Рішення № 100416083, 28.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/15660/19

Провадження № 2/932/2695/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 вересня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Мудраченко Д.О.

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що вона є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.11.2018 року, при укладанні договору попередній власник ОСОБА_3 , повідомив, що у квартирі залишається зареєстрованою його дружина ОСОБА_2 , однак він її зніме з реєстрації до 14.11.2018 р. проте свого зобов`язання не виконав. Відповідач не проживає у квартирі з моменту її продажу, особистих рече її в квартирі не має, не приймає участі в утриманні житлової площі, комунальні послуги не сплачу. В свою чергу позивач, вимушений витрачати зайві кошти на оплату комунальних послуг за всіх зареєстрованих осіб, що є для нього значними витратами. Реєстрація відповідача у зазначеному домоволодінні не дозволяє позивачу вільно розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, не дає можливості оформити субсидії на сплату комунальних платежів, чим порушуються права позивача.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульський В.І. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 18.11.2020 №445.

Ухвалою судді від 25 листопада 2020 року справу прийнято до провадження та постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 13.04.2021 року о 09.30 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, за останнім відомим місцем реєстрації, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 Листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 придбав у громадян Сполучених штатів Америки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно приписів п.10 договору продавець взяв на себе зобов`язання зняти всіх осіб, які зареєстровані у квартирі до 14 листопада 2018 року. Квартира буде звільнена від речей продавця та покупцю буде передано повний комплект ключів 07 листопада 2018 року.

Позивач ствердив, що квартиру йому передано, фактично там проживає він з сім`єю, ані відповідача ані сторонніх речей у квартирі не було.

За даними довідки про склад сім`ї №16437від 07 жовтня 2019 року, у вказаній квартирі залишається зареєстрованою також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі N447/455/17 (провадження N14-64цс20) звернула увагу на те, що необхідно звернути увагу, що ЖК УРСР був прийнятий 30.06.1983 і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.

Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

За положеннями ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у постанові від 13.10.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №447/455/17, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов`язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є дружиною попереднього власника квартири, який взяв на себе зобов`язання зняти її з реєстрації після продажу квартири, проте не виконав його.

Квартира має загальну площу 49,3 кв.м., житлову 28,4 кв.м., що виключає можливість спільного проживання у квартирі сім`ї позивача та відповідача.

Відтак дотримуючись балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідача як члена сім`ї попереднього власника на користування квартирою у даній справі суд надає перевагу захисту прав власника.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки обставини, викладені позивачем свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 у зазначеній квартирі не проживає з листопада 2018 року, не надала доказів щодо наявності поважних причин свого не проживання у спірній квартирі, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 та необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позовні вимоги щодо зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вищевказаною квартирою, оскільки підставою для зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщення. У випадку відмови відповідного органу зняти особу з реєстрації на підставі судового рішення, такі дії можуть бути оскарженні в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовільнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений та проголошений 01.10.2021.

Суддя: В.І.Цитульський