Рішення № 100423058, 17.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/103/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2021 Справа № 908/2042/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2042/21

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр “Україна” (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, код ЄДРПОУ 01559519)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕС-ГРУП” (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 40853005)

про стягнення 9985,74 грн.,

СУТЬ СПОРУ:

13.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1-30 від 30.06.2021 (вх. № 2184/08-07/21 від 13.07.2021) Товариства з додатковою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр “Україна” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕС-ГРУП” 9985,74 грн., які складаються з 8072,00 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 14-19 від 07.11.2019, 115,99 грн. -3% річних, 372,55 грн. втрат від інфляції, 1020 грн. штрафу та 405,20 грн. пені за неналежне виконання умов договору. Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕС-ГРУП” судовий збір в сумі 2270 грн. та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 справу № 908/2042/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2042/21, присвоєно справі номер провадження 32/103/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

02.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, відповідно до якого повідомив суд що позивач станом на 30.06.2021 поніс витрати у зв`язку із розглядом справи в розмірі 3370 грн., з яких 2270 грн. судовий збір і 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 2113 від 27.07.2021 в сумі 1500 грн. та копію акту прийому – передачі викоаних робіт від 13.07.2021 про надання правової допомоги № 1-22/06 від 22.06.2021. Клопотання та додані до нього документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвала суду від 19.07.2021 про відкриття провадження у справі № 908/2042/21, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕС-ГРУП” є: 69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2042/21.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2021 у справі № 908/2042/21 відповідачу запропоновано у відповідності ст. ст. 165, 251 ГПК України, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 19.07.2021 у справі № 908/2042/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило, правову позицію у справі не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2042/21 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 17.09.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

07 листопада 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр “Україна” (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕС-ГРУП» (орендар, відповідач) був укладений договір № 14-19 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування за плату на умовах, викладених у даному договорі та невід`ємних додатках до нього, офісне приміщення (частина приміщення), в Адміністративній будівлі Торгівельного центру “Україна”, що належить орендодавцю на правах власності, далі – об`єкт оренди, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, загальною площею 17 кв.м, для здійснення орендарем діяльності, передбаченої договором в порядку, передбаченому даним договором.

Передача об`єкта оренди в користування орендарю здійснюється за актом приймання-передачі (п. 2.1 договору).

Згідно п. 9.1 строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання по 30.09.2020.

Орендоване приміщення було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 13.11.2019, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 05.09.2020 сторони змінили пункт 9.1 договору, змінюючи строк дії договору по 30.09.2021.

У розділі 3 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1 договору за користування об`єктом оренди орендар щомісячно, починаючи з дати передачі об`єкта оренди по акту приймання-передачі, самостійно сплачує орендодавцю орендну плату за поточний місяць не пізніше 5 числа поточного місяця, відповідно та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 3.2. договору сторони обумовили, що розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 150,00 грн (сто п`ятдесят гривень 00 копійок) за один квадратний метр орендованої площі, в тому числі ПДВ. Разом розмір орендної плати за перший місяць за всю орендовану площу складає 2550,00 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ. Загальний розмір орендної плати за листопад 2019 року становить 1938,00 грн. в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що максимальний розмір орендної плати за один квадратний метр становить 300,00 грн, в тому числі ПДВ та може бути застосований Орендодавцем в порядку її. 3.4. даного договору.

Згідно п. 3.4. договору сторони встановили обов`язок щомісяця з 25 по 30 число поточного місяця погодити розмір орендної плати на наступний місяць, шляхом укладання додаткової угоди. У разі, якщо сторони не дійдуть згоди щодо встановлення розміру орендної плати на наступний місяць, Орендодавець має право самостійно встановити розмір орендної плати на наступний місяць виходячи з максимального розміру орендної плати (п. 3.3 договору), в іншому випадку цей договір вважається розірваним (таким, що припинив свою дію), з урахуванням п. 8.7. Договору.

Додатково до орендної плати протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору Орендар самостійно здійснює гарантійний платіж, що дорівнює розміру орендної плати за перший місяць оренди. Гарантійний платіж, повністю внесений орендарем, зараховується в рахунок частини орендної плати за останній місяць оренди (п. 3.5).

Позивач зазначив, що 11.11.2019 відповідач на виконання зазначеного пункту договору сплатив на користь позивача гарантійний платіж за договором №14-19 від 07.11.2019 в розмірі 2550,00 грн.

Розділом 9 договору оренди перебачено право Орендодавця достроково розірвати договір у разі, серед іншого, невиконання або неналежного виконання Орендарем зобов`язань, а також умов, передбачених цим договором (п. 9.2.).

Орендодавець має право в односторонньому порядку, без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій, достроково розірвати договір оренди за умови письмового повідомлення про це орендаря не менше ніж за 30 днів до дати розірвання договору. При цьому цей договір буде вважатися розірваним з моменту закінчення 30 днів, передбачених цим пунктом (п. 9.4.).

Пунктом 9.5 передбачено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір оренди та вимагати повернення йому Об`єкта оренди, якщо Орендар не вносить орендну плату за три місяці (в будь-якому порядку), або не повністю оплачує орендну плату за три місяці (в будь-якому порядку).

Як зазначив позивач в позові, в період з 13.11.2019 по 30.09.2020 відповідач в повному обсязі сплачував орендну плату, яка була погоджена сторонами відповідно до договору та укладених додаткових угод до договору оренди в порядку, передбаченому п. 3.4 Договору оренди.

25.09.2020 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору оренди, якою сторони згідно п. 3.4. договору визначили розмір орендної плати за жовтень 2020 року у сумі 3368,00 грн, в тому числі ПДВ.

Відповідач орендну плату за жовтень 2020 року не сплатив, станом на 30.06.2021 має заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 14-19 від 07.11.2019 за жовтень 2020 року в сумі 3368,00 грн.

Позивач відповідно до умов, зазначених в п. 3.4 Договору оренди, направив на адресу Відповідача (яка зазначена в договорі оренди та на той час значилась у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань) лист про необхідність укладання додаткових угод до договору оренди про встановлення розміру орендної плати. Разом з даним листом позивач направив відповідачеві для підписання додаткові угоди від 25.02.2021 та 25.03.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №14-19 від 07.11.2019 про встановлення розміру орендної плати на березень та квітень 2021 року. Згідно даних додаткових угод позивач пропонував відповідачеві встановити оренду плату за березень 2021 року у сумі 3587,00 грн з ПДВ, за квітень 2021 року - 3667,00 грн. Цим же листом позивач запропонував за взаємною згодою розірвати договір оренди 31.03.2021. Крім того повідомив, що у випадку відмови від підписання угоди про розірвання договору оренди, зазначений договір буде розірваний за ініціативою орендодавця 30.04.2021 у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором оренди зі сплати орендної плати.

Зазначений лист був повернутий на адресу ТДВ «ТВІД «Україна» за закінченням терміну зберігання 17.04.2021.

30.04.2021 року позивач повторно направив на адресу відповідача для підписання додаткові угоди про встановлення орендної плати за березень та квітень 2021 року та акти приймання-передачі (повернення) Об`єкту оренди від 30.04.2021 року.

Поштове відправлення було повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання 24.05.2021.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, додаткові угоди, направлені на адресу відповідача, не підписані з боку останнього, орендна плата за період жовтень 2020, березень, квітень 2021 року не сплачена.

Відповідно до умов договору оренди, а саме п. 3.4, у разі, якщо сторони не дійдуть згоди щодо встановлення розміру орендної плати на наступний місяць. Орендодавець має право самостійно встановити розмір орендної плати на наступний місяць виходячи з максимального розміру орендної плати (п. 3.3 договору). Так, максимальний розмір орендної плати складає 300,00 грн за 1 кв.м орендованої площі, а разом за Об`єкт оренди - 5100,00 грн з ПДВ (300,00 грн х 17 кв.м - 5100.00).

Таким чином, позивач виходячи з умов договору, а саме п. 3.3, 3.4 вважає, що заборгованість відповідача з орендної плати за період користування Об`єктом оренди - березень, квітень 2021 року - складає 10 200,00 грн (5100,00 х 2).

Позивач на виконання п, 3.5 договору суму гарантійного платежу, сплачену 11.11.2019 року зарахував в рахунок орендної плати за останній місяць оренди — квітень 2021 року. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату за квітень 2021 -в сумі ПІ7,00грн (3667,00 грн-2550,00 грн).

На підставі викладеного, станом на 30.04.2021 р. борг ТОВ «МЕС-ГРУП» з орендної плати за договором №14-19 від 07.11.2019, який позивач просить стягнути з відповідача становить 8 072,00 (вісім тисяч сімдесят дві гривні 00 копійок), з яких несплачена орендна плата за жовтень 2020 року в сумі 3368,00 грн; за березень 2021 року - 3587,00 грн; за квітень 2021 року - 1117,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2019 № 14-19, укладений між сторонами, є договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між ТДВ “ТВЦ “Україна” та ТОВ «МЕС-ГРУП» 13.11.19 складено акт прийому-передачі нежилого приміщення по договору оренди № 14-19 від 07.11.2019, згідно з яким ТОВ «МЕС-ГРУП» прийняло з 13.11.2019 у користування нежитлове офісне приміщення (частина приміщення) загальною площею 17 кв.м., яке знаходиться в Адміністративній будівлі Торгового центру “Україна”, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом, додаткові угоди, направлені на адресу відповідача, не підписані з боку останнього, орендна плата за період жовтень 2020, березень, квітень 2021 року не сплачена.

На вимогу позивача договір оренди №14-19 розірвано 30.04.21 у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків зі сплати орендної плати.

Приписами п. 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічні положення закріплено у п. 9.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 05.09.2020). за змістом якого взяті на себе зобов`язання, згідно пунктів 8.4, 8.5., 8.8 та всі інші грошові зобов`язання підлягають виконанню сторонами незалежно від строку дії договору.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) йоіо виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач свої зобов`язання по договору № 14-19 від 07.11.2019 виконав належним чином, а саме передав у тимчасове оплатне користування відповідачу нежитлове приміщення (об`єкт оренди).

Згідно з розрахунком позивача, який викладено у позовній заяві, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, сума боргу по орендній платі на дату підписання позовної заяви за період жовтнень 2020 року, березень та квітнень 2021 року складає 8072,00 грн.

Відповідач доказів погашення суми заборгованості з орендної плати, що заявлена до стягнення, суду не подав, наявність заборгованості не заперечив, контррозрахунок боргу не надав.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором оренди щодо сплати орендної плати за період жовтнень 2020 року, березень та квітнень 2021 року, а також приймаючи до уваги, що відповідачем на час ухвалення рішення по цій справі не надано доказів сплати позивачу 8072,00 грн. основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 8072,00 грн. основного боргу.

Також позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь 405,20 грн. пені та 1020 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату орендної орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення в оплаті.

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимога про стягнення пені заявлена позивачем правомірно. Сторони у договорі не встановили більший строк нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені за прострочення строків сплати орендної плати, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним, з відповідача на користь позивача стягується 405,20 грн. пені.

Відповідно до п. 8.5 договору за порушення строків виконання умов, передбачених п. 3.1 даного договору, орендар оплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від суми максимальної орендної плати згідно п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони прийшли до угоди про те, що максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний складає 300 грн., у т.ч. ПДВ.

Позивач нараховує штраф із розрахунку: 300 грн. х 17 кв.м (орендована площа) = 5100 грн. – розмір максимальної орендної плати згідно п. 3.3 договору; штраф = 5100 грн. х 20% = 1020 грн.

Розрахунок штрафу зроблений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується 1020 грн. штрафу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 115,99 грн. 3% річних та втрат 372,55 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляціх, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 115,99 грн. 3% річних та 372,55 грн. втрат від інфляції.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. З відповідача на користь позивача стягується 2270,00 грн. судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 1500 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 4 ст. 124 ГПК).

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначено, що позивач очікує понести витрати на надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Відповідач будь-яких письмових заперечень на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 1500 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № 1-22/06 від 22.06.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4336, Ордер на надання правової допомоги Серія АР №1052541 від 30.06.2021. Також, подано платіжне доручення № 2113 від 27.07.2021 на суму 1500 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат.

Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги № 1-22/06 від 22.06.2021 від наданих послуг від 13.07.2021.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем подані належні докази щодо обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості, позов судом задоволений у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕС-ГРУП» на користь позивача 1500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕС-ГРУП” (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 40853005) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр “Україна” (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, код ЄДРПОУ 01559519) 8072 (вісім тисяч сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 115 (сто п`ятнадцять) грн. 99 коп. - 3% річних, 372 (триста сімдесят дві) грн. 55 коп. втрат від інфляції, 405 (чотириста п`ять) грн. 20 коп. пені, 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. штрафу, судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 20.10.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій