Рішення № 100423332, 06.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2021Справа № 910/6565/21

За позовомУкраїнсько-польського спільного підприємства "Макрохем-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл менеджмент сервіс"простягнення 43 553, 35 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Шпак В.М. - генеральний директор;

Шпак О.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача: Яковенко І.М. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6565/21 за позовом Українсько-польського спільного підприємства "Макрохем-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Менеджмент Сервіс" про стягнення попередньої оплати по договору б/н про надання послуг від 01.09.2017 в розмірі 8 426, 54 грн, штраф в розмірі 33 284, 84 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 295, 51 грн, 3% річних в розмірі 546, 46 грн.

До позовної заяви також долучено клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЕООД "ТЮФ НОРД Болгарія".

Відповідно до ухвали суду від 11.06.2021 витребувано докази у відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 16.07.2021.

12.07.2021 відповідачем надані письмові заперечення на заяву позивача про залучення третьої особи та долучено на виконання вимог суду витребувані докази.

Представники сторін безпосередньо в підготовчому засіданні 16.07.2021 надали усні пояснення стосовно заявленого позивачем клопотання про залучення третьої особи.

Суд відмовив у залученні до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ЕООД "ТЮФ НОРД Болгарія", про що вказано у відповідній ухвалі.

З огляду на те, що у судовому засіданні 16.07.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 24.09.2021.

23.09.2021 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої заявник просить стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 8 426,54 грн, інфляційні втрати в розмірі1 295, 51 грн, 3% річних в розмірі 546,46 грн, а всього 10 268, 51 грн.

Крім того, 23.09.2021 позивачем заявлено клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 24.09.2021 заслухано доводи сторін стосовно заяви позивача про відмову від частини позовних вимог та встановлено наступне.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Заява позивача підписана генеральним директором позивача В.М. Шпак, повноваження якого підтверджуються наявними у справі фактичними даними.

Від сторін або інших осіб не надходили заяви та (або) повідомлення про порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про відмову від позову.

Суд роз`яснює сторонам правові наслідки прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі, а також враховує, що відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від частини позовних вимог, а провадження у справі в цій частині (в частині стягнення штрафу в розмірі 33 284, 84 грн) підлягає закриттю згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документа з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Згідно зі ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

З огляду на наведені вище обставини, зважаючи на те, що позивачем заявлено клопотання про призначення у справі експертизи після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача.

Суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказів, оголосив перерву в судовому засіданні до 06.10.2021.

06.10.2021до суду від відповідача надійшла заява про повернення письмового доказу, а саме оригіналу листа TUV NORD Bulgaria EOOD вих. № 364 від 12.04.2019.

Частиною другою статті 92 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили.

Суд вважає, що без шкоди для розгляду справи оригінал письмового доказу можливо буде повернути відповідачу після набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

06.10.2021 проведено судові дебати та відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 між Українсько-польський спільним підприємством "Макрохем-Україна" (далі таж замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Менеджмент Сервіс" (далі також - виконавець) було укладено договір б/н за умовами якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по проведенню робіт сертифікаційного, першого та другого наглядових аудитів систем менеджменту (надалі - СМ), на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015.

Зміст, повний перелік, терміни і вартість наданих послуг, які є предметом цього договору, вказані в Додатку № 1 "Найменування, терміни та вартість послуг" (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що після виконання робіт сторони підписують акт прийому-здачі виконаних робіт по етапах, вказаних в додатку № 1.

Вартість послуг по даному договору сплачується замовником в національній валюті (гривня). Вартість послуг за цим договором вказана в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору (п. п. 4.1., 4.2. договору).

У розділі 5 договору сторони також погодили, що протягом терміну дії сертифікату виконавцем проводиться інспектування (нагляд) сертифікованої СМ замовника. Проведення наглядових аудитів сертифікованої СМ замовника здійснюється в наступний термін:

- перший нагляд 10-11 місяців після проведення сертифікаційного аудиту (дата вказана у сертифікаті);

- другий нагляд 21-22 місяці після проведення сертифікаційного аудиту (дата вказана в сертифікаті).

Згідно з п. 6.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії Сертифікату. Сертифікат діє протягом 3-х років з дати його реєстрації, вказаної на сертифікаті. По закінченні трьох років в рамках нового договору проводиться повторна сертифікація СМ замовника і при задовільних результатах аудиту замовнику видається новий сертифікат.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору виконавцем на підприємстві замовника було проведено сертифікаційний аудит, за підсумками якого позивач (замовник) отримав Сертифікат на систему менеджменту згідно з стандартами ISO 9001:2015. Реєстраційний номер сертифіката: 44 100 17 32 0242 (чинний від 2017-10-05 до 2020-10-04).

Крім того, позивач наголошує, що на підставі рахунку виконавця № 71 від 05.10.2017 замовник здійснив 100%оплату вартості всіх послуг за договором на загальну суму 12 639, 82 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3393 від 18.10.2017. Однак, отримавши від позивача вищезазначені грошові кошти, відповідач не надав у повному обсязі послуги, які передбачені договором та не повернув позивачеві отримані кошти за ненадані послуги.

На виконання п. 9.4. договору про досудове врегулювання спору, позивач 28.05.2019 направив відповідачу лист за № 139 щодо врегулювання спірних питань, а пізніше направив претензію 11.06.2019 № 146-П щодо розірвання договору та відшкодування завданих збитків.

За доводами позивача, у своїй відповіді від 10.06.2019 відповідач підтвердив, що за умовами договору ТОВ "ІМС" зобов`язалося надати послуги по проведенню робіт сертифікаційного, першого та другого наглядових аудитів систем менеджменту на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015. Також, ТОВ "ІМС" у відповіді підтвердило, що відповідно до Додатку № 1 до договору вартість сертифікаційного/ре сертифікаційного аудиту системи менеджменту ISO 9001:2015, вартість першого та другого наглядового аудитів складає 400 доларів. Далі, ТОВ "ІМС" вказує, що начебто між сторонами досягнуто усної домовленості, відповідно до якої було змінено умови оплати послуг, а доказом цього відповідач зазначив акт надання послуг № 74 від 27.10.2017.

Позивач звертає увагу на те, що жодних додаткових угод чи протоколів розбіжностей, іншого листування чи усного спілкування, щодо зміни умов договору, його ціни та порядку розрахунків між сторонами не було.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як зауважує позивач, що відповідач повинен повернути йому кошти за два не проведених аудити у розмірі 8 426,54 грн.

Відповідач, у свою чергу, проти заявленого позову заперечив у повному обсязі посилаючись, зокрема, на таке:

- у 2018 році позивач не вчинив жодних дій щодо проходження першого наглядового аудиту, який відповідно до п. 5.2. договору повинен був відбутися 10-11 місяців після проведення сертифікаційного аудиту, тобто протягом серпня - вересня 2018;

- у 2018 році позивач не надав відповідачу ані необхідних документів, ані доступу до систем менеджменту чи підрозділів позивача, ані можливості співпраці із працівниками позивача, проігнорував усі звернення відповідача, що призвело до відсутності звіту про перший наглядовий аудит;

- на самому сертифікаті зазначено, що сертифікація проведена відповідно до затвердженої TUV NORD CERT методики аудитування та сертифікації і підлягає періодичним наглядовим аудитам;

- оскільки перший наглядовий аудит позивача у 2018 році не проведено - орган сертифікації TUV NORD CERT вимушений був відкликати сертифікат вже на початку 2019 в квітні, через 6 місяців з вересня 2018, коли мав бути завершений перший наглядовий аудит, на підтвердження чого орган сертифікації направив лист № 364 від 02.04.2019 в якому просить позивача повернути сертифікат;

- у відсутності сертифікату серед чинних можна переконатися перейшовши за посиланням https:tuev-nord.de/en/company/certification/support/certificate-database/;

- позивач звернувся до відповідача з претензією вже після припинення сертифікату, хоча фактично вже були відсутні підстави посилатися на договір як на чинне зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, у Додатку № 1 до договору сторони погодили вартість послуг 400 дол. США. Однак, з тексту вказаного Додатку складно встановити, в даному випадку вартість передбачено за всі три послуги чи за кожну послугу окремо.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник забезпечує виконавцю вільний доступ у всі підрозділи організації, які підлягають аудиту, а також необхідну співпрацю працівників установи, окрім тих, доступ до яких вимагається спеціального дозволу відповідних державних органів.

Сторони у договорі не погодили чіткої процедури проведення наглядових аудитів. У той же час, проведення сертифікаційних та наглядових аудитів TUV NORD CERT відбувається відповідно до їх затвердженої методики, яка розроблена на підставі стандарту ISO/IEC 17021-1:2015 - український аналог ISO/IEC 17021-1:2015 затверджений Наказом Національного агентства з акредитації України "Оцінка відповідності - Вимоги згідно менеджменту - Частина 1: Вимоги".

У п. 9.2.3.4. Стандарту вказано, що план аудиту потрібно заздалегідь повідомляти клієнту та попередньо узгоджувати з ним дати проведення аудиту, а в п. 9.2.3.5. даного стандарту зазначається, що орган сертифікації повинен завчасно повідомляти організацію-клієнта імена, і на запит, надавати іншу інформацію стосовно кожного члена групи з аудиту, щоб клієнт міг висловити незгоду стосовно призначення будь-якого конкретного члена групи, а орган з сертифікації змінив склад групи у відповідь на будь-яке вагоме заперечення.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову наголосив, що у 2018 році позивач не надав відповідачу ані необхідних документів, ані доступу до систем менеджменту чи підрозділів позивача, ані можливості співпраці із працівниками позивача, проігнорував усі звернення відповідача, що призвело до відсутності звіту про перший наглядовий аудит. Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень відповідачем надано не було.

У той же час, як вбачається з рахунку № 71 від 05.10.2017 та копії платіжного доручення № 3393 від 18.10.2021, було проведено операцію з оплати послуг по сертифікаційному/ресертифікаційному аудиту системи менеджменту відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2015 на загальну суму 12 639,82 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія акту наданих послуг № 74 від 27.10.2017 на таку ж суму та за послуги з таким же найменуванням. Акт підписано сторонами.

Однак, у вказаних документах жодним чином не зазначено про перший та другий наглядовий аудит, вартість таких послуг та виконання/невиконання послуг відповідачем.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у Додатку № 1 до договору визначено вартість по кожній послузі окремо в розмірі 400 дол. США.

Більше того, позивач, попередньо оплативши на користь відповідача 12 639, 82 грн отримав послуги на загальну суму 12 639,82 грн без зауважень, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 8 426, 54 грн та похідних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 295, 51 грн та 3% річних в розмірі 546, 46 грн.

Крім того, зважаючи на доводи сторін та на наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 6.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії Сертифікату. Сертифікат діє протягом 3-х років з дати його реєстрації, вказаної на сертифікаті. По закінченні трьох років в рамках нового договору проводиться повторна сертифікація СМ замовника і при задовільних результатах аудиту замовнику видається новий сертифікат.

Судом надано оцінку копії та оригіналу листа TUV NORD Bulgaria EOOD № 364 від 12.04.2019 в якому міститься вимога про повернення сертифікату № 4410017320242, який дійсний до 04.10.2020.

Позивач стверджував, що оригінал та копія листа суттєво відрізняються від тієї копії, яку долучено до відзиву.

У той же час, жодних фактичних даних, які б дали підстави сумніватися в оригінальності наданих відповідачем документів позивачем не надано, а клопотання про призначення у справі експертизи було заявлено вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Крім того, судом досліджено зміст сайту https:tuev-nord.de/en/company/certification/support/certificate-database/ та не виявлено сертифікату позивача серед чинних.

Отже, договір б/н від 01.09.2017 повинен був припинити свою дію разом із припиненням дії сертифікату.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Українсько-польського спільного підприємства "Макрохем-Україна" від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл менеджмент сервіс" в частині стягнення штрафу в розмірі 33 284, 84 грн.

2. Провадження у справі № 910/6565/21 в частині позовних вимог Українсько-польського спільного підприємства "Макрохем-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл менеджмент сервіс" про стягнення штрафу в розмірі 33 284, 84 грн закрити.

3. У задоволенні позовних вимог Українсько-польського спільного підприємства "Макрохем-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл менеджмент сервіс" про стягнення попередньо оплати в розмірі 8 426, 54 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 295, 51 грн та 3% річних в розмірі 546,46 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко