Рішення № 100411819, 19.10.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2616/21

2/703/1348/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно

встановив:

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_2 17 березня 2021 року позивач звернулася до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі. На підставі даної заяви нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №193/2021. За спадкодавцем на день її смерті була зареєстрована на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . З метою оформлення права власності на спадкове майна, що лишилося після смерті бабусі, позивач 17 червня 2021 року звернулася з відповідною заявою до Смілянської державної нотаріальної контори, однак їй було повідомлено, що видати свідоцтво про право власності на спадщину законом нотаріус позбавлена об`єктивної можливості, оскільки вказана квартира була набута спадкодавцем на підставі договору обміну квартир, посвідченого Дочірнім підприємством - філією «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай» 29 квітня 1999 року. Оскільки вказаний договір обміну квартир не посвідчений нотаріально, то державний нотаріус постановою від 17 червня 2021 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на вказану квартиру. Однак, вказана квартира на день смерті спадкодавця, була зареєстрована на її ім`я на праві власності, відповідно до відмітки Смілянського виробничого відділу КП «ЧООБТІ». Реєстрація права власності Смілянським виробничим відділком КП «ЧООБТІ» за спадкодавцем на підставі договору обміну квартир, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на квітень 1999 року, не суперечило чинному законодавству. Оскільки сторони договору обміну квартир достягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, договір 05 травня 1999 року зареєстрований в Смілянському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» за №1547, позивач вважає, що її бабуся на підставі ст.123, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на вказану квартиру і правомірно володіла цим нерухомим майном до часу відкриття спадщини. Позивач стверджує, що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , який прийняв спадщину належним чином, вчасно подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Інший спадкоємець після смерті бабусі - мати позивача ОСОБА_3 у встановлений законом строк та спосіб подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини. Оскільки оформити право власності на спадкове майно у позасудовому порядку позивач позбавлення об`єктивної можливості, звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 27 серпня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

05 жовтня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Смілянської міської ради Черкаської області у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі у відповідності до вимог законодавства та ухвали рішення за наявними в матеріалах справи документами, з урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, а також відзиві на позов представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 05 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сміла Черкаської області у віці 66 років, про що 05 жовтня 2020 року складено відповідний актовий запис №719 (а.с.5).

29 квітня 1999 року між ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, укладено договір обміну квартир, який зареєстровано Смілянською біржею (філією ТВ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») згідно Статуту біржі та Положення про проведення біржевих операцій в реєстрі обліку біржевих угод під №1-354/99, а також у Смілянському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» за №1547 від 05 травня 1999 року (а.с.11).

Відповідно до п.1 вказаного Договору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міняють належну їм однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на трьохкімнатну квартиру, що належить ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно п.7 зазначеного Договору, сторони набувають право власності на згадані квартири з дня засвідчення (реєстрації) договору «Смілянською біржею Джі-Ай-Пі». ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стають власниками квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в рівних частинах кожний, а ОСОБА_2 стає власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, на момент на момент укладення вказаного договору правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.242 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін

Згідно ст.224 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Як вбачається з Договору, сторонами досягнуто всіх істотних умов обміну квартирами.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення правочину), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

До 01 січня 2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

Держава, в особі Смілянського виробничого відділку «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», зареєструвавши право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , визнала вказане право ОСОБА_2 , як таке, що виникло на підставах, які не заборонені законом.

Закон України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення правочину), дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення спірного договору купівлі-продажу, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Як встановлено під час судового розгляду, договір обміну квартир від 29 квітня 1999 року в установленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

Таким чином, судом встановлено, що договором обміну квартир від 29 квітня 1999 року, який зареєстрований 29 квітня 1999 року Смілянською біржею (філією ТБ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі»), сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, виконали ці умови, та до даного часу у сторін заперечень стосовно наслідків його укладення не виникло, що дає підстави для застосування вимог ч.2 ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення вказаного вважати його дійсним.

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 13 січня 2015 року, зазначена квартира площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м. (а.с.12-14).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 за життя була власником квартири АДРЕСА_1 , та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на вказану квартиру.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого міським бюро РАЦС м. Сміла Черкаської області 24 червня 1972 року, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0029778939 від 03 березня 2021 року, ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу 18 січня 1997 року з ОСОБА_7 змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого м/в РАГС м. Сміла Черкаської області 17 липня 1997 року, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 12 липня 2017 року, ОСОБА_9 зареєструвала 12 липня 2017 року шлюб з ОСОБА_10 , в зв`язку з чим змінила своє прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.10).

Отже, позивач ОСОБА_1 є рідною онукою, а ОСОБА_3 - рідною донькою, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особа, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є донькою, а позивач ОСОБА_1 - онукою, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони є спадкоємцями першої та п`ятої черги відповідно.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №66485189 від 18 вересня 2021 року, Смілянською державною нотаріальною конторою 17 березня 2021 року заведена спадкова справа №193/2021 року, спадкодавцем за якою є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).

Як вбачається з листа №1166/02-14 від 21 вересня 2021 року Смілянської державної нотаріальної контори, який наданий на запит суду, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори звернулася з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , з заявою про відмову від прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3 . На підставі поданих заяв була заведена с/с №193/2021 р. (а.с.31).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який виявив бажання прийняти спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та прийняв її, шляхом подачі до Смілянської державної нотаріальної контори відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії завідувача Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевої О.А. від 17 червня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Як вбачається з вказаної постанови, підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину є: в якості правовстановлюючого документа ОСОБА_1 надала Договір (біржева угода), зареєстрований 29 квітня 1999 року Товарною біржею «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі» дочірнє підприємство - філія «Смілянська біржа Джі-Ай-Пі», р. №1-354/99. Юридичний аналіз правовстановлюючого документа виявив невідповідність нормі закону, яка діяла на час укладення даного виду договорів, а саме згідно ст.227 ЦК України (в редакції від 1963 року) договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Вищезазначений договір, який був поданий в якості правовстановлювального документа, нотаріально не посвідчувався, а тому не відповідає вимогам, які діяли для даного виду договорів. Оскільки ОСОБА_2 за життя не звернулася за встановленням права власності на вказаний будинок в судовому порядку, відсутні підставі для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , за життя не звернулася за встановленням права власності на вищевказану квартиру в судовому порядку, яка входить до складу спадкового майна, спадкоємець ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви відповідного змісту до нотаріальної контори, позбавлена об`єктивної можливості зареєструвати право власності на спадкове майно у позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач з вимогами щодо розподілу судових витрат не зверталася, суд вважає за недоцільне на даний час вирішувати питання щодо їх стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 181, 182, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233, 1234, 1236, 1254, 1261, 1265, 1268, 1269 ЦК України, ст.1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач - Смілянська міська рада Черкаської області, адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705.

Головуючий Т.В. Ігнатенко