Рішення № 100423123, 18.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/12718/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС Україна»

про стягнення 47 572,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ СЕРВІС Україна» заборгованості у розмірі 47 572,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язання за договором №ФТЛВ00116 від 23.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

06.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив та просив застосувати строк позовної давності.

21.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив на застосування строків позовної давності та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» (експедитор, позивач) та ТОВ «СП Євротрейд» (перевізник, позивач) було укладено договір перевезення вантажів у міжнародному сполученні та по території України № ФТЛВ00116, відповідно до умов якого даний договір регулює відносини сторін, що виникають в процесі надавання транспортно-експедиційних послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав (п. 1.1. договору).

Перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застуванням МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг (п. 2.3. договору).

На кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення, що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику, в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті (п. 2.5. договору).

На виконання умов договору позивач прийняв від відповідача заявку № ФТ-46446/46457 від 11.07.2018 на перевезення вантажу сполученням Німеччина-Україна.

Як вбачається із заявки вартість перевезення становить 47 572,00 грн. з умовою оплати - протягом 14 днів по курсу НБУ на день розмитнення, при отриманні оригіналу акту здачі-приймання робіт (надання послуг), CMR.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 190053 позивач здійснив перевезення вантажу по заявці.

11.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 0411 від 11.04.2019 про сплату за надані послуги до якої додав рахунок на оплату № 2097 від 18.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надав послуги по перевезенню вантажів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту № 26 від 18.07.2018, CMR № 190053, проте відповідач не виконав обов`язок по сплаті наданих послуг, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 47 572,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позову посилаючись на те, що документи на оплату наданих послуг не були направлені відповідачу вчасно та просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезень.

Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 914 Цивільного кодексу України передбачає, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержовачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачу акт надання послуг № 2097 від 18.07.2018 лише 24.02.2021, що вбачається з опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку.

Проте, відповідач не надав позивачу письмову мотивовану відмову від підписання даного акту надання послуг № 2097 від 18.07.2018. Доказів у спростування даної обставини відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що вищевказаний акт надання послуг № 2097 від 18.07.2018 є погоджений сторонами, а тому у відповідача наявна заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 47 572,00 грн.

Враховуючи існування заборгованості відповідача перед позивачем та заяву відповідача про застосування позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно з ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якої поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в раз якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Враховуючи, що вантаж було доставлено 18.07.2018, а також направлену позивачем претензію від 11.04.2019, яку отримав відповідач, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4, ст. 267 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «СП Євротрейд» про стягнення з відповідача боргу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивачем не надані належні обґрунтування щодо пропуску строку позовної давності.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.10.2021.

Суддя О.В. Гулевець