Рішення № 100404303, 12.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р. № 520/11962/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кухар М.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не виплатити ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпеченні під час виконання обов`язків на нижчій посаді у період служби з 23 січня 2020 року по 20 липня 2020 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю у грошовому забезпеченні під час виконання обов`язків на нижчій посаді у період часу з 23 січня 2020 року по 20 липня 2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 52 від 22 січня 2020 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади заступника начальника Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Рішенням від 09 липня 2020 року Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/2244/2020 скасував наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Харківські області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чугуївського відділу поліції з 23 січня 2020 року. Позивач зазначає, що з 23 січня 2020 року по липень 2020 року позивача було звільнено з посади заступника начальника Чугуївського відділу поліції та спочатку було зараховано у розпорядження, а потім його призначено на нижчу посаду, а саме: на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, у зв`язку з чим позивач отримував меншу заробітну плату.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у спірних правовідносинах діяв правомірно. При цьому, відповідач посилається на те, що період перебування на нижчій посаді, який вказує позивач у позовній заяві з 23.01.2020 по 20.07.2020, не відповідає наявним доказам. Грошове забезпечення за посадою заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області нараховувалось і виплачувалось в повному розмірі включно до 23.02.2021 року.

Відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.07.2020 по справі № 520/2244/2020 не було зобов`язано ГУНП в Харківській області здійснити перерахунок та виплату різниці у грошовому забезпеченні за час перебування на нижчий посаді з 24.02.2020 по 19.07.2020, у ГУНП в Харківській області були відсутні підстави для такої виплати.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Наказом ГУНП в Харківській області від 22.01.2020р. № 52 до ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області.

24.01.2020 на адресу позивача було направлено листа (вих. № 575/119- 12/01-2020) з повідомленням, що відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 22.01.2020 № 52 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади і у разі невиконання дисциплінарного наказу, з урахуванням вимог ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» він може бути зарахований у розпорядження органу поліції. Наголошено на необхідності прибуття до УКЗ ГУНП в Харківській області для вирішення питання щодо подальшого проходження ним служби на іншій посаді.

24.02.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 44 о/с відповідно до п.1 ч.І ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 зараховано у розпорядження Головного управління Національної поліції в Харківській області, звільнивши з посади заступника начальника Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Підставою видання наказу був наказ ГУНП в Харківській області від 22.01.2020 № 52 та рапорт заступника начальника ГУНП в Харківській області від 20.02.2020.

24.03.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 64 о/с на позивача покладено тимчасове виконання обов`язків за посадою начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області з 24.03.2020 по 24.04.2020.

14.04.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 75 о/с ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні ГУНП в Харківській області, призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

20.07.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 212 о/с на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 по справі № 520/2244/2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області з 23.01.2020.

Як встановлено за матеріалами справи, 10.02.2021 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Харківській області із рапортом в якому просив виплатити йому різницю грошового забезпечення за час проходження служби на нижчій посаді. На свій рапорт позивач отримав відповідь, що мені не будуть виплачувати різницю грошового забезпечення за час проходження служби на нижчій посаді, а саме за період з 23 січня 2020 року по 20 липня 2020 року, так як у судовому рішенні по справі № 520/2244/2020 Головне управління не було зобов`язано здійснювати такий перерахунок, тому Головне управління Національної поліції в Харківській області вважає, що в нього відсутній такий обов`язок.

З таким рішенням Головного управління Національної поліції в Харківські області ОСОБА_1 не погодився, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся з даним позовом до суду.

Спірні відносини виникли з приводу відсторонення позивача від виконання службових обов`язків та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим, позивача звільнено з займаної посади.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (зокрема, поліцейські), забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно з ч.1 ст. 24 вказаного Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п.п. 6 п. 3 т. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому, з урахуванням уточнень, просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 52 від 22.01.2020 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади; поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області, з 22.01.2020 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 р. по справі № 520/2244/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - задоволено частково. Визнаний протиправним та скасований наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 52 від 22.01.2020 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади.

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області, з 23.01.2020 року.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

Згідно до частиною третьою статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини десята та одинадцята статті 65 Закону № 580-VIII).

Як встановлено під час розгляду справи, 24.03.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 64 о/с на позивача покладено тимчасове виконання обов`язків за посадою начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області з 24.03.2020 по 24.04.2020.

14.04.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 75 о/с ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні ГУНП в Харківській області, призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

20.07.2020 наказом ГУНП в Харківській області № 212 о/с на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 по справі № 520/2244/2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області з 23.01.2020.

Отже, позивач дійсно не перебував на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області у період з 24.02.2020 по 19.07.2020.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Також статтею 233 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок №260).

Як встановлено за матеріалами справи, згідно листа УФЗБО ГУНП в Харківській області від 01.09.2021 № 3578/119-29/02-2021 у період з 24.02.2020 по 13.04.2020 під час перебування ОСОБА_1 у розпорядженні ГУНП в Харківській області, йому виплачувалось грошове забезпечення в розмірі за посадою, яку займав позивач до дати зарахування в розпорядження, виходячи з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, у відповідності з вимогами п.1 розділу V Порядку № 260.

Як встановлено під час розгляду справи, грошове забезпечення за посадою заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області нараховувалось і виплачувалось позивачу в повному розмірі включно до 23.02.2021 року.

Отже, з 14.04.2020 по 19.07.2020 позивач отримував грошове забезпечення за посадою начальника СРПП № 1 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області.

Між тим, суд зазначає, що Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.07.2020 по справі № 520/2244/2020 визнаний протиправним та скасований наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 52 від 22.01.2020 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади. Поновлено позивача - майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області, з 23.01.2020 року.

Дійсно, зазначеним рішенням суду не покладався обов`язок щодо здійснення позивачу перерахунку та виплату різниці у грошовому забезпеченні за час перебування на нижчий посаді з 24.02.2020 по 19.07.2020, оскільки така позовна вимога по справі №520/2244/2020 судом не розглядалась.

Проте з твердженнями відповідача, що у ГУНП в Харківській області були відсутні підстави для такої виплати, оскільки Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.07.2020 по справі № 520/2244/2020 не було зобов`язано ГУНП в Харківській області здійснити перерахунок та виплату різниці у грошовому забезпеченні за час перебування на нижчий посаді з 24.02.2020 по 19.07.2020, суд не погоджується.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як зазначалось судом вище з 14.04.2020 по 19.07.2020 позивач отримував грошове забезпечення за посадою начальника СРПП № 1 Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області (на посаді, нижчою ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції).

З урахуванням викладеного, стягненню з ГУНП в Харківській області на користь позивача підлягає різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з моменту звільнення з посади заступника начальника Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не виплатити ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпеченні під час виконання обов`язків на нижчій посаді у період служби з 23 січня 2020 року по 20 липня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю у грошовому забезпеченні під час виконання обов`язків на нижчій посаді у період часу з 23 січня 2020 року по 20 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Суддя Кухар М.Д.