Рішення № 10041976, 08.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 15/38/10

За позовом: Приватного підприємства “Кронос Агро”, 07843, Київська обл., Бородянський р-н, с. Озера, вул. Шевченка, 18-А, код ЄДРПОУ 32430604;

До відповідача: Дочірнього сільськогосподарського підприємства “Миколаївська птахофабрика”Закритого акціонерного товариства “АВАЛЬ-ЕТАЛОН”, 54137, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Весняне, вул. Центральна, 1-А, код ЄДРПОУ 30124834;

про: стягнення 24453,75 грн.

Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Кузовлєв В.В. довіреність № 99 від 05.10.2009р.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 01.06.2010р. з’явились.

          Судом оголошувалась перерва до 08.06.2010р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи витікає та сторонами не заперечується, що між Позивачем та Відповідачем 20.10.2008р. укладено договір купівлі-продажу №НП-20/11/08, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач) Кроноцид-Д премікс-підкислювач для комбікормів сухий та інші підкислювачі, а покупець зобов’язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до замовлення покупця та видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору, за передачу товару за цим договором покупець сплачує продавцю оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, розмір якої визначається виходячи з ціни продажу товару протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Як видно з довіреності №042526 від 21.11.2008р. та видаткової накладної №КР-0000239 від 21.11.2008р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, зазначений в п. 1.1. договору на суму 18500,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язання відповідача стосовно сплати за поставлений товар враховуючи положення п.6.1. договору настав 10.12.2008р.

06.03.2009р. відповідачем частково сплачено за товар 1000,00грн., що підтверджується випискою за банківського рахунку, наданою позивачем на вимогу суду.

Керуючись наведеними обставинами, позивач просить стягнути з відповідача суду боргу в розмірі 17500,00грн., 3478,50грн. інфляційних витрат, 781,64грн. –3% річних, а також судові витрати, в т.ч. 2500,00грн. витрат за послуги адвоката.

Відповідач не заперечуючи зазначених вище обставин справи, ставить під сумнів обґрунтованість розрахунку інфляційних витрат та вартості адвокатських послуг.

Крім того, відповідач клопоче про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та доводи сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначено ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пп. 3 п. ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано: факт передання товару відповідачеві, факт неналежного виконання відповідачем умов договору стосовно сплати за товар, розмір заборгованості за договором, позовні вимоги в частині стягнення 17500,00грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Разом з тим, за підрахунками суду, здійсненим, зокрема, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (Лист ВСУ від 03.04.97 г. N 62-97р), розмір інфляційних витрат, які підлягають стягненню за період, визначений позивачем, становить 1466,00грн.

Сума 3% річних становить за підрахунками суду 565,15грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача становить 19531,15грн.

Витрати в розмірі 2500,00грн., здійснені позивачем на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина п'ята статті 49 ГПК відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

Відповідно до зазначеної норми, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

Наявні в справі свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №242, договору №03/02/10-2 від 03.02.2010р., акту здачі –приймання виконаних робіт до нього від 04.02.2010р., платіжного доручення №72 від 18.12.2010р. свідчать про наявність обставин, з якими ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України пов’язують можливість віднесення витрат сторони в господарському судочинстві за послуги адвоката до складу судових витрат.

При цьому, враховуючи, що розмір витрат обґрунтовано обсягом послуг, передбачений договором про надання юридичних послуг, який складається з правового аналізу документів та дій, пов’язаних із складенням, оформленням позовної заяви та поданням її до господарського суду, розмір цих витрат не є явно завищеним в порівнянні з ціною позову, господарський суд не вбачає підстав для його обмеження.

Розглянувши клопотання Відповідача про відстрочення виконання судового рішення суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Обставини, з якими законодавець пов’язує можливість відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду наведено в ст. 121 ГПК України, відповідно до якої при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, необхідними умовами прийняття господарським судом рішення про відстрочення (розстрочення) є наявність фактичних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та винятковість випадку.

Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про те, що матеріали, додані відповідачем на обґрунтування клопотання про відстрочку виконання рішення суду не свідчать про наявність обставин, з якими ч. 1 ст. 121 ГПК України пов’язує можливість відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного, клопотання Відповідача задоволенню не підлягає.

          Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Миколаївська птахофабрика»Закритого акціонерного товариства «АВАЛЬ-ЕТАЛОН», (54137, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Весняне, вул. Центральна, 1-А, код ЄДРПОУ 30124834) на користь Приватного підприємства “Кронос Агро” (07843, Київська обл., Бородянський р-н, с. Озера, вул. Шевченка, 18-А, код ЄДРПОУ 32430604) заборгованість у сумі 17500,00 грн., 3% річних у сумі 565,15 грн., інфляційні втрати в сумі 1466,00 грн., 195,31 грн. –держмита та 188,94 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1996,74грн. витрат зі сплати за послуги адвоката.

3. В решті позову відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя