Вирок № 100410442, 19.10.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/9550/20

Справа № 554/9550/20

Провадження №1-кп/554/151/2021

Дата документу 19.10.2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретарів судового засідання Ромахової В.В., Гомлі І.А.,

прокурора Дяченка С.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Кончукова П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170040001730 від 07.08.2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтави, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

відповідно до обвинувального акта у період часу з 07 год 00 хв по 19 год 00 хв 07 серпня 2020 року екіпаж патрульної поліції «Алтей 151» у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу та частини першої статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» виконували обов`язки з охорони громадського порядку та безпеки, реагували на звернення громадян та виконували інші обов`язки, передбачені даним Законом, приблизно об 11 год 21 хв отримали виклик за адресою: АДРЕСА_1. Працівники патрульної поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одягнені у відповідний форменний одяг із знаками розрізнення та відповідно до Розстановки сил та засобів роти № 1 УПП у Полтавській області здійснювали патрулювання.

Прибувши на місце події, екіпаж патрульної поліції «Алтей 151» у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ввійшли у квартиру АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 поводив себе агресивно, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. Для складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП поліцейські запропонували йому вийти на вулицю, але ОСОБА_3 продовжив поводити себе агресивно, хаотично

рухатися та нецензурно висловлюючись, ухопив ОСОБА_2 за передпліччя лівої руки, а також вчинив активну фізичну протидію (опір) представникам правоохоронного органу під час виконання цими особами покладених на них обов`язків щодо охорони громадського порядку, а саме усвідомлюючи те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, обурився на їхні законні вимоги та почав чинити активний фізичний опір, намагався вирватися при затриманні, відштовхував від себе працівника поліції ОСОБА_2 , нецензурно висловлювався до них.

Надалі, поліцейські попередили ОСОБА_4 про неправомірність його дій та можливість застосування спеціальних засобів, оскільки той своїми діями міг завдати шкоду собі чи оточуючим, але останній не відреагував та наніс удар в обличчя ОСОБА_5 лівою рукою, від чого завдав їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа, забійної рани спинки носа, які кваліфікуються у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Кваліфікація дій обвинуваченого органами досудового розслідування

Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків з охорони громадського порядку та за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та не заперечуючи свою причетність до спричинення легких тілесних ушкоджень працівникові поліції ОСОБА_5 , зазначив, що вчинив це неумисно, в той час, коли він захищався він неправомірного намагання поліцейського ОСОБА_2 виштовхати його з квартири у спідній білизні на вулицю, що виключає наявність опору в його діях.

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 показав суду, що вранці 07 серпня 2020 року за місцем проживання у нього виникла сварка з дружиною ОСОБА_6 , яка через це викликала поліцію. У той день він вживав алкоголь та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Приблизно об 11 годині у квартиру ввійшли працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після нетривалої розмови з ними, у ході якої він не чинив жодних протиправних дій, ОСОБА_2 наказав йому вийти з квартири на вулицю для складання протоколу, оскільки такі бланки залишилися в службовому автомобілі. Він відмовився виконати таку вказівку, вважаючи її незаконною, оскільки був одягнутий лише у спідню білизну і не бажав виходити на вулицю. Однак ОСОБА_2 наполягав на цьому і застосувавши фізичну силу, ухопив за руку, почав виштовхувати його з кімнати в коридор. У коридорі той намагався заламати йому руки назад, щоб одягти кайданки. На такі дії він вчинив опір, вільно розмахуючи руками та не даючи змогу виштовхати себе з квартири. Він чув як ОСОБА_2 попередив його про можливість застосування сльозогінного газу і відразу ж бризнув газом його в обличчя, наніс удар рукою в ліву щелепу. Втративши можливість бачити, він продовжив хаотично розмахувати руками і почув як ОСОБА_1 сказала: «Він зламав мені носа». Далі ОСОБА_2 зумів повалити його на підлогу та почав наносити йому удари по спині, голові, ногах гумовим кийком, після чого одягнув кайданки, а ОСОБА_1 наступила ногою у взутті на його шию. Подавивши таким способом його опір, поліцейські вивели його на подвір`я та він був доставлений до Полтавського відділу поліції.

Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що працює командиром взводу Управління патрульної поліції в Полтавській області та 07 серпня 2020 року перебував на добовому чергуванні при

виконанні службових обов`язків з охорони громадського порядку в складі екіпажу патрульної поліції з інспектором поліції ОСОБА_1 . Приблизно об 11 год каналами електронного зв`язку на службовий планшет було отримано завдання на відпрацювання виклику щодо домашнього насильства та через декілька хвилин вони прибули в квартиру АДРЕСА_1 , де їх зустріла ОСОБА_4 та повідомила про обставини конфлікту з чоловіком ОСОБА_3 , зазначивши, що останній, будучи в стані алкогольного сп`яніння її ображав, намагався побити. На час їхнього приїзду ОСОБА_3 знаходився в кімнаті, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, на їхні вимоги та дружини припинити такі протиправні дії не відреагував. Він представився працівником поліції, роз`яснив ОСОБА_3 його права, повідомив про затримання для припинення конфлікту з дружиною, проявів агресії та запропонував одягнутися, щоб вийти з квартири на вулицю для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 - 2 КУпАП (домашнє насильство). На це ОСОБА_3 відповів агресією, відмовився виходити з квартири, почав його штовхати, розмахувати руками, через що він був змушений застосувати до нього фізичну силу, зробивши спробу заламати йому руки за спину, щоб одягти «кайданки». У коридорі ОСОБА_3 продовжив чинити йому активну фізичну протидію, а саме здійснював довільні рухи руками, не даючи таким чином йому, як поліцейському, забезпечити нормальну законну діяльність по охороні громадського порядку. ОСОБА_1 для надання йому допомоги в затриманні ОСОБА_3 , підійшла до них та зробила спробу подавити опір ОСОБА_3 , намагаючись утримати його за ліву руку, якою він розмахував. Однак той встиг цією ж рукою вдарити її в обличчя. Після цього він продовжив застосовувати до нього спецзасоби, а саме газ та гумовий кийок, наносячи удари по нижніх кінцівках, що дало змогу положити його на підлогу, заламати його руки назад, одягнути кайданки. Далі ОСОБА_3 вивели на подвір`я та для з`ясування всіх обставин його було доставлено до Полтавського ВП, а ОСОБА_1 каретою швидкої допомоги в лікарню.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила показання потерпілого ОСОБА_2 , додавши, що для надання допомоги ОСОБА_2 , вона підійшла до них та зробила спробу подавити опір ОСОБА_3 , намагаючись утримати того за ліву руку, якою він розмахував. У цей час її увагу відволікла мати ОСОБА_7 , яка благала не чіпати її сина і відразу ж вона відчула сильний удар в обличчя, який наніс їй нецілеспрямовано ОСОБА_3 рукою, стиснутою в кулак, якою до цього вільно розмахував. Порядок застосування спецзасобів ОСОБА_2 вона не пам`ятає, однак сльозогінний газ було застосовано до ОСОБА_3 вже після нанесення їй удару в обличчя. На шию ногою ОСОБА_3 вона не наступала, оскільки на той час внаслідок отриманих тілесних ушкоджень відчула погіршення стану здоров`я, запаморочення. З приводу отриманих тілесних ушкоджень вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в 1 МКЛ м.Полтави з 07.08.2020 року по 10.08.2020 року з діагнозом: « ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток носа» та надалі проходила амбулаторне лікування.

Наказом № 929 о/с від 26.09.2018 року, ОСОБА_2 призначений на посаду старшого лейтенанта поліції, командиром роти № 1 батальйону УПП в Полтавській області (а.с.117 тому № 1).

Наказом № 52 від 18.03.2016 року, ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора поліції УПП в Полтавській області (а.с.112 тому № 1).

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що являється дружиною ОСОБА_3 та вранці 07 серпня 2020 року вона посварилася з чоловіком, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння розбив її улюблену чашку, кричав, ображав, психологічно діяв на неї, не заспокоювався, через що вона викликала поліцію. Приблизно об 11 год на виклик до квартири прибули працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких вона зустріла і повідомивши такі причини виклику, пішла з дитиною в іншу кімнату. На час приїзду працівників поліції ОСОБА_3 заспокоївся, однак побачивши їх був у знервованому стані, однак агресії не проявляв. Із сусідньої кімнати вона чула, як ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_3 вийти з квартири, на що той категорично відмовився, після чого між ними виникла конфліктна ситуація.

Застосування працівниками поліції спеціальних засобів до ОСОБА_3 вона не бачила, а на підлозі в під`їзді було видно краплі крові.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту показала, що являється матір`ю ОСОБА_3 та вранці 07 серпня 2020 року прибула за його місцем проживання, щоб няньчити онука. На той час між сином, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та невісткою ОСОБА_4 була сварка, через що остання викликала поліцію. Приблизно об 11 год на виклик до квартири прибули працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Між останнім та ОСОБА_3 відбулася словесна перепалка, оскільки син не хотів виходити на вулицю для складання протоколу. Коли ОСОБА_2 ухопив ОСОБА_3 за руку, завернув її назад та вивів його в коридор, той почав активно чинити супротив цьому, а ОСОБА_1 підбігла, щоб утримати його за іншу руку. Однак в цей час ОСОБА_3 хотів вирватися і махнувши рукою, неумисно вдарив ОСОБА_1 в обличчя, а ОСОБА_2 бив ОСОБА_3 гумовим кийком, бризкав йому газом в обличчя. Оскільки в ОСОБА_1 з носа пішла кров, то вона подала їй рушник, щоб та витерлася. На той час ОСОБА_2 сів зверху на сина, який лежав на підлозі обличчям вниз, заламав йому руки за спину, надягнув кайданки, а ОСОБА_1 ногою у взутті наступила на його шию.

Відповідно до даних рапорту чергового Полтавського ВП - 07.08.2021 року, об 11 год 21 хв на службу «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про вчинення домашнього насильства її чоловіком ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 ( а.с. 96 тому № 1).

На а.с. 98 тому № 1 наявний протокол про прийняття заяви від ОСОБА_1 , із змісту якого слідує, що 07.08.2020 року, приблизно о 12 год, вона отримала тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків, які їй завдав ОСОБА_3 (а.с. 98 тому № 1).

На а.с.100 - 105 тому № 1 наявний протокол огляду квартири АДРЕСА_4 від 07.08.2020 року та фототаблиця до нього, де на підлозі в кухні виявлено каплі речовини бурого кольору, схожої на кров.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду від 07.08.2020 року, о 13 год 31 хв 07.08.2020 року ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.125 тому № 1).

Згідно висновку судової медичної експертизи № 982 від 10.09.2020 року у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа та забійної рани спинки носа, які могли утворитися від дії обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються в своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення при падінні на площину ( а.с.148 - 150 тому № 1).

Кров, виявлена на рушнику та змивах з підлоги в квартирі АДРЕСА_4 може походити від ОСОБА_1 , що встановлено судовою імунологічною експертизою № 1136 від 17.09.2021 року (а.с.154 - 156 тому № 1).

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 961 від 28.09.2020 року, в ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження, які можливо по ступеню тяжкості розділити на такі групи:

-перша група: гематоми тулубу та правого стегна, які кваліфікуються у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-друга група: садна шкіри тулубу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження обох груп могли утворитися від 4- х кратної дії тупих обмежених предметів, переважно продовгуватої форми, можливо в строк та при обставинах вказаних вище (а.с. 167 тому № 1).

07.09.2020 року потерпіла ОСОБА_5 підтвердила свої показання в ході проведеного

слідчого експерименту за її участі, де вона відтворила обставини, при яких ОСОБА_3 завдав їй удар лівою рукою в носа, спричинивши тілесні ушкодження, про що складено протокол від 07.09.2020 року та фототаблицю до нього, які досліджено судом. (а.с. 160 - 163 тому № 1).

Показання потерпілої ОСОБА_1 , надані нею в ході проведення слідчого експерименту, загалом не суперечать давності, механізму утворення, локалізації виявлених у неї тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судової медичної експертизи № 1072 від 02.10.2020 року (а.с.178 -179 тому № 1).

На а.с.211 тому № 1 наявний протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 , в ході якого останній підтвердив раніше надані ним показання, вказавши положення працівників поліції та ОСОБА_3 , в той час коли останній завдав удар рукою в носа ОСОБА_1 . При цьому потерпілий зазначив, що ОСОБА_3 перед нанесенням удару пручався, намагався вирватися.

Показання ОСОБА_2 , надані ним у ході проведення слідчого експерименту, загалом не суперечать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , що слідує із висновку додаткової судової медичної експертизи № 1071 від 02.10.2020 року (а.с.183 -184 тому № 1).

На а.с.211 тому № 1 наявний протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 , яка вказала на положення працівників поліції та її сина ОСОБА_3 , в той час коли останній завдав удар рукою в носа ОСОБА_1 . Свідок підтвердила свої показання, надані раніше, зазначивши, що удар рукою ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 в обличчя, коли махнув рукою, намагаючись вирватися від ОСОБА_2 .

Протоколами огляду від 10.09.2020 року проведено огляди відеозаписів як додатка до протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 , свідком ОСОБА_7 , які переглянуто судом (а.с. 80, 175 - 176 тому № 1).

Протоколом огляду від 10.09.2020 року проведено огляд відеозапису як додатка до протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 , який досліджений судом ( а.с. 175 - 176 тому № 1).

На а.с. 201 - 206 тому № 1 наявний протокол огляду відеозапису, виготовленого з бодікамери поліцейського, яка була надана в розпорядження слідчого. Оглядом даних записів встановлено, що на них маються дві папки: на одній відеофіксація проведена з бодікамери, яка була зафіксована на поліцейській ОСОБА_1 , інша на бодікамеру поліцейського ОСОБА_2 . На обох відеозаписах ідентичні записи, зйомка розпочинається об 11 год 33 хв 07.08.2020 року, чим зафіксовано час прибуття поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .

Об 11 год 35 хв двері квартири поліцейським відчинила ОСОБА_6 , яка на питання про причину виклику повідомила (дослівно): «Буянить, лізе битись». У цей час в кімнаті перебуває ОСОБА_3 , одягнутий у спідній білизні в стоячому положенні, поруч нього на дивані сидить його мати ОСОБА_7 . Відразу ж ОСОБА_2 попередив присутніх про проведення відеофіксації та роз`яснив ОСОБА_3 , що в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, стосовно нього буде складено протокол та відразу ж дав вказівку йому одягнутися. У відповідь на це ОСОБА_3 попросив надати йому для огляду посвідчення поліцейського, на що ОСОБА_2 представився, надав для огляду своє посвідчення та для складання протоколу попросив надати документи, які б посвідчували особу ОСОБА_3 . Такий документ працівникам поліції надала дружина ОСОБА_6 , через що ОСОБА_3 висловився на її адресу нецензурно.

Об 11 год 38 хв працівник поліції ОСОБА_2 у квартирі розпочав процедуру складання протоколу, роз`яснивши ОСОБА_3 суть вчиненого ним правопорушення, зачитав права згідно ст.268 КУпАП, після чого говорить (дослівно): «Одягайтеся, чи так підете?». На це ОСОБА_3 спитав, чому протокол не можна скласти тут? ОСОБА_2 відповів: «Тут складати протокол не будемо».

Об 11 год 39 хв ОСОБА_3 відмовився вийти з квартири, після чого ОСОБА_2

пояснив, що для складання адмінматеріалу його може бути затримано та відразу ж з прикладанням фізичної сили схопив того за руку та повів у сторону коридору, на вихід з квартири. У коридорі ОСОБА_3 почав чинити активний фізичний супротив, розмахувати руками. На відеозаписі чути, більш за все, звук пшикання газу, крик ОСОБА_7 , видно фрагмент гумового кийка та зафіксовано слова (російською): «Он сломал мне нос».

Об 11 год 40 хв ОСОБА_2 викликав по телефону додаткову допомогу, доповів про травмування ОСОБА_1 .

Аналіз і оцінка доказів судом

Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні статті 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень.

Таким чином, виходячи з цієї правової позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об`єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.

Тобто, для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні статті 342 КК України і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду слід взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія. Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність (постанова ВС від 20.10.2020 року, справа № 444/2115/17, провадження № 51-8311км18).

Стаття 29 Закону України «Про Національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» - поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

До превентивних поліцейських заходів належить, зокрема, вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території.

Ч.1 ст.36 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об`єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров`я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.

Тобто, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 «опору» в значенні статті 342 КК України, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред`явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв`язку із цими вимогами.

На підставі проаналізованих доказів, судом встановлено, що відразу ж після прибуття

поліцейських на виклик обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в квартирі в спідній білизні, в спілкуванні, вступив з ними в суперечку, був невдоволений їхнім прибуттям за викликом дружини, наданням останньою для огляду його документів, однак слід зважити, що його поведінка не була насильницькою та агресивною до того моменту, поки поліцейські не почали вимагати від нього залишити квартиру та вийти на вулицю.

Такі обставини встановлені судом як із показань обвинуваченого ОСОБА_3 , так і свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а також переглядом письмових доказів, зокрема відеозаписів, виготовлених з нагрудної камери поліцейських.

На відеозаписі свідок ОСОБА_6 повідомила поліцейським причину їхнього виклику, сказавши: «Буянить, намагається битися», однак суд звертає увагу, що прибувши на місце події, працівники поліції не з`ясували більш детальніше в ОСОБА_4 та в інших присутніх у квартирі осіб, які ж конкретно неправомірні дії вчинив обвинувачений та чи продовжують вони носити загрозу для їхнього життя та здоров`я, щоб це було достатнім для негайного залишення ним квартири та доставки у відділення поліції для складання протоколу.

З урахуванням вище викладеного суд критично відноситься до показань потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в тій частині, що після прибуття працівників поліції на виклик, ОСОБА_3 , перебуваючи в кімнаті, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, на їхні вимоги та дружини припинити такі протиправні дії не відреагував, оскільки аткі показання спростовані дослідженими судом доказами.

При цьому, слід звернути увагу на той факт, що працівник поліції ОСОБА_2 , об 11 год 38 хв, у квартирі, розпочавши процедуру складання протоколу, роз`яснивши ОСОБА_3 суть вчиненого ним правопорушення, зачитавши права згідно ст.268 КУпАП, не зрозуміло з яких підстав відразу ж промовив (дослівно): «Одягайтеся, чи так підете?». На це ОСОБА_3 спитав, чому протокол не можна скласти тут? ОСОБА_2 відповів: «Тут складати протокол не будемо».

Відповідно до ч.1 ст.259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію.

Тобто, розпочавши процедуру складання протоколу та прийнявши рішення про його складення не на місці та доставку ОСОБА_3 в поліцію, ОСОБА_2 не мотивував причини прийняття такого рішення, натомість висловив до того вимогу одягнутися та залишити житло.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що у заданій обстановці вимога поліцейських про залишення місця проживання ОСОБА_3 не була пов`язана із забезпеченням публічної безпеки і порядку, охороною життя і здоров`я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення, оскільки при прибутті поліції той агресивних, насильницьких дій не чинив, такий факт матеріалами справи не підтверджено, при чому на місці ні дружина та інші присутні в квартирі особи не повідомляли про те, що його поведінка носила загрозу для їхнього життя та здоров`я.

Таким чином, суд вважає, що вимога поліцейських до ОСОБА_3 покинути місце свого проживання не була необхідною та пропорційною ситуації, що склалася та в них не було жодних перешкод для складання протоколу на місці, а тому така вимога не відповідала вказаним вище нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність.

При цьому, на відеозаписах, переглянутих судом зафіксовано, що в спілкуванні з ОСОБА_3 поліцейський Бондар А.М. після невиконання вимоги покинути житло і вийти на вулицю, попередив того про застосування до нього фізичної сили та інших спецзасобів, однак з урахуванням викладених вище міркувань, суд вважає, що таке попередження не було виправданим через відсутність загрози життю та здоров`ю поліцейських або можливість настання інших тяжких наслідків.

Таким чином, беручи до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейських з боку обвинуваченого, але і контекст, у якому відбулася подія, суд приходить до висновку про відсутність опору в діях ОСОБА_3 , оскільки за результатами досліджених доказів

переконався, що застосований до обвинуваченого захід з боку поліції не був необхідним та пропорційним ситуації, що склалася, а дії обвинуваченого були зумовлені самозахистом.

Окрім того, судом встановлено, що 07.08.2020 року стосовно ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.173 - 2 та ст.185 КУпАП, які розглянуті судом та постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 26.10.2020 року його визнано винуватим у вчиненні даних адміністративних правопорушень та, із застосуванням ст.36 КУпАП, до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

У судовому засіданні захисник Кончуков П.В. заявив про те, що ОСОБА_3 є особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП, що виключає притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення цього ж діяння.

Із описової частини постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 26.10.2020 року слідує, що ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 07.08.2020 року, приблизно об 11 год 30 хв, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння, на зауваження поліції не реагував, на вимогу припинити адміністративне правопорушення відносно своєї дружини грубо відреагував, продовжив висловлюватися в її бік, чим вчинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний арактер.

Даний принцип походить з римського права, а саме зі Зводу законів Юстиніана та має назву «Non bis in idem».

Вказаний принцип окрім Основного Закону закріплений серед іншого і в ч.1 ст.19 КПК України відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Однак, об`єктивна сторона статті 185 КУпаП полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, у той час як об`єктивна сторона ч. 2 ст.342 КК України полягає у вчиненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП, тобто за вчинення злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обовязків, яка ним не оскаржена, а вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.

Надаючи правову оцінку наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, суд виходить із його суб`єктивної сторони, яка характеризується виключно прямим умислом.

Обвинувачений ОСОБА_3 , не заперечуючи свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 повідомив, що зробив це з необережності, в той час, коли він у коридорі чинив фізичний супротив ОСОБА_2 , здійснюючи довільні рухи руками, будучи осліплений від дії сльозогінного газу, не маючи на меті її вдарити.

Допитана потерпіла ОСОБА_1 не повідомила суду хронологію застосування ОСОБА_2 спецзасобів до ОСОБА_3 , однак зазначила, що сльозогінний газ до нього було застосовано після того, як той її вдарив.

Переглянутий судом відеозапис з бодікамер не містить запису щодо хронології застосування спецзасобів до ОСОБА_3 , однак відразу ж після вчинення супротиву ОСОБА_3 , можливо припустити, що на ньому чути звук пшикання газу, видно фрагмент гумового кийка, а потім слова: «Он сломал мне нос», що не спростовує показань ОСОБА_3 в тій частині, що удар в обличчя ОСОБА_1 він завдав рукою при тих обставинах, які

повідомив суду, з необережності, в ході довільного руху руками, будучи осліпленим від дії газу.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність прямого умислу в діях ОСОБА_3 на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , що виключає наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При прийнятті рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Відповідно до п.3 ч.1, 3 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.

З урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, а тому його необхідно виправдати на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність того, що в його діях наявні склади цих кримінальних правопорушень.

Вирішення цивільного позову

Потерпілою ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.

Мотиви інших рішень

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, через недоведеність в його діях складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст.345 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Речові докази: СД- диски з записами процесуальних дій, СД- диски з відеозаписами з бодікамер поліцейських зберігати в матеріалах даного кримінального провадження,

Роз`яснити виправданому ОСОБА_3 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно