Рішення № 100410852, 06.10.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 2/557/429/2021

Справа № 557/1656/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2021 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

за участі

секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гоща в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором б/н від 08.02.2012 у розмірі 13655,21 гривень та судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 08.02.2012 року б/н.

При підписанні анкети - заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до розміру 11000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.2.3,2.1.2.4 Договору, на підставі якого відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та у межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язання за договором не виконала, так як в процесі користування кредитним рахунком не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

У зв`язку з порушенням зобов`язання за кредитним договором, відповідач станом 16.09.2020 року має заборгованість у розмірі 13655,21 грн., з яких: 8392,11 грн. заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8392,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 2088,59 грн. -заборгованість відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 та 3174,51 грн. нарахована пеня.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2021 року цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Гощанського районного суду.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 23 липня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2021 року розгляд справи відкладено до 06 жовтня 2021 року у зв`язку з неявкою відповідача від якого не надійшло відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 06.10.2021 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Представник позивача АТ КБ « ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за її відсутності не скористалася та не повідомила суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини

Як вбачається з матеріалів справи 08.02.2012 між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У вказаній Анкеті-заяві, зазначено, що позичальник ознайомилась із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. При цьому у анкеті -заяві не зазначена базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору, порядок погашення заборгованості.

Також, судом встановлено, що АТ «КБ «Приватбанк» відповідачу було надано наступні кредитні карти: НОМЕР_1 - дата відкриття 19.11.2012 року, термін дії 09/16; НОМЕР_2 - дата відкриття 03.10.2014 року, термін дії 06/18, НОМЕР_3 - дата відкриття 12.11.2014 року, термін дії 11/18; НОМЕР_4 - дата відкриття 23.02.2015 року, термін дії 11/18; НОМЕР_5 - дата відкриття 10.08.2015року, термін дії 08/19; НОМЕР_6 - дата відкриття 10.08.2015 року, термін дії 08/19; НОМЕР_5 - дата відкриття 31.10.2015, термін дії 08/19; НОМЕР_7 - дата відкриття 19.11.2015 року, термін дії 08/19; НОМЕР_8 - дата відкриття 23.04.2017 року, термін дії 04/21; НОМЕР_8 - дата відкриття 26.06.2017 року, термін дії 04/21; НОМЕР_9 - дата відкриття 21.09.2017 року, термін дії 09/21; НОМЕР_9 - дата відкриття 25.11.2017 року, термін дії 09/21; НОМЕР_10 - дата відкриття 28.04.2018 року, термін дії 10/21; НОМЕР_11 - дата відкриття 22.12.2018 року, термін дії 08/22.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 , вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 19.11.2012, а в подальшому кредитний ліміт збільшувався і зменшувався; 18.06.2018 - зменшено кредитний ліміт до 10996,51 грн., а 05.07.2019 - зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу заборгованість, виходячи з умов викладених в «Умовах та правилах надання банківських послуг», Тарифів банку.

Позивач зазначає, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо належного та вчасного повернення коштів і станом на 16.09.2020 року має заборгованість у розмірі 13655,21 грн., з яких: 8392,11 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8392,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 2088,59 грн. - заборгованість відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно стю625, 3174,51 грн. нарахована пеня.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карток, у разі виникнення прострочених зобов`язань, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості, що нараховуються за кожен день прострочення кредиту+50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 0,24% від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту+100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентам на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Також, згідно тексту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість саме за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 2088,59 грн. При цьому він обґрунтовував наявність заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України тим, що з 01.03.2019 були впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд».

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 08.02.2012 та в умовах та правилах надання банківських послуг процентна ставка у розмірі 86,4% відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.02.2012, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як невід`ємної частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У даному випадку, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Наведене вище, як вже зазначалося судом, підтверджено правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Аналогічна позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року, справа №191/2648/17 провадження №61-5662ск19.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує порядок нарахування заборгованості за відсотками за нарахованими на прострочений кредит, порядок та підстави її нарахування, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 86,40%, як обумовили сплату пені у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам позивачем не надано розрахунку 3 % річних, який би містив відомості про розмір простроченої суми, на яку нараховуються проценти, а також період, за який ці проценти нараховані.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України у сумі 2088,59 грн. та пені у розмірі 3174,51 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.

Однак, враховуючи, що відповідно до виписки за договором відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту, а фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вирішуючи вимоги, щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд виходить з того, що відповідно до розрахунку заборгованості, у позивача наявна заборгованість за тілом кредиту в сумі 8392,11 грн. і зазначеного відповідач не спростував.

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув.

З огляду наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 8392,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Суд відмовляє в задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит та нарахованої пені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 61,46 % (8392,11 грн. х 100 : 13655,21 грн.), судовий збір слід стягнути в розмірі 1291,89 грн. (2102,00 х 61,46% : 100).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08 лютого 2012 року у розмірі 8392 (вісім тисяч триста дев`яносто дві) гривні 11 коп. заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 1291 (одна тисяча двісті дев`яносто одна) гривня 89 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду. протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м.Київ вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_12 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Суддя Тишкун П.В.