Вирок № 100412333, 19.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16620/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

секретаря Зубріцької І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2021 року за № 12021105040002535 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Резіна, Резінського району, МССР, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, працюючий за трудовим договором будівельником в ТОВ «Укрдах», одруженого, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-06.04.2012 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі;

-25.12.2012 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 70 КК України до 4-х років 1-го місяця позбавлення волі;

-03.07.2019 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185, ст. 75 КК України до 1-го року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

-31.10.2019 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2-х років позбавлення волі;

-21.09.2020 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2-х років 2-х місяців позбавлення волі, 17.06.2021 знятий з обліку по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора Солонської Л.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість та невідбуту частину покарання, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив новий умисний злочин проти власності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 29.07.2021 року близько 16 год. 30 хв. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, зайшов до магазину «Варус», де в нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів щодо товарів, які перебувають в реалізації магазину «Варус», що належить ТОВ «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 30982361), відправився до відділу кулінарії, де попросив продавця видати йому свинячу печінку вагою 1 кг 302 гр. загальною закупівельною вартістю - 61,19 грн. Взявши вищевказаний товар до рук, ОСОБА_1 пройшов до відділу з побутовою хімією, де взяв зі стелажу гель-капсули «Персіл Колор 28шт.» закупівельною вартістю 229 грн. 20 коп.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_1 з неоплаченими товарами, які перебували у нього в руках, не маючи наміру розраховуватись за товар, направився до виходу, вільно пройшовши касову зону за спинами інших покупців, покинув приміщення магазину «Варус».

Проте, виконавши всі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для вчинення злочину, не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину.

Своїми діями намагався завдати матеріальну шкоду ТОВ «ОМЕГА» на загальну суму 290 грн. 70 коп.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 29.07.2021 року близько 16 год. 30 хв. зайшов до магазину «Варус», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, де підійшов до відділу кулінарії та попросив продавця видати йому свинячу печінку вагою приблизно 1 кг. потім взявши печінку випішов далі до відділу з побутовою хімією, де взяв зі стелажу гель-капсули «Персіл Колор 28шт.» Після цього пішов до виходу, вільно пройшовши касову зону за спинами інших покупців та пішов до камер зберігання де він був затриманий праціниками охорони. Вказав, що був вимушений вчинити дані дії, щоб поїсти та попрати робочий одяг, оскільки роботодавцем не було виплачено вчасно заробітну плату за попередній місяць. Дуже шкодує про вчинене та просить дати шанс на виправлення.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, збіг тяжких життєвих обставин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, проте судимості ним відбуті, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спосіб життя, повідомив, що працює за трудовим договором будівельником в ТОВ «Укрдах», позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, а саме відсутність коштів на придбання продуктів харчування у зв`язку із невиплатою роботодавцем заробітної плати, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 185 КК України та з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України щодо призначення покарання за незакінчений злочин, у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді обмеження волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази у кримінальному проваджені,

- оптичний носій DVD-R диск Axent 4.7 GB, 120 min 16 X з надписом «29.07.2021 ОСОБА_1 Кража », приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати у матеріалах справи:

- вагову свинячу печінку вагою І кг. 302 гр. загальною закупівельною вартістю - 61,19 грн. та гель-капсули «Персіл Колор 28шт.» загальною закупівельною вартістю 229 грн. 20 коп. передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого Бенковському О.Ю. - залишити у володінні власника.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя