Ухвала суду № 100410036, 18.10.2021, Козельщинський районний суд Полтавської області

18.10.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/867/21

Провадження № 2-а/533/9/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі головуючої судді Козир В.П., за участю секретаря судового засідання Пазій-Криворучко Г.В., розглянувши у спрощеному письмовому позовному провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ковжога Олександр Іванович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

До Козельщинського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Полеминка Віталія Вікторовичапро визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у якій позивач з урахуванням уточнень просив:

1) визнати дії інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенанта поліції Полеминко Віталія Вікторовича щодо винесення постанови серпії БАБ № 038492 від 15.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень протиправними.

2) скасувати постанову інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенанта поліції Полеминко Віталія Вікторовича щодо винесення постанови серії БАБ № 038492 від 15.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

4) стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на надання йому правової допомоги у розмірі 5 000,00 гривень.

Процесуальні рішення у справі:

Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.

Позивач у встановлений йому судом строк недоліки усунув.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Полеминка Віталія Вікторовича на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні) на 18 жовтня 2021 року. Запропоновано відповідачеві надати у строк до 13.10.2021 відзив на позовну заяву, а також докази фото- та відеофіксації правопорушення, покази технічних приладів тощо, інші докази вчинення правопорушення (за наявності).

Ухвала про відкриття провадження та копії позовних заяв (первісної та уточненої) 07.10.2021 була направлена на електронну адресу відповідача: zvern.polt@pl.npu.gov.ua.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Полтавській областіналежним чином повідомлений про дату та місце судового розгляду, відзив на позовну заяву та докази вчинення правопорушення не надав.

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, на підставі ч. 1, ч. 3, ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснюється розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без участі сторін на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.

Стислий виклад позицій сторін:

Обґрунтовуючи свою позовну заявупозивач зазначав, що постановою серії БАБ № 038492, винесеною інспектором ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенантом поліції Полеминком Віталієм Вікторовичем, від 15.09.2021 о 16 годині 30 хвилин на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, так як 15.09.2021 о 16 годині 15 хвилин він здійснював рух на вантажному автомобілі марки VOLVO FH 42 T, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHWARZMULLER К403, номерний знак НОМЕР_2 , маса якого разом із вантажем перевищує 24 тони по автомобільній дорозі місцевого значення, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху.

З оскаржуваною постановою ОСОБА_1 не погодився, уважає дії інспектора поліції протиправними щодо винесення постанови. Зазначав, що при складанні постанови інспектор поліції габаритно-ваговий контроль не здійснював, відповідні вимірювання не проводив, а тому він не міг встановити вагу вантажу, який був відсутній.

Вказував, що у подорожному листі № 002 вантажного автомобіля від 15 вересня 2021 року відсутня вага вантажу, що підтверджує відсутність вантажу в автомобілі, яким він керував. Крім того, габаритно-вагового контролю для встановлення ваги інспектором поліції, навіть, не було проведено.

Оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у твердій грошовій сумі у розмірі 510 гривень, однак згідно ст. 132-1 КУпАП відповідальність у твердій грошовій сумі не передбачена, а визначається у неоподаткованих мінімумах доходів громадян.

При винесенні постанови не зазначено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, не надано оцінку доказам, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що вказує, що постанова не відповідає вимогам КУпАП.

Уважає, що при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення інспектором поліції допущено порушення його прав та відсутні належні та допустимі докази правомірності постанови, та з цих підстав постанова відносно нього підлягає скасуванню.

Відповідач свою позицію щодо позовних вимог не висловив, відзив на позовну заяву не надав. На пропозицію суду надати докази фото- та відеофіксації правопорушення, покази технічних приладів тощо, інші докази вчинення правопорушення позивачем -не відреагував та такі докази не надав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За вимогами ч. 2-3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як уже зазначалось вище, ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2021 року пропонувалось відповідачеві надати до суду фото- та відеофіксації правопорушення, покази технічних приладів тощо, інші докази вчинення правопорушення (за наявності).

Відповідач жодним чином на ухвалу суду не відреагував, будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, - не надав.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивач стверджує, що керував вантажним автомобілем без вантажу та без перевищення допустимої фактичної маси, то саме відповідач повинен був довести перед судом підставність винесеної інспектором поліції постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як убачається з пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно частини першої статті 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що ОСОБА_1 15 вересня 2021 року о 16 годині 45 хвилин здійснив рух на автомобілі, маса якого разом з вантажем перевищує 24 тони по автомобільній дорозі місцевого значення, чим порушив п. 22.5 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Згідно даної постанови позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень У графі 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додаються «фото ТТН».

Суд повторює, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень адміністративного процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Між тим, до оскаржуваної постанови не додано жодних доказів (фото-, відеофіксації), а також зафіксованих показань технічних приладів, що свідчили би про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Крім того ствердження, застосоване у постанові: «маса якого разом з вантажем перевищує 24 тони» є досить розпливчатим, не є конкретним, та не може бути розцінене як об`єктивний доказ вчинення позивачем порушення приписів п. 22.5 Правил дорожнього руху, без з`ясування конкретної фактичної маси транспортного засобу разом з навантаженням.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що повинен бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Доказ, на який йде посилання у постанові (ТТН), суду надано не було.

Ураховуючи те, що відповідачем не було надано до суду жодних належних та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної у цій справі постанови.

Таким чином, при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав достеменно стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху у той день та час та у спосіб, що зазначені у постанові, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Сама по собі постанова, правомірність якої оскаржується, не може розглядатись як доказ складу адміністративного правопорушення, за відсутності інших доказів, оскільки постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові 26.04.2018 по справі № 338/1/17, згідно якого саме по собі описання правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого порушення. Така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, в порушення зазначених вище норм відповідачем жодними допустимими доказами не доведено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, і як наслідок безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови.

Суд погоджується з аргументом позивача про недоведеність відповідачем факту порушення Правил дорожнього руху, а саме руху транспортного засобу з навантаженням фактичною масою понад 24 т .

Разом з тим, доводи позивача про невідповідність застосованого до нього адміністративного стягнення санкції, визначеній у ст. 132-1 КУпАП, суд відхиляє як безпідставні, оскільки до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, що складає 30 неоподатковуваних мінімумів громадян (30 х 17,00 грн = 510,00 грн) та відповідає санкції частини першої статті 132-1 КУпАП.

Між тим, відхилення таких аргументів позивача не впливає на висновок суду про необхідність скасування постанови, що оскаржується позивачем.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що саме ненадання відповідачем жодного доказу на підтвердження вини позивача у вчиненні ним правопорушення у вигляді керування транспортним засобом, маса якого разом з вантажем перевищує 24 т, є підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови. Відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення особою адміністративного правопорушення, на думку суду, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної у даній справі постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, є недоведеним, а постанова від 15.09.2021 серії БАБ № 038492 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора протиправними, суд зазначає, що під час судового розгляду даної справи процедурних порушень під час складання постанови інспектором ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенантом поліції Полеминком Віталієм Вікторовичемсудом не встановлено, а доводи позивача у цій частині є необґрунтованими. Скасування постанови про адміністративне правопорушення у судовому порядку за недоведеністю вини притягнутої до адміністративної відповідальності особи, не завжди свідчать про протиправність дій посадової особи.

Схожі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (п. 39, 40).

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач просив суд визнати протиправними дії інспектора поліції щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасувати постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності. З вимогою про закриття справи про адміністративне правопорушення позивач до суду одночасно не звертався. Разом з тим, керуючись ч. 2 ст. 9, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, з метою ефективного захисту прав і інтересів позивача суд уважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та, окрім скасування постанови, про що просить позивач, ухвалити рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Саме такий спосіб захисту, на думку суду, буде ефективним та достатнім для захисту та поновлення прав позивача.

У задоволенні позовних вимог у частині визнання дій інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенанта поліції Полеминко Віталія Вікторовича щодо винесення постанови серії БАБ № 038492 від 15.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень протиправними - суд відмовляє за безпідставністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення позивач сплатив судовий збір у сумі 908 грн 00 коп. (у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 (справа № 543/775/17)) за дві немайнові вимоги: 1) визнати дії інспектора поліції щодо винесення постанови протиправними та 2) скасувати постанову інспектора про притягнення до адміністративної відповідальності - по 454,00 грн за кожну вимогу.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, тосума судового збору (за одну вимогу) у розмірі 454,00 грн (50 % від загальної суми сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача просив стягнути на користь позивача витрати на надання позивачу правової допомоги у розмірі 5000,00 грн, проте жодних доказів на підтвердження таких витрат не надав.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру понесених витрат на надання йому правничої допомоги, не надано детального опису робіт (наданих послуг) - суд розподіл таких витрат не здійснює.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, ст. 132-1, 245, 247, 251, 258, 280, 283 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ковжога Олександр Іванович, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора ВП № 2 КРУП м. Горішні Плавні лейтенанта поліції Полеминко Віталія Вікторовича серії БАБ № 038492 від 15.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень та закрити провадження у справіпро адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області судовий збір у сумі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Апеляційна скарга у електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Представник позивача: адвокат Ковжога Олександр Іванович (адреса: Маяковського, буд. 18, кімнат 1, місто Краматорськ, Краматорський район, Донецька область, 84333; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження: вулиця Пушкіна, буд. 83, місто Полтава, Полтавська область, 36014; ідентифікаційний код: 40108630; адреса електронної пошти: zvern.polt@pl.npu.gov.ua).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18 жовтня 2021 року.

Суддя В.П. Козир