Рішення № 100422251, 12.10.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 Справа № 917/655/21

м.Полтава

за позовною заявою В.о. заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, м.Диканька, Диканський район, Полтавська область, 38500 в інтересах Зіньківської міської ради Полтавської області, вул.Воздвиженська,67, м.Зіньків, Полтавська область, 38100

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039

2. Фермерського господарства "Агроекспо", вул.Червоноармійська (Івана Петровського),5, кв.9, м.Зіньків, Полтавська область, 38100

3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов"язання повернути земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію та припинення права оренди.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Обставини справи: В.о. заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах Зіньківської міської ради Полтавської області з позовом до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2. Фермерського господарства "Агроекспо", 3. ОСОБА_1 , в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства від 31.05.2016 №3691-сг.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства від 31.05.2016 №3693-сг.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства від 23.09.2016 №7227-сг.

4. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства від 23.09.2016 №7266-сг.

5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

6. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

7. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

8. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Зіньківської міської Полтавської області строком на 7 років.

9. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301.

10. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300.

11. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302.

12. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301

шляхом підписання акту прийому-передачі.

13. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301.

14. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300.

15. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302.

16. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.05.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.05.2021.

26.05.2021 за вхід. №5733 від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

02.06.2021 за вхід. №6033 надійшла відповідь на відзив. Відповідь залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив

За результатами розгляду 4-х клопотань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_2 ) про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства наказами Головного управління Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області від 31.05.2016 №3691-сг; від 31.05.2016 №3693-сг; від 23.09.2016 №7227-с від 23.09.2016 №7266-сг передано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 53,3816 га розташованих за межами населених пунктів, Першотравневої, Тарасівської сільських рад Зіньківського району Полтавської області та Зіньківської міської ради Полтавської області.

Усі вищезазначені накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнятті на підставі клопотань та доданих до них документів ОСОБА_1 .

У подальшому, на підставі вищевказаних наказів між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено 4 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 53,3816 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Зіньківського району Полтавської області, а саме:

- від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 3,6508 га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 6,9629 кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської об строком на 7 років;

- від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 28,7161 кадастровий номер 5321384000:00:024:0302, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтаввської області троком на 7 років;

- від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0518 кадастровий номер 5321310100:00:037:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Зіньківської міської ради Полтавської області строком на 7 років;

Усі вищевказані договори оренди землі пройшли державну реєстрацію із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

Прокурор у позові зазначає, що вивченням Диканською окружною прокуратурою зазначеної документа встановлено, що вказані накази прийнято, а договори оренди землі укладено з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню відповідно, визнанню недійсними.

Також прокурор в обґрунтування позовних вимог вказує, що у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах (клопотаннях) про надання не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та не містять доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про фермі господарство» земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро-радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Використання земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства єдиним масивом зумовлено необхідністю раціонального використання земель, дотримання прав суміжних землекористувачів та уникнення випадків, коли всередині земельного масиву який складається з окремих земельних ділянок, може опинитися земельна ділянка іншого власника або користувача, на якій вирощується інша культура.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства передано понад 53 га. земель на території двох сільських рад Зіньківського району Полтавської області та Зіньківської міської ради Полтавської області.

Так, уподовж 2016 років ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та передано у користування 7 земельних ділянок загальною площею 53,3816 га, розташованих за межами населених пунктів Зіньківського району Полтавської області ділянка на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, 2 ділянки на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та 1 ділянка на території Зіньківської міської ради Полтавської області.

Отже, прокурор зазначає, що всупереч вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 у межах Зіньківського району Полтавської області передано у користування 4 окремих, розташованих на значній відстані земельних ділянок загальною площею 53,3816 га в адміністративних межах 2 (двох) різних сільських рад та однієї міської ради Зіньківського району Полтавської області

Для створення фермерського господарства та забезпечення його діяльності необхідні такі складові як наявність наміру та можливості господарювати на отриманих землях.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у відповідних торгах.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в користуванні ОСОБА_1 вже перебувала земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площа якої становить 15,3000 га (кадастровий номер 5321385000:00:005:0300), що розташована за межами населеного пункту на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2014 укладеного ОСОБА_1 з Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області. Датою державної реєстрації вказаного договору згідно відомостей реєстру є 29.10.2014. Отриманням вказаної земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 реалізував своє безоплатне право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, поза обов`язковою процедурою проведення земельних торгів.

Тобто, всупереч вказаних вимог, ГУ Держземагенства у Полтавській області, достовірно знаючи про те, що в ОСОБА_1 в оренді перебувають земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського товариства та ведення фермерського господарства приймає ще 7 наказів про надання ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Зіньківського району Полтавської області.

Формальний підхід до вирішення заяв, прийняття рішення про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законодавством обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, що є підставою для скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок, їх передачу в оренду та визнання недійсними укладених договорів оренди.

Окрім цього, вищезазначені договори оренди земельних ділянок укладені без проведення їх нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п. 5 договорів, і це також є підставою для визнання їх недійсними.

Отже, як стверджує прокурор, накази прийнято, а договори оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому є незаконними, підлягають скасуванню та, визнанню недійсними.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву посилається на відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.

Відповідач вказує, що для передачі землі в оренду для фермерських господарств не передбачено конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов`язковою в інших випадках.

На час виникнення спірних правовідносин Земельний кодекс України, не передбачав обмежень у кількості земельних ділянок для передачі в оренду для ведення фермерського господарства.

Законом України "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України не заборонено надавати в користування для ведення фермерського господарства за згодою фермера різні земельні ділянки.

Позивачем не вірно витлумачено норму статті 7 ЗУ «Про фермерське господарство», а саме стаття 7 містить поняття «єдиний масив», а не «єдиний земельний масив», як помилково вказує прокурор.

Також Відповідач-1 вказує, на те що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передасться в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленої частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність, та просить суд застосувати строки позовної давності щодо позову прокурора.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати непередбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного Кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 03.10.2014 р. № 3714-сг між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства від 14.10.2014 р. щодо земельної ділянки площею 15,3000 га., кадастровий номер 5321385000:00:005:0300 строком на 21 рік.

Згідно відомостей з реєстру договір оренди зареєстрований 29.10.2014

У 2014 році ОСОБА_1 створено та зареєстровано Фермерське господарство "Агроекспо".

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності мав можливість використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі у торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має право отримати додаткову земельну ділянку (ділянок) як юридична особа але не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Агроекспо" та отримав земельну ділянку для створення зазначеного господарства, то надання громадянину ОСОБА_1 окремо вище зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, для ведення фермерського господарства, які розташовані в інших місцях, суперечить зазначеним правовим нормам.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах. Саме така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц та від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції на момент укладення договорів) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Аналіз приписів вказаного вище законодавства у сукупності свідчить про те, що громадяни, які виявили бажання отримати земельні ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, у поданій заяві до відповідного органу зобов`язані обґрунтувати право на отримання землі відповідно до кожної підстави.

Саме наявність цього обґрунтування забезпечує раціональне та ефективне використання земель для розвитку фермерського господарства, запобігає виведенню земель сільськогосподарського призначення із державної власності та її отриманню на пільгових умовах.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерські господарства, питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, подання доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі забезпечують надання землі громадянам з урахуванням їх реальної можливості обробітку землі та ведення фермерського господарства, а також запобігають виведенню земель в інтересах інших осіб.

При цьому слід зазначити, що відсутність у заяві хоча б однієї з умов, необхідних для підтвердження права на отримання земельної ділянки, є підставою для відмови у її задоволенні.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

У поданих до ГУ Держземагенства заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_2 не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та не містять доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі.

Отже, відсутність у заяві обов`язкової інформації щодо кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотаннях ОСОБА_1 .

Прийняття рішення про надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Прокурором ставляться вимоги, зокрема, про визнання незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства від 31.05.2016 №3691-сг., від 31.05.2016 №3693-сг., від 23.09.2016 №7227-сг., від 23.09.2016 №7266-сг.

Водночас, прийняті накази про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства є ненормативними актами органу влади, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування такого акту не породжує наслідків для користувача земельних ділянок, оскільки у такої особи виникло право оренди земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а саме на спірних договорах оренди землі, які зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні вимог прокурора про визнання недійсними та скасування вищевказаних наказів, оскільки останні вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У відповідності до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може буги визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, дана обставина є підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302, від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Так, вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, земельну ділянку площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, земельну ділянку площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302, земельну ділянку площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301 шляхом підписання акту прийому-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.26 Закону (із змінами, внесеними за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи вищевикладене задоволенню підлягають і позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, запису про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, запису про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302, запису про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301.

Статтею 53 ГПК України передбачено право прокурора звертатися до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положення рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи факт, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно статті 122 Земельного кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, тобто відповідач-1).

Водночас, не може бути у вказаній справі позивачем і Держгеокадастр України, оскільки звернення Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з позовом у цій справі до відповідача є неможливим, адже ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є територіальним органом Держгеокадастру та їй підпорядковане. А тому розгляд справи за участю підпорядкованих органів як її сторін може вплинути на змагальність судового процесу та призвести до зловживання сторонами їх правами чи до невиконання обов`язків.

Із вказаного вбачається, що єдиним органом, який зможе захистити порушені інтереси держави в даних правовідносинах є прокурор, а тому останній набуває статусу позивача.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог статті 1311 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Враховуючи викладене, вказаний позов заявлений при наявності підстав для представництва інтересів держави.

Інші аргументи сторін були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 03.10.2016 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300, що розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зінківського району Полтавської області строком на 7 років.

5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301, що розташована за межами населеного пункту на території Зіньківської міської Полтавської області строком на 7 років.

6. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301 шляхом підписання акту прийому-передачі.

7. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300 шляхом підписання акту прийому-передачі.

8. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302 шляхом підписання акту прийому-передачі.

9. Зобов"язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) повернути в розпорядження Зінківської міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 13955982) земельну ділянку площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301 шляхом підписання акту прийому-передачі.

10. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,6508га кадастровий номер 5321386400:00:014:0301.

11. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 6,9629га кадастровий номер 5321386400:00:014:0300.

12. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,7161га кадастровий номер 5321386400:00:024:0302.

13. Скасувати запис про державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 14,0518га кадастровий номер 5321386400:00:037:0301.

14. Стягнути солідарно з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) Фермерського господарства "Агроекспо" ( вул.Червоноармійська (Івана Петровського),5, кв.9, м.Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 38863229), ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вулиця 1100-річчя Полтави, 7, Полтава, Полтавська область, 36000, Код ЄДРПОУ 02910060) 27240,00 витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

15. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 19.10.2021

Суддя Кльопов І.Г.