Рішення № 100416513, 11.10.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6749/20

Провадження по справі № 2/635/1429/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач - Циркунівська селищна рада Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_2 , Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, яким просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору дарування від 06 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХРНО Проценко А.В. та зареєстрованого за №1151, йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В житловому будинку ніхто не був зареєстрований, однак фактично проживали донька позивача - ОСОБА_3 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 . Після того, як позивач став власником вказаного будинку, дочка звернулася до нього із проханням зареєструвати в будинку відповідача ОСОБА_2 , оскільки він з 2007 року не мав зареєстрованого місця проживання. Оскільки на той час ОСОБА_3 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 тривалий час і їх стосунки здавалися міцними, позивач погодився зареєструвати ОСОБА_2 у належному йому житлі. В 2019 році відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погіршилися, останній почав зловживати спиртними напоями, влаштовував сварки та скандали, а згодом взагалі пішов з дому разом зі всіма своїми речами. З серпня 2019 року відповідач ОСОБА_2 припинив проживати у спірному будинку, не підтримує будь-який зв`язок з донькою позивача, не з`являється за місцем реєстрації, не цікавиться спірним житлом. Всі свої речі відповідач з будинку вивіз та віддав ключі позивачу. Поведінка відповідача вказує на те, що він не має наміру продовжувати проживати за місцем реєстрації. Жодних перешкод у праві на проживання відповідача за місцем реєстрації позивач не чинитьо.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2020 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Участь сторін та інших учасинків справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача просив ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом опубліуквання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник відповідача Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з`явився,суду надана заява за підписом селищного голови Сікаленка М. про розгляд справи за відсутності представника.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування житлового будинку від 06 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Проценко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1151, належить житловий будинок за АДРЕСА_1 (Витяг з Державного реєстру правочинів №6338619 від 06.08.2008, Витяг рро реєстрацію права власності на нерухоме майно №20078243 від 02.09.2008).

Як вбачається зі змісту акту, складеного комісією в складі депутата Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області Бадалова Р.М. та сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 29 вересня 2020 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , в будинку фактично проживає без реєстрації його донькаа - ОСОБА_3 . Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є членом сім`ї власника будинку дійсно значиться зареєстрованим по АДРЕСА_1 , але фактично не проживає за місцем реєстрації з серпня 2019 року по теперішній час. Перешкод у проживанні ОСОБА_2 за місцем реєстрації з боку власника та інших осіб не було.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, за змістом ст. 319 ЦК власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Разом із тим, як вбачається зі змісту ст. 319 ЦК, обмеження права власності не підлягають розширеному тлумаченню.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивача.

Враховуючи викладене, застосуванню підлягають положення статей 383, 391 ЦК України, які передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житловий будинок від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірний будинок власника, але на час розгляду справи не є членом його сім ї.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16,386,391 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час, а саме з серпня 2019 року, його особистих речей в будинку немає, перешкод у його проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачем свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.

Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад один рік, суду не надано.

Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачу у користуванні спірним будинком в матеріалах справи також відсутні.

Отже, виходячи з наведених обставин, з метою захисту права власності позивача, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - Циркунівська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396685, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с. Циркуним, вул. Соборна, 26.

Повне рішення складено 19 жовтня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко