Рішення № 10040562, 12.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                           Справа№ 32/60

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Триплекс”, м.Дніпропетровськ.

До відповідача: Командитного товариства „Его”, с.Гряда Жовківський район Львівська область.

Про стягнення 47 011,37 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гущина Г.В. –представник (довіреність б/н від 08.02.2010р.).

Від відповідача: Батюк О.С. –представник (довіреність №10 від 20.04.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Триплекс”, м.Дніпропетровськ до Командитного товариства „Его”, с.Гряда Жовківський район Львівська область про стягнення 47 011,37 грн., з яких 32462,40 грн. основний борг, 3266,38 грн. курсова різниця, 3 180,15 грн. інфляційні нарахування, 983,06 грн. три проценти річних та 7 119,38 грн. пеня.

Ухвалою суду від 26.03.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.04.2010р. Ухвалою суду від 20.04.2010р. розгляд справи відкладено на 12.05.2010р. з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2010р. подав додаткові письмові пояснення (вх. №9097 від 12.05.2010р.) по суті позовних вимог щодо формування суми основного боргу відповідача.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, заборгованість визнав повністю. Подав заяву вих. №40 від 12.05.2010р. про розтермінування суми боргу на шість місяців з оплатою рівними частинами кожного місяця, посилаючись на скрутне фінансове становище, в підтвердження чого надав звіт про фінансові результати за I квартал 2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

10.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Триплекс” (постачальник) та Командитним товариством „Его” (покупець) було укладено договір поставки №126-СХ/10.12.08 (далі по тексту –договір), відповідно до якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю товар, а покупець в свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити даний товар, в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Згідно п.2.1. та п.2.3. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових накладних на даний товар. Всі видаткові накладні є невід’ємною частиною даного договору. Ціна товару вважається погодженою між сторонами з дати прийняття товару покупцем.

Відповідно до п.3.2. договору ціна товару, а також всі інші суми, які підлягають до сплати постачальнику по даному договору, є базовими, визначеними на дату поставки. У випадку збільшення курсу ЄВРО, встановленого НБУ по відношенню до національної валюти України, розрахунок за товар проводиться покупцем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за формулою: Х2= (Y2: Y1)хХ1, де Х1 –базові ціни

(вказані у видаткових накладних) в національній валюті України на дату поставки товару; Y1- курс Євро до валюти України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 –курс Євро до валюти України, встановлений НБУ на дату здійснення оплати покупцем; Х2 –сума до оплати.

Згідно п.3.3., п.3.5. та п.3.7. договору розрахунок за товар, поставлений згідно даного договору, виконується на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки товару, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати є дата поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Грошові кошти за поставлений товар перераховуються постачальнику в національній валюті України.

Відповідно до п.4.5. та п.4.11. договору поставка товару проводиться на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії товару і датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.

Згідно п.5.4. договору в разі прострочки виконання оплати за поставлену партію товару в строки, вказані в п.3.3. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки.

За умовами п.5.6. договору штрафні санкції по даному договору нараховуються за весь період прострочки виконання зобов’язань. Позовна давність по всім вимогам, пов’язаним з проведенням розрахунків за товар по даному договору включаючи вимоги про оплату пені, штрафу і т.д. складає п’ять років.

Позивач за період з 17.02.2009р. по 30.04.2009р. на виконання умов договору поставив відповідачу товар (ветпрепарати) на загальну суму 46 463,00 грн., згідно видаткових накладних: №ТРо-000467 від 17.02.2009р. на суму 1 320,00 грн.; №ТРо-000468 від 17.02.2009р. на суму 32 773,00 грн.; №ТРо-001492 від 30.04.2009р. на суму 12 370,00 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.3.3 договору, повністю не провів, отже прострочив виконання зобов»язання.

Відповідач оплатив борг частково в сумі 14 000,00 грн. (банківські виписки від 28.05.2009р. на суму 10000,00 грн., від 26.02.2010р. на суму 2000,00 грн. та від 17.02.2010р. на суму 2000,00 грн.).

Таким чином відповідач за видатковою накладною №ТРо-001492 від 30.04.2009р. здійснив надлишкову оплату в сумі 1630,00 грн. (12370,00 грн. - 14000,00 грн.). З урахуванням того, що у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем, останній зарахував кошти, що були надлишково сплачені за видатковою накладною №ТРо-001492 від 30.04.2009р. в сумі 1630,00 грн., в рахунок оплати за видатковою накладною № ТРо-000468 від 17.02.2009р. на суму 32773,00 грн. Після зарахування заборгованість відповідача за видатковою накладною № ТРо-000468 від 30.04.2009р. склала 31143,00 грн. (32773,00 грн. –1630,00 грн.)

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків №167 за період з 01.01.2009р. по 09.12.2009р., згідно якого борг останнього станом на 09.12.2009р. складає 36 462,40 грн. Слід також зауважити, що згідно з вищенаведеним актом №167 станом на 01.01.2009р. обліковувалась заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 0,60 грн. Відтак основний борг складає 32462,40 грн. (1320,00 грн. + 31 143,00 грн. –0,60 грн. грн.).

Позивач керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3 180,15 грн. інфляційних втрат та 983,06 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.5.4. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 7 119,38 грн.

Також позивач, керуючись умовами п.3.2. договору, у зв’язку із збільшенням курсу ЄВРО, встановленого НБУ по відношенню до національної валюти України, нарахував відповідачу курсову різницю згідно формули вказаної у п.3.2. договору, яка згідно поданого ним розрахунку становить 3266,38 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 47 011,37 грн., з яких 32 462,40 грн. сума основного боргу, 3266,38 грн. курсова різниця, 3 180,15 грн. інфляційні нарахування, 983,06 грн. три проценти річних та 7 119,38 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару (ветпрепарати) на загальну суму 46 463,00 грн. за період з 17.02.2009р. по 30.04.2009р. підтверджується видатковими накладними: №ТРо-000467 від 17.02.2009р. на суму 1 320,00 грн., №ТРо-000468 від 17.02.2009р. на суму 32 773,00 грн., №ТРо-001492 від 30.04.2009р. на суму 12 370,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні)

Відповідач отримав товар, через свого представника Дрозда Василя Євстаховича (паспорт громадянина України серії КА №896177 від 17.07.1998р., виданий Жовківським РВ УМВС України) згідно доручення №6 від 17.02.2009р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт часткової сплати боргу підтверджується виписками банку: від 28.05.2009р. на

суму 10000,00 грн., від 17.02.2010р. на суму 2000,00 грн.; від 26.02.2010р. на суму 2000,00 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач сплатив надлишкову суму 1630,00 грн. за видатковою накладною №ТРо-001492 від 30.04.2009р. позивач зарахував ці кошти в рахунок оплати за видатковою накладною №ТРо-000468 від 17.02.2009р. Після здійснення зарахування, заборгованість відповідача за видатковою накладною склала 31143,00 грн. (32 773,00 грн. - 1630,00 грн.)

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків №167 за період з 01.01.2009р. по 09.12.2009р., згідно якого борг останнього станом на 09.12.2009р. складає 36 462,40 грн. Слід також зауважити, що згідно з вищенаведеним актом №167 станом на 01.01.2009р. обліковувалась заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 0,60 грн. Відтак основний борг складає 32462,40 грн. (1320,00 грн. + 31 143,00 грн. –0,60 грн.)

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 32462,40 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 3 180,15 грн. інфляційних нарахувань та 983,06 грн. три проценти річних.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Слід зазначити, що в даному випадку умовами п.5.6. договору сторони визначили, що позовна давність по всім вимогам, пов’язаним з проведенням розрахунків за товар по даному договору включаючи вимоги про оплату пені, штрафу і т.д. складає п’ять років.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що в разі прострочки виконання оплати за поставлену партію товару в строки, вказані в п.3.3. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки.

Як вбачається із розрахунку пені позивач здійснив її нарахування із застосуванням подвійної облікової ставку НБУ, що відповідає вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», відтак з відповідача правомірно підлягає стягненню 7 119,38 грн. пені.

Щодо нарахованої позивачем на підставі п.3.2. договору курсової різниці, суд зазначає наступне:

Згідно із ч.2 ст.189 ГК України ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов”язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов”язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб”єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов”язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або іншим нормативно-правовим актом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зокрема договору поставки №126-СХ/10.12.08 від 10.12.2008р., він не є зовнішньоекономічним, а пунктом п.3.7 договору встановлено, що грошові кошти за поставлений товар перераховуються постачальнику в національній валюті України, жодного посилання на відповідний еквівалент суми договору у іншій іноземній валюті, зокрема у євро, немає.

Відтак позовні вимоги в частині нарахованої курсової різниці в сумі 3266,38 грн. задоволенню не підлягають.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розтермінування сплати боргу, дослідивши докази надані в підтвердження його важкого фінансового становища (звіт про фінансові результати за перший квартал 2009р. та 2010р.), враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, для надання товариству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення на 4 місяці, шляхом стягнення суми боргу рівними частинами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 32462,40 грн. основного боргу, 3 180,15 грн. інфляційних нарахувань, 983,06 грн. трьох процентів річних та 7 119,38 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 533, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 189, 198, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Командитного товариства „Его” (80380, Львівська область, Жовківський район, с.Гряда, вул.Шевченка, 48; р/р 260080060862 в „Укрексімбанк” м.Львів; МФО 325718; ЄДРПОУ 30445247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Триплекс” (юр. адреса: 49101, м.Дніпропетровськ, вул.Червона, 21А; поштова адреса: 49098, м.Дніпропетровськ, пров.Білостоцького, 12а; р/р 26002001305555 в філії ЗАТ „ОТП Банк” м.Київ; МФО 300528; ЄДРПОУ 20244069) основний борг в сумі 32 462,40 грн., інфляційні нарахування в сумі 3 180,15 грн., три проценти річних в сумі 983,06 грн., пеню в сумі 7 119,38 грн., держмито в сумі 437,45 грн. та 219,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з розстрочкою виконання на 4 місяці, шляхом стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами.

3. В частині стягнення 3266,38 грн. курсової різниці відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя