Рішення № 100412368, 11.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19661/20

Провадження № 2/755/235/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"11" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Лупко М.В.

за участю - позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 07.07.1984 вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який за її ініціативою був розірваний рішенням суду від 07.08.2020. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1995 трикімнатна квартира, загальною площею 70,7 кв.м, житловою площею 49,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована в рівних долях на 5 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . На цей час у квартирі зареєстровані позивачка та відповідач.

Згідно з інформаційною довідкою від 03.11.2020 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вказаний об`єкт нерухомості на праві приватної власності зареєстрований за: 4/5 частини в рівних долях за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло; - 1/5 частина за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, однак таке співвідношення закріплених часток у спільній частковій власності існувало до 2008 року, коли 09.06.2008 за нотаріально посвідченим договором дарування батько відповідача ОСОБА_5 належні йому 2/5 частки квартири подарував відповідачу, ОСОБА_3 , та онукові, ОСОБА_4 , відповідно по 1/5 частці кожному.

Син позивачки та відповідача, ОСОБА_4 , прийняв дар і зареєстрував 1/5 частку у встановленому законом порядку та таким чином став власником 2/5 часток квартири. Відповідач на сьогодні право власності на подаровану йому батьком частку квартири у встановленому законом порядку не зареєстрував, а отже він не є її власником.

Після смерті ОСОБА_4 08.02.2010 спадщину у вигляді 2/5 часток квартири прийняли його батьки - сторони по справі, а також дружина померлого і його малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від успадкування 1/10 частки квартири на користь позивачки відмовилась дружина сина, ОСОБА_8 , у результаті чого як спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_1 успадкувала 1/5 частку квартири і загалом стала власником 2/5 часток спірної квартири. Іншу 1/5 частину спадщини прийняли відповідач та дружина померлого в інтересах малолітнього спадкоємця, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 1/10 частці нерухомого майна відповідно.

На даний час розмір часток співвласників у спільній частковій власності в спірній квартирі виглядає наступним чином: - ОСОБА_1 є власником 2/5 частин квартири, з яких: 1/5 частка належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло та 1/5 частка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2020. За відповідачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на 1/5 частку у спірній квартирі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1995. Інші 2/5 частки квартири складаються з: 1/5 частки квартири, подарованої відповідачу його батьком у 2008 році, право власності на які ним не зареєстровано у встановленому законом порядку; спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_4 (спадщина складалася з 2/5 часток квартири) є також відповідач ОСОБА_3 - на ј частку у спадщині і син померлого, ОСОБА_9 , - на ј частку у спадщині. Зазначені частки спадкового майна спадкоємцями прийняті, однак не зареєстровані належним чином відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

До розірвання шлюбу, у 2010 році, відповідач створив іншу сім`ю та, добровільно залишивши спірну квартиру, пішов проживати до іншого житла за адресою: АДРЕСА_3 , де проживали його батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . З того часу відповідач не цікавиться спірною квартирою та не сплачує комунальні платежі, його особистих речей у ній немає. Однак періодично відповідач навідується до квартири, вчиняє домашнє насильство відносно позивачки, принижує її морально і фізично, погрожує викинути її з квартири на вулицю, що свідчить про неможливість проживання позивачки з ним в одній квартирі.

Оскільки позивачка є власником 2/5 часток спірної квартири, то у порівнянні та за наявності інших співвласників, частку відповідача, що складає 1/5, слід визнати незначною, як таку що становить суттєво менший розмір ніж площа будь-якої із кімнат квартири, а отже розподіл квартири в натурі, відповідно до ідеальних часток з технічної точки зору не є можливим, що свідчить про неподільність квартири. Під час сумісного проживання у квартирі відповідач регулярно виявляв агресію та застосував фізичне насильство до дружини та сина та наразі сторони не є членами однієї сім`ї, вони не проживають разом та не мають спільного господарства понад 12 років, а отже їх спільне володіння та користування майном, позивачка, вважає неможливим. Позивачка зверталася до відповідача щодо вирішення житлового питання з пропозицією виплатити йому грошову компенсацію за частину квартири, оскільки на той час сину сторін, ОСОБА_4 , належало 2/5 часки квартири, а позивачці - 1/5 частка, однак відповідач у категоричній формі відкидав вирішення спірного питання мирним шляхом. Також відповідач відмовився сплачувати за квартиру порівну з позивачкою. При цьому відповідач забезпечений житлом та має власну двокімнатну квартиру, загальною площею 50,1 кв.м, житловою площею - 32,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , а отже припинення за рішенням суду права власності відповідача на 1/5 частку у спільному майні, яка є незначною, не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2021 відкрито провадження у цій справі, за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

Відповідач копію вказаної ухвали суду разом із копією позовної заяви та додатками до неї отримав 25.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не використав своє право на подання відзиву.

08.04.2021 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів, яке цього ж дня було задоволено ухвалою суду.

25.05.2021 з Київського міського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 8945 від 22.05.2014.

26.05.2021 до суду надійшов лист Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про можливість отримання актуальної інформації щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за допомогою Державного реєстру прав.

Цього ж дня, а також 24.06.2020 повторно, до суду з Десятої київської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи № 854/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Листом від 11.06.2021 Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві повідомив суду про направлення ухвали від 08.04.2021 за належністю до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.06.2021 від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшов лист, відповідно до якого квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

19.07.2021 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у цій справі, яку призначено до судового розгляду по суті та встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі. За клопотанням сторони позивача судом постановлено про виклик у судове засідання та допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його повністю задовольнити, посилаючись на обставини та підстави викладені у позові. Зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, та ухвалення судом заочного рішення по справі.

Позивачка ОСОБА_1 підтримала свого представника, просила позов повністю задовольнити та припинити право власності відповідача на 1/5 частку спірної квартири і визнати за нею право спільної часткової власності на 1/5 частку спірної квартири. Показала, що під час проживання сторін разом у спірній квартирі відповідач поводився агресивно, у тому числі застосував до неї та сина фізичне насильство. На цей час відповідач забезпечений іншим житлом, яке отримав за договором дарування від свого батька, однак своє право власності на квартиру у встановленому законом порядку не зареєстрував. Також відповідач не зареєстрував своє право власності на 1/5 частку спірної квартири, яку отримав у дар від батька - ОСОБА_5 , та на ј частку у спадщині після смерті сина. Фактичні шлюбні відносини та ведення спільного господарства подружжям припинено понад 12 років тому, спільне користування майном є неможливим. Частка відповідача у спірній квартирі є незначною, отже не завдасть істотної шкоди його інтересам. Позивачка проти заочного рішення не заперечує, просить суд розглянути справу у відсутність відповідача.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що проживає у тому ж будинку, що і позивачка, ОСОБА_1 , та знайома з родиною ОСОБА_13 ще з тих часів, коли вони разом з батьками відповідача проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Спочатку подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_3 жили нормально, потім між ними стали виникати конфлікти, відповідач влаштовував сварки та скандали, після яких позивачка прибігала до неї. Під час шлюбу подружжя придбало іншу квартиру у цьому ж будинку, куди переїхали батьки відповідача. Приблизно 12-13 років тому, коли ще був живий син подружжя, відповідач пішов до іншої жінки, з якою став проживати у двокімнатній квартирі разом зі своїм батьком. Через деякий час жінка пішла, а його батько - помер, після чого відповідач залишився один у тій квартирі, де проживає і зараз.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що з 1985 року проживає в одному будинку з позивачкою та відповідачем. Спочатку подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_3 жили в одній квартирі з батьками відповідача, які згодом переїхали до іншої квартири під АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, яку придбали. Приблизно 12-13 років тому відповідач пішов з родини та став проживати разом з батьками. Квартирою, у якій проживає позивачка, відповідач не цікавиться, не допомагає з її утриманням та ремонтом. Коли відповідач зустрічає позивачку на вулиці, може образити її.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що проживає у сусідній з відповідачем квартирі, де він проживає близько 12-13 років. Спочатку він там проживав з іншою жінкою, яка згодом пішла від нього, та батьком. Після смерті батька відповідач продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_3 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та за згодою сторони позивачки ухвалити заочне рішення.

Вислухавши позицію сторони позивачки, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд доходить про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 26.04.1995 Дніпровською районною радою народних депутатів, згідно з розпорядженням від 26.04.1995 № 20/476, було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м, дійсно належить на праві приватної, спільної часткової власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 . Право власності було зареєстровано в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, 22.05.1995, за реєстровим № 1737 (а.с. 14, 15).

Згідно з витягом № 228689889 від 19.10.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності на житло, серія та номер: б/н, виданий 26.04.1995, видавник: Дніпровська районна рада народних депутатів (свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 26.04.1995 № 20/476, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54651802 від 19.10.2020 20:27:51, ОСОБА_16 , Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (а.с. 16, 17).

09.06.2008 між ОСОБА_5 , як дарувальником, і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як обдаровуваними, укладено договір дарування частини квартири, за яким дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваних в рівних частинах кожному 2/5 частин квартири під номером АДРЕСА_1 . Частина квартири, що дарується, належить дарувальнику на підставі документів: 1/5 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Дніпровською районною Радою народних депутатів м. Києва від 26.04.1995, згідно з розпорядженням (наказом) від 26.04.1995 № 20/476 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 22.05.1995, за реєстровим № 1737, та 1/5 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 10 державною нотаріальною конторою м. Києва м. Києва 25.03.2004 № реєстру 1н-649 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 18.06.2004 за реєстровим № 1737 (а.с.39).

У відповідності до листів Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.05.2021 № 062/14-6075 (И-2021), від 15.06.2021 № 062/14-7442 (И-2021) об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 10-ю Київською державною нотаріальною конторою 25.03.2004 № 1-н650, зареєстрованого в Бюро 18.06.2004, за реєстровим № 1737 в реєстровій книзі д. 119-189 (а.с. 87, 150).

При цьому, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено актовий запис про смерть № 8945 від 22.05.2014 (а.с. 85).

З 07.07.1984 ОСОБА_14 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/7917/20 від 07.08.2020 (а.с. 20-23).

