Рішення № 100404412, 18.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18 жовтня 2021 р. справа № 520/15566/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , затверджене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 108 від 08.07.2021 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліда III групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, 1 січня року, в якому встановлено інвалідність, тобто на момент 21.04.2021 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною, оскільки обставини зазначені в спірному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач зазначає, що на момент первинного встановлення позивачу ступеня втрати працездатності - 21 квітня 2015 року Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі групи інвалідності за наслідками повторного медичного огляду, особливо у разі зміни причини інвалідності.

Відповідач, Міністерство оборони України , з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що відповідно до абзацу 3 п. З Порядку № 975 (також в редакції станом на час встановлення позивачу III групи інвалідності - з 30.03.2021 року), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки МСЕК серії 12 ААБ №293871 від 21.04.2021 року, ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено саме з 30.03.2021 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цей день, тобто Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975 в редакції станом на 30.03.2021 року.

Позивач 18.10.2021 року надав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов - не погодився, вказавши, що позивачем на розгляд Комісії МОУ надавались пояснення стосовно обставин поранень та контузії, разом з довідкою з Центрального архіву Міністерства оборони РФ, які не бралися до уваги та не вивчалися адміністративним органом при прийнятті рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги заявнику.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Як встановлено за матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу та був звільнений з військової служби з 09.10.2020 року, у військовому званні «майор».

З 22.01.2015 року за результатами первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується Довідкою МСЕК серії АГ № 0004297 від 22.01.2015 року (копія Довідки додана позивачем до позову).

При цьому, у зв`язку із зазначеним встановленням 25% втрати працездатності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у сумі 21315 грн.

У подальшому, з 30.03.2021 року під час огляду органами МСЕК позивачу була визначена III група інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 293871 від 21.04.2021 року (копія Довідки додана позивачем до позову).

27 квітня 2021 року позивач звернувся через Шевченківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки із Заявою про виплату одноразової грошової допомоги саме у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. оформленим Протоколом засідання комісії від 08 липня 2021 року № 108 (пункт 5), позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі норм абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзацу другого пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975), оскільки, зміна ступеня втрати працездатності на групу інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Копія витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 08 липня 2021 року № 108 додана позивачем до позовної заяви.

Листом від 26.07.2021 року вих. N930131 Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Харківський військовий комісаріат) направив ОСОБА_1 завірену копію витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.07.2021 №108.

З вказаного Протоколу №108 від 08.07.2021 слідує, що, розглянувши подані документи, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (Харківський ОТЦКСП), якого 09.10.2020 звільнено з військової служби на 22.01.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталася 26.08.2014 (довідка МСЕК серії 12ААБ №293871 від 30.03.2021).

Рішення Комісії мотивовано тим, що згідно з підпунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення III групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

З рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим Протоколом засідання №108 від 08.07.20,21, ОСОБА_1 не погодився, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі за текстом - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога (далі за текстом - Допомога, Спірна виплата) призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Як встановлено під час розгляду справи, 27 серпня 2014 року під час виконання обов`язків військової служби в ході антитерористичної операції в районі населеного пункту Іловайськ позивач отримав відкриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, інші ушкодження. В зв`язку з чим був невідкладно госпіталізований та проходив лікування в Хмельницькому військовому госпіталі (В/ч А2339) в терапевтичному відділенні з 29.08.14 по 10.09.14; в неврологічному відділенні з 26.09.14 по 17.10.14; в терапевтичному відділенні з 23.10.2014 по 07.11.2014; в терапевтичному відділенні з 18.11.2014 по 28.11.2014; в кардіологічній клініці Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з 02.12.2014 по 16.12.2014. Згідно Свідоцтва про хворобу №660 від 15.12.2014 року позивач отримав травму, ТАК, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, захворювання, ТАК пов`язані з проходженням військової служби.

22.01.2015 під час первинного огляду ОСОБА_1 Хмельницькою обласною МСЕК було встановлено 25% втрати працездатності з причини травми ТАК, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Як встановлено за матеріалами справи, з 14.01.16 по 25.01.16 позивач знаходився на лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі північного регіону в зв`язку з тим, що переніс гострий інфаркт міокарду. Звідки був відправлений авіаційним транспортом до Головного військового клінічного госпіталю (м. Київ), для подальшого обстеження та лікування. Де знаходився з 25.01.2016 по 05.02.2016. Направлений на огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно Свідоцтва про хворобу ВЛК №473 від 26.03.2016 року ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби внаслідок захворювання, ТАК, пов`язаного з проходженням військової служби.

Судовим розглядом встановлено, що в період з червня 2016 року по липень 2020 року, за даними медичних книжок позивач постійно звертався за медичною допомогою та проходив лікування амбулаторно з приводу післяінфарктного стану.

