тобто з червня 2020. Надалі для встановлення розміру основного зобов`язання із сплати орендної плати за травень 2020, розмір орендної плати за квітень 2020 коригується на індекс інфляції за травень 2020, а нарахування інфляційних втрат на прострочені зобов`язання за травень починається з місяця, наступного за місяцем оплати, тобто з липня 2020. З огляду викладене, враховуючи, що в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати є складовою частиною грошового зобов`язання, у разі вірного розрахунку інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем відсутній факт їх подвійного нарахування.

З огляду на викладене, здійснивши вірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем, вірно встановивши дату початку прострочення та базу нарахування, суд встановив, що вірно розраховані належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 278,55 грн., інфляційні втрати становлять 406,94 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, суд задовольняє позов частково, ухвалює рішення про стягнення з відповідача ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на користь ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» 17 308,48 основного боргу, 1953,46 грн. пені, 278,55 грн. 3% річних, 406,94 грн. інфляційних втрат та 2507,97 грн. штрафу.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України» (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд.4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069)

17 308,48 грн. (сімнадцять тисяч триста вісім гривень сорок вісім копійок) основного боргу,

1164,45 грн. (одну тисячу сто шістдесят чотири гривні сорок п`ять копійок) пені,

278,55 грн. (двісті сімдесят вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок) 3% річних,

406,94 грн. (чотириста шість гривень дев`яносто чотири копійки ) інфляційних втрат,

1730,84 грн. (одну тисячу сімсот тридцять гривень вісімдесят чотири копійки) штрафу,

2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 20.10.2021.

Суддя О.В. Конюх