Рішення № 100410873, 12.10.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2815/20

Провадження № 2/559/503/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що

19 грудня 2017 року між Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі Фонд) та ОСОБА_1 , головою фермерського господарства «Хутір Касень», укладено кредитний договір за №104/17.

Згідно п. 1.1. Договору Фонд надає Позичальнику, ОСОБА_1 , на підставі Порядку надання та використання кредитів для підтримки фермерських господарств Рівненської області пільговий кредит строком на 5 років для придбання молодняка поголів`я сільськогосподарських тварин під 2% річних. Сума кредиту 170000 грн. 00 коп.

У відповідності до пункту 2.2 Договору №104/17 від 19.12.2017 р. Позичальник бере на себе зобов`язання повертати кредит через один рік після надання кредиту рівними частинами щорічно, що складається з частини основної суми кредиту та два відсотки річних за користування кредитом (п.2.3. Договору).

Фондом умови Договору виконано в повному обсязі. Надана Позичальнику сума кредиту в розмірі 170000,00 грн.

Доказом підтвердження перерахування коштів у розмірі 170000 гривень та отримання їх позичальниками є укладений кредитний договір із штампом реєстрації в УДКСУ в м. Рівне, реєстр перерахованих коштів з інформацією про номер кредитного договору, суму перерахованих коштів та ідентифікаційний номер позичальника.

Факт отримання коштів відповідачем також стверджується Звітом про використання кредитних коштів, поданого відповідачем ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. Договору перший черговий платіж (сума повернення) в розмірі 34000 гривень мав бути здійснений позичальником-відповідачем до 22 грудня 2018 року, другий черговий платіж в розмірі 34000 гривень - до 22 грудня 2019 року, третій черговий платіж 34000 гривень до 22 грудня 2020 року.

За період 19 грудня 2017 р. до дня подачі позову відповідачем не було сплачено жодного платежу, а саме не було повернуто ні частини основної суми кредиту, ні відсотків за користування кредитним коштами.

Нарахування відсотків відбувається із розрахунку 2% річних від суми залишку неповернутих кредитних коштів за кожний календарний день користування коштами.

П. 4.2. Договору 104/17 від 19.12.2017 передбачена відповідальність за порушення термінів повернення кредиту: позичальник сплачує фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від не внесеної в строк суми платежів.

Станом на 22.12.2020 ОСОБА_1 зобов`язана повернути по кредитному договору 104/17 від 19.12.2017: 102000 грн. суми основного боргу, 10218, 63 грн. відсотків за користування кредитом та пені 11073, 75 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, про що повідомлені належним чином усі учасники.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позову заяву, відповідно до якого вона не заперечує проти задоволення позовної вимоги Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль ГАЗ-66 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначає, що вона дійсно отримала від позивача грошові кошти в сумі 170000 грн. за кредитним договором №104/17 від 19.12.2017. Для забезпечення виконання грошового зобов`язання позивач вимагав від неї укладення договору застави саме рухомого майна, хоча у неї була можливість надати у заставу нерухоме майно - земельну ділянку, але позичальник таку пропозицію відхилив. Оскільки у її власності рухомого майна не було, то 20.12.2017 між позивачем та ОСОБА_2 в її інтересах був укладений договір застави вищевказаного автомобіля. Будучи включеною до програми підтримки фермерських господарств області на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням Рівненської обласної ради №1545 від 11.09.2015, отримані від позивача кредитні кошти неї були використані для придбання та подальшого утримання і догляду поголів`я овець. Здійснити часткове погашення кредитного зобов`язання вона не змогла, оскільки впродовж першого року від утримання овець неможливо отримати будь який дохід, фермер несе лише витрати. У виділенні компенсації часткового відшкодування витрат, пов`язаних з придбанням поголів`я овець, Рівненською обласною радою їй було відмовлено. Тому вона не змогла здійснити своєчасне погашення кредиту та проводити подальші розрахунки із позичальником. 06.11.2018 вона звернулась до позивача з письмовою завою, в якій просила для погашення заборгованості за кредитом забрати заставне майно або придбані нею вівці. Покладаючись на державну підтримку, вона уклала кредитний договір і опинилась у критичній ситуації. Повернути позивачеві кошти вона зможе лише продавши автомобіль, який знаходиться у заставі, проте здійснити йог реалізацію не може, оскільки це майно внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд вирішує позов по суті на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2017 року між Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі Фонд) та ОСОБА_1 , головою фермерського господарства «Хутір Касень», укладено кредитний договір за №104/17.

Згідно п. 1.1. Договору Фонд надає Позичальнику, ОСОБА_1 , на підставі Порядку надання та використання кредитів для підтримки фермерських господарств Рівненської області пільговий кредит строком на 5 років для придбання молодняка поголів`я сільськогосподарських тварин під 2% річних. Сума кредиту 170000 грн. 00 коп.

У відповідності до пункту 2.2 Договору №104/17 від 19.12.2017 р. Позичальник бере на себе зобов`язання повертати кредит через один рік після надання кредиту рівними частинами щорічно, що складається з частини основної суми кредиту та два відсотки річних за користування кредитом (п.2.3. Договору) (а.с. 15-18).

Фондом умови Договору виконано в повному обсязі. Надана Позичальнику сума кредиту в розмірі 170000,00 грн.

Доказом підтвердження перерахування коштів у розмірі 170000 гривень та отримання їх позичальниками є укладений кредитний договір із штампом реєстрації в УДКСУ в м. Рівне, реєстр перерахованих коштів з інформацією про номер кредитного договору, суму перерахованих коштів та ідентифікаційний номер позичальника.

Факт отримання коштів відповідачем також стверджується Звітом про використання кредитних коштів, поданого відповідачем ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору (а.с. 19-26).

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконувала, в результаті чого, станом на 22.12.2020 за нею рахується заборгованість за кредитним договором 104/17 від 19.12.2017 в розмірі 123292, 38 грн., яка складається з: 102000 грн. суми основного боргу, 10218, 63 грн. відсотків за користування кредитом та пені 11073, 75 грн. (а.с. 29).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сума відсотків за користування кредитними коштами за період з 21.12.2017 до 21.12.2020 склала 10218, 63 грн.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 4.2. Договору 104/17 від 19.12.2017 передбачена відповідальність за порушення термінів повернення кредиту: позичальник сплачує фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від не внесеної в строк суми платежів.

Нарахована пеня з 22.12.2019 до 21.12.2020, враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, складає 11073, 75 грн. (а.с. 29).

За змістом статті 564 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами першою та другою статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої та другої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Статтею 29 цього Закону передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

20.12.2017 між Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2 був укладений договір застави автомобіля ГАЗ-66 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору №104/17 від 19.12.2017, укладеного між заставодержателем та позичальником ОСОБА_1 (а.с. 60).

Відповідачка ОСОБА_1 у своєму відзиві зазначає, що дійсно отримала від позивача грошові кошти в сумі 170000 грн. за кредитним договором №104/17 від 19.12.2017 та не заперечує проти задоволення позовних вимог Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль ГАЗ-66 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Проте, позивачем вимоги про звернення стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль ГАЗ-66 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , не заявлено.

Згідно ч.2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором №104/17 від 19.12.2017 у розмірі 123292, 38 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору, що становить 2102, 00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 4,5,13,77,121,141,265, 354 ЦПК України, ст. ст. 4, 5, 16, 536, 546, 549, 550, 551, 610, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (адреса: вул. Словацького, 1, 4-й поверх, оф.110, ЄДРПОУ 25323032) заборгованість за кредитним договором №104/17 від 19 грудня 2017 року в розмірі 123292 (сто двадцять три тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 38 коп., з яких: 102000 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 10218, 63 грн. - відсотків за користування кредитом та 11073, 75 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (адреса: вул. Словацького, 1, 4-й поверх, оф.110, ЄДРПОУ 25323032) судові витрати в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.В. Ралець