Як вбачається за матеріалами справи, з 30.07.20 по 18.08.20 та з 18108.20 по 26.08.20 позивач проходив лікування в кардіологічному відділенні ВМКЦ Північного регіону.

Згідно Свідоцтва про хворобу ГВЛК №845 від 25.08.20 року визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час внаслідок: захворювання, ТАК, пов`язаного з проходженням військової служби; травми, ТАК, пов`язаної з захистом Батьківщини.

Згідно Витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №63 від 8 лютого 2021 року, відмінено причинний зв`язок захворювань за Свідоцтвом про хворобу ГВЛК в/ч А3305 №845 від 25.08.20, та встановлено наступний причинний зв`язок: захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини; травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини; захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби; травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

З 20.02.2021 по 03.03.2021 позивач проходив лікування в 2-му кардіологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня №8 ХМР».

21.04.2021 під час огляду позивача обласною МСЕК №3 позивачу було встановлено III групу інвалідності з 30.03.2021 року з причини захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини; травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини; захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 69).

Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013р. №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок №975).

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

Із тексту оскарженого рішення Міністерства вбачається, що фактичною підставою для відмови у призначенні заявнику допомоги послугувало судження про те, що відповідно до Довідки МСЕК серії 12 ААБ № 293871 від 21.04.2021 року, ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено саме з 30.03.2021 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цей день, а саме: Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975 в редакції станом на 30.03.2021 року.

Відповідач посилався на той факт, що зміна ступеня втрати здоров`я позивача у вигляді ступеня втрати працездатності, який визначався у відсотках та первинно був встановлений позивачу 22.01.2015 року, на ступінь втрати здоров`я у вигляді встановлення III групи інвалідності з 30.03.2021 року, відбулась понад дворічний термін, то відповідно до норм абзацу другого пункту 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзацу другого пункту 8 Порядку № 975 виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із такою зміною ступеня втрати здоров`я - не здійснюється.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб встановлення військовослужбовцю Інвалідності IIІ групи (підпункт 4 пункту 2 ст. 16 цього Закону).

Частинами 2, 4 статті 16-3 наведеного Закону (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕКта встановлення відсотку втрати працездатності) передбачалось, що у випадках, визначених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

В свою чергу, стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

На момент первинного встановлення позивачу ступеня втрати працездатності - 21 квітня 2015 року зазначені вище Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі групи інвалідності за наслідками повторного медичного огляду, особливо у разі зміни причини інвалідності.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ у Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзац другий наступного змісту: "У разі зміни групи Інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". При цьому, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановив обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким доповнено частину 4 статті 16- 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Між тим, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-У1ІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01 січня 2017 року, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме: встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 30.03.2021 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Стаття 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після визначення відсотка втрати працездатності особі було встановлено групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності).

Суд також враховує ту обставину, що III група інвалідності з 30.03.2021 року встановлена позивачу первинно 21.04.2021 року. В Довідці МСЕК про встановлення групи інвалідності 12ААБ 293871 зазначено, що огляд комісії здійснювався вперше (а.с. 69).

Системний аналіз наведених вищі правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому

резерву більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого Державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.03.2018 року у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 року у справі № 760/11440/17; від 30.09. 2019 року у справі № 825/1380/18.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі у справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), зазначено, що у статті 1 Конституції України Україна визнається як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини І громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; за приписами п. б, ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У свою чергу, ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.; згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Тому вирішуючи спір по суті, суд у силу ч.5 ст.242 КАС України вважає за необхідне керуватись правовим висновком Верховного Суду по справі №509/4156/15-а.

Окрім того, згідно довідки МСЕК заявнику встановлено інвалідність з підстав поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконання обов`язків військової служби.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Відтак, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем факту порушення цими діями його прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, усім юридично значимим факторам оцінки не надав.

При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

Але даному конкретному випадку судом зазначається, що у спірних правовідносинах Міністерством було прийнято оскаржуване рішення, тобто адміністративним органом було вчинено владне волевиявлення, котре письмово втілене у протоколі, за усіма можливими ознаками форма вчиненого управлінського волевиявлення відповідає параметрам індивідуального акту.

Отже, позов належить задовольнити, обтяживши адміністративний орган обов`язком повторно вирішити порушене заявником питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням права на її отримання позивачем як інваліда ІІІ групи.

Стосовно вимог заявленого позову в частині задоволення вимог щодо встановлення позивачу інвалідності з 21.04.2021 року, судом зазначається, що з Довідки МСЕК серії 12 ААБ № 293871 від 21.04.2021 року вбачається, що ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено саме з 30.03.2021 року.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , затверджене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 108 від 08.07.2021 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно вирішити по суті питання щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліда III групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, 1 січня року, в якому встановлено інвалідність, тобто з 30.03.2021 року, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Суддя Кухар М.Д.