Рішення № 10041935, 08.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 12/80/10

За позовом ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»в особі Таврійської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», 74900, м. Нова Каховка, площа Ентузіастів, 1, к. 316,

до відповідачів:

1. ФОП ОСОБА_1, 54034, АДРЕСА_1,

2. ФОП ОСОБА_2, 54056, АДРЕСА_2,

про стягнення солідарно 2590,88 грн., -

Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Ковальов Р.А., довіреність № б/н від 12.02.10 р.

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів основний борг в сумі 2134,33 грн., 319,04 грн. - пеню за період з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р., 77,71 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 06.02.2009 р. по 25.04.2010 р., 59,76 грн. -суму збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.02.2010 по 31.03.2010 р., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 зобовязань за договором кредиту № ДК 283-144c від 05.12.2008 р. в частині сплати відсотків за користування кредитом та повернення основної суми кредиту, а відповідачем -2 невиконанням зобовязань за договором поруки № 236 від 05.12.2008 р.

Відповідачі, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відзиву на позов не надали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними ній матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.06.2010 р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

встановив:

05.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(далі Фінансова компанія) та ФОП ОСОБА_1 (далі Підприємець) був укладений договір кредиту № ДК 283-144c (далі Договір), на підставі якого Фінансова компанія надала Підприємцю кредит у сумі 3000,00 грн. Факт одержання кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 328 від 05.12.2008 р. року на суму 3000,00 гривень.

Підприємець зобов'язався повернути вказану суму та проценти у строк до 16.00 години 05.02.2009 р. (пункти 2.1, 3.2. Договору) по частинам згідно до графіку (Додаток № 1 до Договору).

В забезпечення виконання зобов'язань Підприємця перед Фінансовою компанією за Договором кредиту між ФОП ОСОБА_2 (далі Поручитель) та Фінансовою компанією був укладений договір поруки № 236 від 05.12.2008 р. (далі Договори поруки).

Умовами Договору поруки передбачено, що Поручитель зобов'язуються відповідати перед Фінансовою компанією за виконання Підприємцем зобов'язань у повному обсязі за Договором кредиту (пункт 1.1 Договору поруки).

Згідно з пунктом 2.3 Договору поруки Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Позичальником зобов`язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов`язань Позичальника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобовязань.

Відповідач-1 здійснила часткову виплату основного боргу в сумі 865,67 грн. та повну виплату процентів. Заборгованість Підприємця на 25 квітня 2010 року по тілу кредита складає 2134,33 грн.

Листом №92 від 08.04.2010 року поручителю направлена вимога про погашення заборгованості по Кредитному договору, яка залишена без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобо-в'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриман-ням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'я-зок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обо-в'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У частині 2 статті 196 Господарського кодексу України передбачено: «У разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене законом».

Відповідно до ст. 33 Господарського Процесуального кодексу України кожна сто-рона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно основного боргу в сумі 2134,33 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути 319,04 грн. - пені за період з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р., 77,71 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 06.02.2009 р. по 25.04.2010 р., 59, 76 грн. - суму збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.02.2010 по 31.03.2010 р.

Відповідно до п 7.1. Договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний робочий день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Позивач просить стягнути 319,04 грн. пені за період з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р. проте, розрахунок пені надав на суму 178, 53 грн. (а.с. 17). При цьому застосовує подвійну облікову ставку НБУ.

Отже, стягненню підлягає пеня в сумі 178, 53 коп.

В частині стягнення пенів сумі 140, 55 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 178,53 грн. - пені за період з 05.02.2009 р. по 05.08.2009 р., 77, 71 грн. трьох процентів річних з простроченої суми за період з 06.02.2009 р. по 25.04.2010 р., 59, 76 грн. -суми збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.02.2010 по 31.03.2010 р.також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, поштова адреса: АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія „Надiя України” в особі Таврійської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»(74900, м. Нова Каховка, площа Ентузіастів, 1, к. 316, код ЄДРПОУ 34067398) заборгованість за договором кредиту № ДК 283-144c від 05.12.2008 р. в розмірі: 2134 грн. 33 коп. сума основного боргу; 178 грн. 53 коп. пеня за порушення строків оплати по Договору; 77 грн. 71 коп.три проценти річних з простроченої суми; 59 грн. 76 коп. сума, на яку збільшився розмір боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення, а всього 2450 грн. 33 коп., а також держмито сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя