Рішення № 100415376, 04.10.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/277/20

Провадження № 2/539/178/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2021 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Хоменка Д.Є.,

при секретарі - Мирної Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи : ОСОБА_4 , виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи : ОСОБА_4 , виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він з 29.08.1970 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . Вони проживають разом із дружиною у належному їй на праві власності житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0601 га. із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Їх сусідом є відповідач ОСОБА_2 , який є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Земельна ділянка, на якій розташований його житловий будинок, до цього часу є неприватизованою. На території домоволодіння відповідача розташований великий цегляний сарай-гараж, який знаходиться у кількох метрах від паркану домоволодіння, яким він користується. Впритул до нього відповідач з металевого сміття, деревини та шиферу влаштував і своєрідний двоповерховий курник разом із загородкою для вигулу птиці. У сараї та курнику відповідач став розводити птицю у великих обсягах, кількістю до кількохсот голів птиці одночасно.

Від цього виробництва відповідачем птиці навколо розповсюджується страшний сморід та великий шум. Внаслідок цього вони вимушені весь час тримати вікна та двері їх житлового будинку зачиненими, що створює значні незручності, призводить до задухи у житлі, відсутності провітрювання та природної вентиляції. Втім і ці їх заходи не дають бажаного результату бо при виході з будинку вони одразу знову потрапляємо у хмари огидних пахощів та постійного шумного кудкудакання курей. Крім того, через наявність великої кількості птиці та іншої худоби на території відповідача, на їх подвір`ї у теплу пору року постійно літає велика кількість різних шкідливих та докучливих комах. Сморід, шум та комахи роблять для нього і його дружини практично неможливим не тільки відпочинок, але і просте і нетривале перебування на подвір`ї їх домоволодіння. Сморід, шум та комахи позбавляють їх можливості дихати свіжим повітрям, насолоджуватись тишею приватного житлового сектору міста та нюхати приємні запахи квітучих дерев і квітів.

Відповідно до вимог ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме пунктом 3.25 «Садибна забудова», визначено, що допустима відстань від житлового будинку та літньої кухні до господарських будівель для утримання худоби, інших тварин та птахів площею до 50 кв.м. повинна складати 15 метрів. Відстань же господарських будівель і споруд, у яких відповідач розводить птицю до нашого житлового будинку становить лише 10,6 метра.

Він є літньою людиною, інвалідом першої групи, має чисельні захворювання. Внаслідок смороду, шуму та комах він не можу нормально існувати та лікуватись, його хвороби лише прогресують. Вказані шкідливі фактори завдають і значної шкоди його літній дружині, яка також хворіє на чисельні захворювання. Тобто діяльність відповідача, яка порушує норми ДБН і є незаконною, також створює загрозу як його здоров`ю та життю, так і життю та здоров`ю його дружини.

Він та його дружина на протязі кількох років неодноразово зверталися до відповідача з проханнями і вимогами припинити створювати їм незручності і припинити порушувати їх права. Відповідач на їх звернення реагувати ніяк не бажає. А тому у 2019 році його дружина звернулась із скаргою до виконкому Лубенської міської ради. Працівники виконкому провели обстеження домоволодіння відповідача та встановили факт порушення ним вимог ДБН 360-92**. Відповідачеві виконком надіслав відповідного листа з вимогою усунути порушення. Втім, відповідач ніяких реальних дій для усунення порушень так і не вчинив, лише спиляв горіх. Інші порушення ним не усунуті.

Поведінка відповідача стосовно грубого порушення будівельних норм та правил щодо розміщення господарських будівель і споруд, які він використовує для вирощування птиці та худоби завдає шкоду його законним інтересам і правам. Це викликало у нього тривалі моральні страждання.

Ці страждання викликані тим, що він вже кілька років вимушений відчувати постійний сморід та шум з дворища сусіда, вимушений ховатись від докучливих комах, позбавлений можливості відчувати переваги і затишок приватного житлового сектору. Також він, маючи поганий стан здоров`я та проживаючи на мізерну пенсію, вимушений у судах відстоювати свої права, витрачати час та кошти, нервуватись. Його моральні страждання підсилюються і тим, що разом з ним від дій відповідача страждає і його кохана дружина. Розмір завданої йому моральної шкоди він оцінюю у 10000 грн.

Позивач прохає суд постановити рішення яким заборонити відповідачу ОСОБА_2 господарську будівлю цегляного одноповерхового сараю-гаражу та розташовані впритул до нього саж-навіс (курник) відкритого типу і загородку, які знаходяться з південно-західної частини земельної ділянки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 вздовж паркану із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , використовувати для розміщення та утримання худоби, інших тварин та птахів. Стягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року прийнято відмову позивача ОСОБА_5 від позовної вимоги №2 щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 ліквідувати дерева яблуні та сливи, які знаходяться з південно-західної частини земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ближче ніж на 4 метри до паркану із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 .Закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи : ОСОБА_4 , виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в частині позовної вимоги №2 щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 ліквідувати дерева яблуні та сливи, які знаходяться з південно-західної частини земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ближче ніж на 4 метри до паркану із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позов підтримує повністю, прохає його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, прохав його задовольнити, обґрунтовував його обставинами викладеними в позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_5 зазначивши, що між позивачем та відповідачем існує давнішній спір за межу(судовий розгляд якого триває на даний час), курей було близько 60 штук, а не кількасот, як вказує позивач. Окрім того дані кури були вирізані восени 2019 року. Сморід на який посилається позивач має місце по причині утримання позивачем трьох собак і 16 котів. Після проведення комісії відповідач спиляв горіх і перевів курей(10-15 штук) восени 2019 року до іншої будови в глибині домоволодіння. Станом на 31.01.2020 року курей задавив собака. Сторонні запахи комісією не зафіксовані, а позов було подано лише через п`ять місяців після переведення курей, що свідчить про неприязні стосунки між сторонами справи. Посилання позивачів на порушення їх права протягом кількох років є надуманим, адже після відвідування комісією виконкому 29.08.2019 року відповідач усунув всі недоліки(спиляв дерева, перевів курей до іншого місця). Про відсутність курей з 01.09.2019 року свідчить і свідок ОСОБА_6 який підтвердив даний факт. Отже, від позовної вимоги про ліквідацію дерев позивачі відмовились, але чомусь залишили вимогу про стягнення моральної шкоди яка жодним чином не обґрунтована(сморід існує по вині позивачів внаслідок утримання великої кількості собак та котів; відповідач усунув всі порушення до розгляду справи в суді).

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , прохала їх задовольнити. Вказувала на те, що з боку відповідача відносно неї здійснюється постійне насилля, і така поведінка відповідача завдає їй психологічної травми.

Третя особа виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області в судове засідання не з`явилась. До суду третьою особою надано клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, покладається на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 з 29.08.1970 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 29.08.1970 року.

Позивач разом із дружиною проживають у належному їй на праві власності житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 13.11.2004 року.

Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0601 га. із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що належить дружині позивача на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №669340 від 24.07.2007 року.

Їх сусідом є відповідач ОСОБА_2 , який є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.12.2019 року.

На території домоволодіння відповідач побудував господарську будівлю - цегляний одноповерховий сарай-гараж та саж-навіс (курник) відкритого типу із загородкою, де він утримував домашню птицю.

Вказані господарські будівлі розташовані від стін житлового будинку позивача на відстані 10,6 м..

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

При здійсненні права власності згідно зі ст. 319 ЦК України власник зобов`язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна, права якого порушені, відповідно до ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Позивач ОСОБА_5 реалізуючи своє право власника, звернувся до суду з позовною заявою про усунення йому перешкод з боку сусіда ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Розміщення господарських будівель біля житлового будинку визначається в Державних будівельних нормах «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2-12:2019, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 № 104.

За положеннями таблиці 6.7 ДБН Б.2.2-12:2019 відстань між житловими будинками та господарськими будівлями (сараями) для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 кв.м. має бути не менше ніж 15 м.

Згідно листа виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області №1-12/2405 від 29.08.2019 року відповідно до вимог ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме: п.3.25 розділу «Садибна забудова» - «допустима відстань від житлового будинку та літньої кухні до господарських будівель для утримання худоби, інших тварин та птахів до 50м повинна складати 15м.» наразі відстань становить - 10.6м. Також, відповідно до глави 17 «Добросусідство» статті 103 «Зміст добросусідства» Земельного кодексу України - «земельні ділянки використовуються відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)», на земельній ділянці присутні неприємні запахи та затінення від існуючого горіха розташованого на суміжній ділянці. За результатами обстеження власнику будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 надіслано листа з роз`ясненнями та вимогою усунути порушення, вчинені при розміщенні місць для утримання тварин та дерев, привести земельну ділянку у відповідність до вимог ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» та Земельного кодексу України.

Таким чином, відповідач порушує вищевказані норми ДБН, оскільки утримував птицю у господарських будівлях - цегляному одноповерховому сараю-гаражу та сажу-навісі (курнику) відкритого типу із загородкою, що розташовані на території його домоволодіння на відстанях від житлового будинку позивача лише 10,6м.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є головою вуличного комітету вул.Кооперативна і вул.Олександрівська , відносини між нею та сторонами у справі нейтральні. Свідок кожного разу приходила за викликом з боку позивача на протязі 10 років. Коли вона була присутня то смороду у дворі позивача не чула. Водночас стверджує, що бачила на подвір`ї позивача багато котів(до 10) і 3-4 прив`язаних собаки. В курнику бачила 10-15 курей, які потім перевели до іншого місця(їх ніколи багато не було), а надалі в кінці січня 2020 року їх задушили. Переведені кури були десь на початку вересня 2019 року. Свідок неодноразово була на подвір`ї позивача(перший раз влітку 2019 року) і смороду там не чула. Відстань від позивача до курника близько 12 метрів.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що знайомий як з позивачем так і відповідачем. Відносини добрі з обома учасниками. По суті спору повідомив, що влітку 2019 року він приходив до відповідача по справах і завжди приносив відходи, щоб погодувати його курей, яких було біля 15 штук. В курнику було охайно і чисто, неприємних запахів він не чув. 01 вересня 2019 року свідок вкотре прийшов до відповідача, щоб привітати його дружину з святом першого вересня, але курей вже у курнику не було. На запитання свідка до відповідача куди поділись кури останній відповів, що їх перенесли в іншу сторону. Взимку після нового року свідок курей не бачив, але з розповіді відповідача знає, що їх подавив собака. Додатково вказав, що влітку під час відвідування відповідача бачив у позивачів біля 15 котів і з боку їх ділянки був неприємний запах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що знайома як з позивачем так і відповідачем, і є кумою відповідача. По суті справи повідомила, що на початку 2019 року у відповідачів утримувались кури 15-20 штук. Потім свідок почула, що була комісія міськради і відповідачі перемістили курей до іншого місця, а в січні 2020 року курей задушив собака. Свідок живе всередині дворів біля позивача та відповідача і коли вона ходить до відповідачів, то відчуває сморід, але оскільки у дворі позивачів знаходиться помийна яма, то визначити звідки йде неприємний сморід неможливо. Додатково вказала, що у позивача на утриманні близько 10 котів, які мітять територію, також у 2019 році позивач утримував 3-4 собаки, а біля сітки паркану була наявна купа гною.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що знайомий з позивачем та відповідачем, як сусід і відносини між ними нейтральні. По суті спору повідомив, що наприкінці літа 2019 року він за зверненням відповідача допомагав останньому накрити даний курник, але курей там не бачив. Свідку відомо про спір з сусідом з приводу курей і їх переведення до іншого курника. У дворі відповідача ніяких неприємних запахів не відчував. У двір позивача не ходив, проходив поруч і бачив, що позивач утримує 15 котів і три собаки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив, що є сусідом позивача і відповідача. Відносини з позивачем нейтральні, а з відповідачем товариські. Підтверджує, що відповідач тримав біля 20 курей, але 10 з них у 2020 році задавила собака. З території домоволодіння відповідача смороду не чув. Біля двору позивача ходить часто і бачив, що той утримує близько 5 котів та 2-3 собаки.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що маються підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині заборони відповідачу ОСОБА_2 господарську будівлю цегляного одноповерхового сараю-гаражу та розташовані впритул до нього саж-навіс (курник) відкритого типу і загородку, які знаходяться з південно-західної частини земельної ділянки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 вздовж паркану із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , використовувати для розміщення та утримання худоби, інших тварин та птахів. Вказаний висновок випливає з того, що відповідач фактично не оспорює факт утримання певної кількості курей у курнику, який знаходиться на відстані від будівлі позивача, що не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень»(далі за текстом - ДБН) та ст.103 Земельного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно роз`яснень викладених у пунктах 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, Цивільного Кодексу, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Приписами ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті(ч.1 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Виходячи з елементного складу відповідальності з врахуванням конкретного судового спору і фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність доведеності з боку позивача більшості елементів такого складу, а саме:

-наявності шкоди (крім посилань у позовній заяві на погане самопочуття та моральні страждання, жодного доказу суду надано не було. Навпаки всі свідки підтвердили наявність у відповідача на утриманні курей у кількості 10-20 штук. Інформація про кількість курей у кількасот голів, як вказано у позовній заяві, не відповідає дійсності. Більш того, не відповідає фактичним обставинам справи і посилання позивача на страждання протягом кількох років, адже, як вбачається з матеріалів справи обстеження ділянки відповідача було проведено виконкомом не пізніше 29.08.2021 року(а.с.29 лист відповідь виконкому Лубенської міської ради №1-12/2405). Саме від даної дати, на думку суду, слід рахувати претензії позивача до відповідача, оскільки більш ранні документи, що фіксують претензії у матеріалах справи відсутні. Під час обстеження виконкомом прямо не встановлено наявність курей на утриманні, а міститься лише посилання на відповідний пункт ДБН щодо утримання тварин і птахів. А фактично перенесення курей до іншого курнику відбулося у вересні 2019 року, що підтвердив свідок ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_9 (вказав що в кінці літа курей не бачив). Суд критично ставиться до заяв представника відповідача щодо підробки фотознімку з зафіксованими птахами(а.с.65), адже жодних ґрунтовних зауважень, крім аргументу про неможливість фотознімку з такого ракурсу суду представником не надано. Всупереч цьому представник позивача вказав на будівлю сараю із якого було зроблено дане фото. Водночас суд зауважує, що на фотознімку зафіксовано близько 40 курей, а не кількасот штук, як зазначено у позовній заяві, що спростовує посилання позивача на наявний сморід та шум. Більш того, більшість свідків( ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) підтвердили відсутність смороду на території домоволодіння відповідача);

-протиправність діяння її заподіювача (даний елемент встановлений судом під час розгляду справи, а саме, курник був збудований на відстані, що суперечить вимогам ДБН);

-наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні(наявність у матеріалах справи посвідчення інваліда(а.с.7) та довідок про наявність певних захворювань у позивача та третьої особи(а.с.30,31) без їх належного обґрунтування не свідчить про взаємозв`язок даних захворювань із ймовірною шкодою).

Отже, враховуючи незначну кількість курей наявних у відповідача, тривалості їх знаходження в курнику з початку серпня 2019 року по вересень 2019 року, наявності на утриманні позивача великої кількості домашніх тварин(10-15 собак і 3-4 кота, що підтверджено всіма допитаними свідками та має наслідком наявність неприємного запаху у зв`язку з їх утриманням в такій кількості), наявності довготриваючого конфлікту з приводу межі між позивачем і відповідачем(спір знаходиться на розгляді в суді), суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Сторонами не заявлено відшкодування судових витрат, тому у порядку ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат між позивачем та відповідачем судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи : ОСОБА_4 , виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.

Заборонити відповідачу ОСОБА_2 господарську будівлю цегляного одноповерхового сараю-гаражу та розташовані впритул до нього саж-навіс(курник) відкритого типу і загородку, які знаходяться з південно-західної частини земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 вздовж паркану із сусіднім домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , використовувати для розміщення та утримання худоби, інших тварин та птахів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.10.2021 року.

Суддя Д.Є. Хоменко