Ухвала суду № 100412314, 15.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17155/21

Провадження №: 1-кс/755/4651/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Омельян І.М.,

при секретарі Василезі А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Шевчук В.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211000400002947 від 13.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Базни Р.В.,

захисника Гнатюк Т.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого відідлу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Шевчук В.А. звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211000400002947 від 13.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Астапковичем А.Ю.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13 жовтня 2021 року, приблизно о 14:10, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням в житло.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайшли до під`їзду вищевказаного будинку, піднялися на 7 поверх, підійшли до дверей квартири АДРЕСА_3 та переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає і їхні дії несуть таємний характер, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 відчинили двері шляхом пошкодження механізму замка, таким чином проникнувши в приміщення вищевказаної квартири.

Перебуваючи в приміщенні вказаної квартири, таємно, з корисливих мотивів, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 викрали наступні речі: сумку чорно-синього кольору приблизною вартістю 700 грн, в середині якої знаходилися паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , картка платника податків на ім`я ОСОБА_3 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЗЛК 2141, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію на причіп до автомобіля, пропуск на територію заводу на ім`я ОСОБА_3 , дисконтні картки, що матеріальної цінності не мають, портативний зарядний пристрій марки «Xiaomi» приблизною вартістю 800 грн, пломбіратор приблизною вартістю 350 гривень, пломби в прозорому пакеті приблизною вартістю 500 грн, блок (10 пачок) цигарок марки «Marlboro» приблизною вартістю 600 грн, грошові кошти у сумі 450 грн, номіналом 1 купюра 200 грн, 1 купюра 200 грн, 3 купюри по 50 грн, ліхтарик приблизною вартістю 200 грн, шкіряна обкладинка на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з вкарбованим державним номерним знаком НОМЕР_2 приблизною вартістю 1300 грн, що належать ОСОБА_3 , чим спричинили останньому матеріальної шкоди на суму 4900 гривень 00 копійок, а також шкіряну сумку чорного кольору приблизною вартістю 1500 грн, 2 комплекти ключів від квартири у загальній кількості 6 штук, візитниця з візитками, що матеріальної цінності не становлять, квиток на потяг, що матеріальної цінності не становить, гребінець синього кольору, який матеріальної цінності не становить, що належать ОСОБА_4 , чим спричинили останньому матеріальної шкоди на суму 1500 грн.

Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , утримуючи при собі вищевказані речі, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

14.10.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Як зазначає слідчий у клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом проведеного огляду місця події від 13.10.2021 року на місці вчинення злочину за адресою: АДРЕСА_4 ; протоколом обшуку особи від 13.04.2021 року; заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; постановою про визнання речового доказів; показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; допитами свідків; іншими матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, а саме:

- п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 , будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 може здійснювати спробу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, так як, останньому вручено процесуальні документи з зазначенням анкетних даних;

- п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_1 може вчиняти інші корисливі злочини, оскільки не має стабільного джерела прибутку.

Таким чином, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Тому, враховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Також прокурор просив визначити підозрюваному заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Захисник Гнатюк Т.В. у судовому засіданні заперечувала проти застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які слідчий посилається у клопотанні. Також зазаначила, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, оскільки в підозрюваного на утриманні є дитина та мати пенсіонерка, а тому просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця проживання, роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Слідчим суддею встановлено, що 13.10.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211000400002947 були внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

14.10.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 120211000400002947 від 13.10.2021 року; протоколом проведеного огляду місця події від 13.10.2021 року; протоколом обшуку особи від 13.04.2021 року; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України; показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами у своїй сукупності.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим - позбавлення волі на строк до шести років; вік та стан здоров`я підозрюваного; відсутність офіційного місця роботи (немає стабільного джерела доходу); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, з огляду на те, що він підозрюється у вчиненні корисливого злочину.

На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв`язку слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Шевчук В.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 10 грудня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 90 800 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 19 жовтня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя І.М.Омельян