Ухвала суду № 100422249, 18.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 жовтня 2021 року м. Київ № 320/11351/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про відвід судді в межах матеріалів адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з вимогами до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незвернення до ГУ ДКСУ у Київській області з поданням про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції з придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаної квартири - 13 366 грн. та зобов`язання звернутися з таким поданням.

Ухвалою суду від 22.09.2021, позовна заява була залишена без руху із встановленням заявникові строку та порядку усунення недоліків шляхом подання позову із зазначенням у ньому обґрунтування підстав для сплати пенсійного збору як помилково сплаченої суми (неправильно вказаний рахунок та/або інше ненавмисне допущення неточності при здійсненні платежу) та посилання на докази, якими підтверджено саме факт помилковості, а не свідомого перерахування коштів за відсутності, станом на момент сплати коштів, об`єкту оподаткування збором на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявника із розкриттям змісту порушених прав, зокрема в частині вимог до УПФ у розрізі відповіді регіонального органу Пенсійного фонду про необхідність надання позивачем переліку документів для оформлення подання про повернення збору з операцій купівлі нерухомого майна вперше, оскільки такі вимоги прямо передбачені п.152 постанови КМУ від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" зі змінами, внесеними постановою КМУ від 23.09.2020 №866.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, яким чином відповідач порушив право позивача, витребовуючи документи для задоволення заяви останнього про повернення помилково сплаченого збору.

01.10.2021, до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з копією позову у первісному варіанті, з огляду на що, суд констатував невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Водночас, забезпечуючи право позивача на доступ до правосуддя та, ураховуючи характер недоліків позовної заяви, суд вважав за можливе відкрити провадження у даній справі з одночасним покладанням на заявника обов`язку подання позову із зазначенням у ньому обґрунтування підстав для сплати пенсійного збору як помилково сплаченої суми (неправильно вказаний рахунок та/або інше ненавмисне допущення неточності при здійсненні платежу) та посилання на докази, якими підтверджено саме факт помилковості, а не свідомого перерахування коштів за відсутності, станом на момент сплати коштів, об`єкту оподаткування збором на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявника із розкриттям змісту порушених прав, зокрема в частині вимог до УПФ, яке не відмовилось від оформлення подання, але зазначило про необхідність представлення певних документів, необхідних для вирішення питання повернення збору з операцій купівлі нерухомого майна вперше, оскільки такі документи передбачені п.152 постанови КМУ від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" зі змінами, внесеними постановою КМУ від 23.09.2020. Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо було встановити позицію ОСОБА_1 щодо підстав відмови у представленні УПФУ всіх необхідних документів, судом зобов`язано було усунути цей недолік після відкриття провадження у справі.

12.10.2021, через канцелярію суду, надійшла заява представника позивача - адвоката Старика В.М. про відвід судді. Мотивація відводу зводиться до того, що представник заявника вважає вимоги суду, викладені в ухвалі про відкриття провадження у справі, проявом необєктивності та порушення принципів судової влади.

З огляду на що, суд звертає увагу на таке:

завданням адміністративного судочинства є справедливе, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви перелічені у ст.ст.160,161, 171 КАСУ. Дії судді після одержання позовної заяви унормовані ч.1 ст.171 КАСУ. Так, перевірці при її поданні підлягає: адміністративна процесуальна дієздатність заявника; наявність у представника належних повноважень на ведення справи; відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належність позову до юрисдикції адміністративного суду та дотримання правил підсудності; встановлення дотримання строку звернення до суду; виявлення відсутності інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, визначених статтями 160, 161 цього Кодексу, суддя, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, -ст.169 КАСУ.

Наслідком неусунення виявлених судом недоліків позову у строк, встановлений судом, є його повернення, ч.4 ст.169 КАСУ.

Отже, законом встановлені чіткі та зрозуміли вимоги, які пред`являються до позовної заяви і, обов`язком суб`єкта звернення, є дотримання цих вимог при її подачі. У звязку з цим варто наголосити, що саме суддя, який здійснює прийняття позовної заяви має право оцінки її достатності та відповідності положенням КАСУ, а також належності та допустимості представлених доказів. Ретельний підхід при опрацюванні позовної заяви та документів, що її супроводжують, зумовлений великою завантаженістю справами більшість з яких, для пришвидшення ухвалення рішення, розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін для участі у ньому. Уважним дослідженням поданих документів на стадії відкриття провадження суд убезпечує себе від необхідності додаткового витребування доказів під час ухвалення рішення.

Суспільство активно наполягало на зміні судової системи, яка наразі значно трансформована під його очікування, однак більшість громадян до цих пір не усвідомила, що при теперішніх перетвореннях змінюватись має не тільки держава в особі її органів, але і самі учасники процесу. Прагнення учасника справи до правової свободи без обмежень є передумовою анархії та хаосу. Свобода тоді стає на заваді державного порядку. Для виконання своїх функцій держава можливою мірою, в тому числі і через судові органи, регулює суспільні відносини.

З тексту статті 6 Конвенції слідує, що правосуддя повинно бути доступним. У 1975 році, під час вирішення справи «Golder проти Сполученого Королівства» (№ 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для його реалізації.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання, яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб. Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.

У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.

Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про необ`єктивність або безсторонність суду, яка в силу закону презюмується у кожній справі доти, доки не надано доказів протилежного.

У даному випадку має місце особиста незгода представника позивача з рішенням суду,- ухвалою про відкриття провадження у справі, тому будь-які інсинуації з цього питання без належних доказів є особистою уявленням учасника справи з метоюздійснення тиску на суд.

Відповідно до ч.4 ст. 40 КАСУ, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 39, 40 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

передати справу до відділу документального забезпечення та контролю для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення заяви про відвід..

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Брагіна О.Є.