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/7917/20 від 07.08.2020 відповідач, ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що дійсно з 2010 року подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть, наміру відновлювати сімейно-подружні відносини не мають.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 24).

Десятою київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 854/2010 (а.с. 89-143).

04.09.2020 державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори, Шульгою С.В., ОСОБА_14 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частку квартири, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1985 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: його неповнолітній син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ј частку у спадщині; його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на ј частку у спадщині; його мати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , р.н., РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на Ѕ частку у спадщині, утому числі з урахуванням ј частки від якої відмовилась дружина померлого - ОСОБА_8 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: 2/5 часток трикімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , яка належить померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною радою народних депутатів міста Києва, 26.04.1995 згідно з розпорядженням (наказом) від 26.04.1995 № 20/476, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, 22.05.1995, за реєстровим № 1737, та на підставі Договору дарування частини квартири, посвідченого Кістановою А.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 09.06.2008, за реєстровим № 2027, зареєстрованого Десятою київською державною нотаріальною конторою, 02.09.2020, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 222644009, дата 04.09.2020, номер запису про право власності № 38024814, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2160022280000 (а.с. 140-142).

Згідно з витягом № 222651457 від 04.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-892, виданий 04.09.2020, видавник: Десята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Шульга С.В., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53894683 від 04.09.2020 08:52:35, Шульга Світлана Вікторівна, Десята київська державна нотаріальна контора (а.с. 29).

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.11.2020 № 062/14-11857 (И-2020) за даними реєстрових книг Комунального підприємства об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за: 4/5 ч. в рівних долях ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло; 1/5 ч. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 30).

За даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 на праві приватної власності за ОСОБА_1 не зареєстрований (а.с. 32, 31).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового приміщення (трикімнатної квартири), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бюро Полекс», станом на 05.10.2020 ринкова вартість об`єкту оцінки становить 553 400 грн, а ринкова вартість 1/5 частини квартири становить 110 680 грн (а.с. 41).

Таким чином, судом установлено, що 2/5 частки спірної квартири на праві приватної спільної часткової власності належать позивачці, а власником 1/5 частки спірної квартири є відповідач.

За нормою ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільного необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

За вимог ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зі змісту ст. 321 ЦК України випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею, допускається у передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадках, у разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15.05.2013, згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Кошти у сумі 110 680 грн були внесені позивачем, ОСОБА_1 , на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва відповідно до квитанції № 53885645 від 22.01.2021 (а.с. 52).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи № 6-68цс14, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У відповідності до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи, що частка у праві власності відповідача на спірну квартиру є незначною (1/5), тобто становить менший розмір ніж площа будь-якої із житлових кімнат квартири, та не може бути виділена в натурі, то поділ спірної квартири в натурі, відповідно до ідеальних часток з технічної точки зору не є можливим, а отже, за таких обставин, спірна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 як річ, за наявності такого розміру часток співвласників, є річчю неподільною (а.с. 118-121).

Крім того, судом було встановлено, що з 2010 року подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинили спільне проживання у спірній квартирі та ведення спільного господарства, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/7917/20 від 07.08.2020.

Понад десять років відповідач не цікавиться спірною квартирою, не приймає участі в оплаті комунальних послуг та утриманні квартири, відповідно він тривалий час не користується своєю часткою спірного об`єкта житла за його призначенням, при цьому проживає в іншій квартирі того ж будинку, де розташована спірна квартира, що підтвердили у судовому засіданні свідки, покази яких узгоджуються між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що вирішення спору між співвласниками квартири щодо розпорядження чи користування нерухомим майном шляхом присудження грошової компенсації за частку у спільній частковій власності не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності, якщо цю частку неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Встановлено, що спільне володіння і користування сторонами спірним нерухомим майном є неможливим; припинення права власності ОСОБА_3 на 1/5 частку спірної квартири не завдасть йому істотної шкоди як співвласнику. ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду суму вартості 1/5 частки спірного об`єкту нерухомості, а тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1995, виданого згідно розпорядження від 26.04.1995 №20/476 Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Києва, та стягнення на його користь грошових коштів, внесених позивачкою на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва.

У такому випадку право власності відповідача ОСОБА_3 на частку в спірній квартирі, після набрання рішенням законної сили, переходить до позивачки ОСОБА_1 , що є підставою для повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 15, 183, 321, 355, 365 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 квітня 1995 року видане згідно розпорядження від 26 квітня 1995 року №20/476 Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Києва.

Визнати за ОСОБА_14 право спільної часткової власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ,.

В рахунок виплати компенсації вартості 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки майна в розмірі 110 680 (сто десять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, що внесена ОСОБА_14 загальною сумою 110 680 (сто десять тисяч шістсот вісімдесят) гривень на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Києва на підставі квитанції №53885645 від 22 січня 2021 року на р/р UA28201720355259002001012089, отримувач ТУДСА в місті Києві, код отримувача: 26268059, банк отримувача: Державна казначейська служба України, призначення платежу: *;101; НОМЕР_2 ; компенсація 1/5 частки спільного майна; без ПДВ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 19.10.2021 р.

Суддя: