Рішення № 100423222, 19.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2021Справа № 910/11901/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 10 250,61 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/3755292 в розмірі 10 250, 61 грн, з яких 1 397, 77 грн 3% річних та 8 852, 84 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11901/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.08.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю та заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

13.09.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача.

24.09.202 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, зі змінами внесеними постановами КМУ, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України установлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.

З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.

Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив і заперечення на відповідь, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2015 о 08 год. 10 хв. в м. Києві ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - «DAEWOO»), в порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечено та зіткнувся з транспортним засобом «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - «VOLKSWAGEN»), внаслідок чого вказані транспортні засоби зіткнулися та отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2015 у справі №752/1841/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у сумі 340 грн.

Згідно зі звітом від 04.03.2015 № 16/03/15 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «VOLKSWAGEN» в результаті його пошкодження при ДТП, складає 30 348,31 грн.

Згідно з калькуляцією від 04.03.2015 №16/03/15 вартість ремонту складає 20 185,36 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAEWOO» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - Компанія), відповідно до полісу №АІ/3755292, за яким ліміт по майну становить 50 000 грн, а франшиза - 1 000 грн.

24.02.2015 ОСОБА_2 подав до Компанії заяву про страхове відшкодування; до 26.05.2015 Компанія не здійснила виплату страхового відшкодування.

06.11.2015 ОСОБА_2 (цедент (первісний кредитор)) і ФОП ОСОБА_3 (цесіонарій (новий кредитор)) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, за умовами якого:

- в порядку та на умовах даного договору на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля «DAEWOO» під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.10.2014, поліс №АІ/3755292, Компанією (пункт 1.1 договору);

- внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із зазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2 договору);

- характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за даним договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 16 821,13 грн (пункт 1.3 договору);

- зобов`язальна особа (боржник): особа, визнана винною у ДТП - ОСОБА_1 ; страхова компанія - Компанія; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом (пункт 1.4 договору);

- за передані права вимоги до боржника за договором страхування цесіонарій сплачує цеденту 5 046 грн (пункт 2.1 договору).

30.11.2015 Товариством (фактор) і ФОП ОСОБА_3 (клієнт) укладено договір №5/30-11/2015 про надання фінансових послуг факторингу (далі - Договір), за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених Договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до Договору (далі - основні договори) (пункт 1.1 Договору);

- в силу Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли з зазначеного Договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 Договору);

- характеристика прав, переданих фактору клієнтом за Договором: загальна сума боргу 1 226 167,76 грн (пункт 1.3 Договору);

- зобов`язана особа (боржник): відповідно до додатку №1 до Договору: страхова компанія - Компанія; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом (пункт 1.4 Договору).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 прийнято до розгляду заяву Товариства і приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відкриття справи про банкрутство Компанії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Компанії.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Компанії було опубліковано на сайті Вищого господарського суду України 03.03.2018 за № 49743.

30.03.2018 Товариством подано у справі № 910/842/18 заяву про грошові вимоги від 27.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/842/18 прийнято до розгляду, зокрема, заяву Товариства на суму 8 514 204,57 грн з кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 визнано конкурсним кредитором Компанії, зокрема, Товариство, першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 1 835 120,95 грн, загальна сума 15 298 994,30 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі № 910/842/18 припинено процедуру розпорядження майном Компанії; припинено повноваження розпорядника майна Компанії арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни; визнано Компанію банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Компанії арбітражного керуючого Тищенко О.І.; вирішено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Компанії банкрутом, текст якого додається; зобов`язано ліквідатора у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх розгляду (визнання або ж відхилення в установленому порядку); господарську діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважати таким, що настав з 07.09.2018; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 07.09.2018; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 07.09.2018; ліквідатору провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

21.09.2018 Товариством подано у справі №910/842/18 заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 910/842/18 прийнято до розгляду заяву Товариства з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765,41 грн.

23.10.2018 Товариством подано у справі № 910/842/18 заяву про уточнення кредиторських вимог та клопотання про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/842/18 призначено до розгляду уточнену заяву Товариства з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 941 518 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/842/18, зокрема, задоволено заяву Товариства з урахуванням уточнення на суму 4 941 518,06 грн; визнано кредиторські вимоги: Товариства на суму 3 524 грн. - першої черги, на суму 4 937 944,06 грн - шостої черги; ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Тищенко О.І. включити кредиторські вимоги: Товариства на суму 4 941 518,06 грн до реєстру вимог кредиторів Компанії.

18.04.2019 Товариством подано у справі № 910/842/18 заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 95 888,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі № 910/842/18 прийнято до розгляду заяву Товариства з кредиторськими вимогами до боржника на суму 95 888,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 у справі № 910/842/18 заяви Товариства з кредиторськими вимогами до боржника задоволено; визнано кредиторські вимоги Товариства на суму 3 842 грн - першої черги, на суму 95 888,47 грн - шостої черги; ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Тищенко О.І. включити кредиторські вимоги Товариства суму 99 730,47 грн до реєстру вимог кредиторів Компанії.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019; у відповідності до положень частини п`ятої статті 45 Закону вирішено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, Товариства першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 6 868 953,48 грн, загальна сума 20 340 192,80 грн; Головному управлінню статистики у м. Києві виключити банкрута - Компанію з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зняти банкрута - Компанію з податкового обліку; ліквідовано банкрута - Компанію як юридичну особу в зв`язку з банкрутством; Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення - Компанії як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Компанії як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

У зв`язку з наведеним Товариство звернулося до МТСБУ із заявою від 21.08.2019 №б/н з проханням виконати зобов`язання Компанії за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед Товариством, а саме здійснити регламентні виплати у сумі 1 031 184,36 грн.

Листом від 10.09.2019 №3.1-05/29197 МТСБУ повідомило Товариство про прийняття рішення про відшкодування шкоди у сумі 16 821,13 грн.

Згідно з випискою з рахунку Товариства 16 821,13 грн страхового відшкодування перераховано МТСБУ 10.09.2019.

Разом з тим, 1 397,77 грн 3% річних та 8 852,84 грн втрат від інфляції МТСБУ не було сплачено Товариству.

За доводами МТСБУ, оскільки останнє не брало участі у справі № 910/842/18 у жодному процесуальному статусі - позивача/відповідача/третьої особи, то обставини, встановлені у справі № 910/842/18, не мають преюдиційного значення та мають доводитися позивачем в загальному порядку.

Вказані доводи є безпідставними, оскільки, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України розмір грошової вимоги, враховуючи 1 397,77 грн 3% річних і 8 852,84 грн втрат від інфляції, та обґрунтованість такої вимоги Товариства до Компанії, встановлені у справі №910/842/18, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

Так, судом встановлено:

- нездійснення страховиком - Компанією у встановлений Законом строк страхового відшкодування страхувальнику за договором (права вимоги за яким набуло Товариство);

- обставини звернення Товариства у справі № 910/842/18 про банкрутство Компанії з кредиторськими вимогами, що складають як суму несплаченого за договором страхового відшкодування (суму шкоди, заподіяної майну - транспортному засобу внаслідок ДТП), так і суми, нараховані внаслідок нездійснення страховиком виплати страхового відшкодування у встановлений Законом строк - 3% річних і втрат від інфляції, за весь період прострочення;

- обставини визнання цих вимог на зазначені суми як кредиторських вимог у справі №910/842/18 про банкрутство Компанії;

- обставини ліквідації страховика - Компанії, внаслідок банкрутства без здійснення у межах справи № 910/842/18 про банкрутство погашення Товариству заборгованості на суму визнаних кредиторських вимог.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалося провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Компанії) не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до пункту 20.3 ст. 20 Закону у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «ґ» пункту 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому, преамбула ст. 41 Закону - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитися без взаємозв`язку із положеннями підпункту «ґ» пункту 41.1 цієї статті та із положеннями пункту 20.3 ст. 20 Закону, пункту 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що у спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону.

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України) суми 3% річних і втрат від інфляції, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог Товариства до Компанії як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у даній справі суми 3% річних та втрат від інфляції, а також узгоджується з умовами пункту 1.2 Договору - щодо права Товариства (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1).

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладеному у відзиві, то слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тому в контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень пунктів 2 і 3 ч. 1 ст. 20 та пункту 41.1 ст. 41 Закону свідчить про те, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

З урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 ст. 41 Закону, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 ліквідовано Компанію у зв`язку з неможливістю останньої виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення Товариства з даним позовом.

Тобто початком перебігу строку позовної давності є 17.07.2019, а тому Товариством подано даний позов 19.07.2021 (згідно із відміткою Укрпошти на конверті, в якому надійшов позов до суду) до МТСБУ в межах строку позовної давності.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача 10 250,61 грн (1 397,77 грн 3% річних і 8 852,84 грн втрат від інфляції) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Також, у позовній заяві позивач просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

За результатами розгляду вказаного вище клопотання суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні такі докази:

- копія договору від 26.10.2020 № 11/2020 про надання професійної правничої допомоги;

- копія додаткової угоди від 26.10.2020 № 1;

- копія детального опису робіт (наданих послуг);

- копія акту надання послуг від 12.07.2021 на суму 5 000 грн;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу у повному обсязі.

Відтак, на підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922) 1 397,77 грн 3% річних, 8 852,84 грн втрат від інфляції, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2 270 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.10.2021.

Суддя Ю.О. Підченко