Рішення № 100415090, 17.09.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/10509/21

Провадження № 2/686/3927/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді – Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Андрійчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Хмельницький в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,

встановив:

В квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Держави в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, в обґрунтування якого вказав, що під час проведення обшуку за місцем проживання позивача вилучено грошові кошти в сумі 10000 доларів США, на які в подальшому накладено арешт. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/5836/13-к від 15.09.2020 арешт на грошові кошти скасовано, проте до цього часу грошові кошти не повернуті позивачу, у зв`язку з чим йому завдано збитки, які понесені у зв`язку із втратою вилученого майна 10000 доларів США, що станом на 26.04.2021 року становить 279704,20 грн. Крім цього позивачу завдано моральну шкоду, якої він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою проти нього, яку оцінює в 3000 доларів США, що станом на 26.04.2021 за курсом НБУ становить 830704, 20 грн. На підставі ст.ст. 41, 56 Конституції України ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також ст.ст. 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, що гарантують недоторканість права власності і право на відшкодування за рахунок держави моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішенням або діями органів державної влади, їх посадових і службових осіб, прокуратури і суду просить з стягнути з державного бюджету на користь позивача збитки в сумі 10000 доларів США, що станом на 26.04.2021 за курсом НБУ становить 279014,00грн., моральну шкоду в сумі 3000 доларів США, що станом на 26.04.2021 за курсом НБУ становить 83 704,20 грн. та судові витрати.

22.06.2021 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, зокрема просить стягнути державного бюджету на користь позивача збитки в сумі 10000 доларів США, що станом на 26.04.2021 за курсом НБУ становить 279014,00грн., моральну шкоду в сумі 83 704,20 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Національної поліції України подав відзив на позов, та в судовому засіданні позов не визнав, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління НП у Київській області подав відзив на позов та клопотання про розгляд справи за відсутності представника, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Державної казначейської служби України подала відзив на позов, позов не визнала, в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000823 в м. Хмельницькому по вул. Водопровідній, 44, 15.04.2019 року проведено обшук, в ході якого вилучено 10000 доларів США, та в подальшому за ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2019 у справі № 757/19277/19-к задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України та накладено арешт на тимчасово вилучене майно у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 доларів США.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000823 від 04.12.2017 здійснювалося Головним слідчим управлінням НП України.

Постановою заступника Генерального прокурора Мустеци І.В. від 09.09.2020 розслідування вказаного кримінального провадження доручено ГУНП України в Київській області.

В подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 757/5836/19-к задоволено клопотання адвоката Шкаровського Д.О., який діяв в інтересах ОСОБА_3 , та скасовано раніше накладений арешт на тимчасово вилучене майно у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 доларів США.

08.10.2020 адвокат Шкаровський Д.О. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до СУ ГУНП в Київській області із клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, яким просив негайно повернути ОСОБА_3 майно, вилучене під час обшуку 15.04.2019, а саме грошові кошти на загальну суму 10000 доларів США.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Київській області О.Терпило від 19.10.2020 у задоволенні клопотання адвоката Шкаровського Д.О. відмовлено, при цьому зазначено що тимчасово вилучене майно, а саме 10000 доларів США не передавалось до СУ ГУНП України в Київській області.

27.10.2020 та 07.12.2020 адвокат Шкаровський Д.О. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до начальника Головного СУ НП України із клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, яким просив негайно повернути ОСОБА_3 майно, вилучене під час обшуку 15.04.2019, а саме грошові кошти на загальну суму 10000 доларів США.

Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України В.І.Луньова листом від 10.12.2020 на клопотання про повернення тимчасово вилученого майна повідомила що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000823 від 04.12.2017 доручено СУ ГУНП України в Київській області, якому направлені клопотання адвоката для розгляду.

19.01.2021, 03.03.2021, 01.04.2021 адвокат Шкаровський Д.О. в інтересах ОСОБА_3 звертався до начальника Головного СУ НП України із адвокатськими запитами, щодо надання інформації чи передано речові докази у кримінальному провадженні № 42017111200000823 від 04.12.2017 – грошові кошти на загальну суму 10000 доларів США, що були вилучені під час обшуку до слідчого управління ГУНП України в Київській області.

Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України В.І.Луньова листом від 15.03.2021, 14.04.2021 на клопотання про надання інформації та копій документів повідомила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000823 від 04.12.2017 доручено СУ ГУНП України в Київській області, якому направлені клопотання адвоката для розгляду.

Також листом від 12.04.2021 слідчий СУ ГУНП України в Київській області О.Терпило у відповідь на адвокатський запит повідомив, що тимчасово вилучене майно, а саме 10000 доларів США не передавалось до СУ ГУНП України в Київській області.

Грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, що вилучені у позивача під час обшуку, згідно акту прийому-передачі від 15.04.2021 були передані з Головного слідчого управління НП України до слідчого управління ГУНП в Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що заподіяння збитків позивачу спричинено безпосередньо протиправною бездіяльністю відповідачів Національної поліції України, ГУНП України в Київській області, а саме – неповернення вилучених коштів, єдиною причиною втрати позивачем свого майна було неповернення слідчими органами після скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Встановлено, що постановою слідчого від 15.04.2019 року грошові кошти вилучені під час обшуку у житлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 купюр номіналом по 100 доларів США, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42017111200000823 від 04.12.2017.

Відповідно до частини другої статті 100 КПК України зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, визначено, що речові докази у вигляді грошей (у готівковій формі) у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання (далі - уповноважений банк), з їх описом із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот, який додається до супровідного листа.

Встановлено, що слідчим СУ ГУНП України в Київській області згадані грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, на підставі постанови про передачу грошових коштів на зберігання від 15.04.2021 передано управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, які в подальшому були розмішені на депозитному рахунку ГУНП України в Київській області в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що підтверджується квитанцією від 16.04.2021 № 522599, де і знаходяться по даний час.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов:

- неправомірні дії цього органу;

- наявність шкоди;

- причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, їх неправомірність, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 № 910/715/17.

Аналогічного змісту правові позиції містяться також у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 569/4199/15-ц, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, від 09.04.2020 у справі № 908/690-19.

Отже, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази неправомірності дій чи бездіяльності Національної поліції України та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями/бездіяльності та заподіяними збитками.

Частиною четвертою статті 100 КПК України передбачено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Разом з тим встановлено, що речові докази у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, не втрачено та не знищено, а поміщено на зберігання в банківську установу.

Щодо позовних вимог в частині повернення грошових коштів за клопотанням адвоката.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2,3 ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у разі скасування арешту;

Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Згідно частини другої статті 535 КПК України суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.

Представник відповідача Національної поліції України зазначив, що згідно листа Головного слідчого управління НПУ від 28.05.2021 № 17407/24/9/2-2021 вбачається, що оригінал ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 757/5836/20-к про скасування арешту майна не надходив.

Також представник позивача в судовому засіданні пояснив, що у спірній справі ОСОБА_3 чи його довірена особа за поверненням коштів не зверталися, при цьому наголошувала що адвокат Шкаровський Д.О. який в інтересах ОСОБА_3 звертався із клопотаннями має право також отримувати і речові докази.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Разом з тим, представником позивача договору про надання правової допомоги ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017111200000823 суду не надано, не долучався вказаний договір і до клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, у зв`язку з чим відповідачі обґрунтовано вказали, що відповідних документів, якими б ОСОБА_3 уповноважував адвоката на вчинення відповідних дій в його інтересах до клопотання не долучив, а сам ОСОБА_3 ні до Головного слідчого управління НПУ, ні до ГУНП в Київській області особисто чи із заявами про повернення коштів не звертався.

Крім цього, слід зауважити, що грошові кошти вилучені під час обшуку, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42017111200000823 від 04.12.2017. Скасування арешту, не скасовує постанову про визнання грошових коштів речовими доказами.

Положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладають під час досудового розслідування обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Таким чином, повернення речового доказу передбачає складання відповідного протоколу за участю особи, у якої вилучено майно, про повернення майна, де повинно бути вказано підстави повернення: скасування арешту слідчим суддею та відомості про те, що дане майно не є на момент повернення речовим доказом у кримінальному провадженні. Або є речовим доказом і тоді визначається порядок і умови його зберігання у власника, тобто вилучені грошові кошти в даному випадку мають бути повернені особі, в якої вони вилучені, а не адвокату.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач вказав, на свавільне поводження відповідачів з вилученим майном, відсутність співпраці та інформування у питання визначення місцезнаходження вилученого майна завдали моральних страждань позивачу.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження наявності моральної шкоди внаслідок дій (бездіяльності) працівників поліції позивачем не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 137, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Держави в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач : Національна поліція України, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40108578.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Відповідач : Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Дата складання повного тексту рішення 24.09.2021.

Суддя: