Рішення № 100404132, 19.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4755/21

19 жовтня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) з позовом до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі, також, - відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Білецької сільської ради від 27 квітня 2021 року, № 871 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0440 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 »;

зобов`язати Білецьку сільську раду прийняти рішення про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, громадянам України, з одночасним затвердженням проекту землеустрою щодо її відведення.

В обґрунтування зазначено, що позивач є власником комплексу приміщень свинарника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Білецької сільської ради від 10 жовтня 2019 року №770 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою на відведення земельної ділянки» за завданням позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства, який погоджено Відділом містобудування та архітектури Тернопільської районної державної адміністрації висновком № 66-4-15-/20 від 27.01.2020. Позивач 29.01.2021 звернувся із заявою до Білецької сільської ради, в якій просив затвердити проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також, вирішити питання про надання зазначеної земельної ділянки з цією метою у власність, реалізуючи право на безкоштовну приватизацію землі в межах визначених законодавством норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам в порядку статті 121 Земельного кодексу України. Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Білецької сільської ради від 27.04.2021 №871 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, в АДРЕСА_1 .

Позивач не погоджуючись із такою відмовою суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду за захистом своїх прав. Зокрема, позивач зазначає, що не ґрунтується на положеннях земельного законодавства така підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, як посилання відповідача на те, що позивач при зверненні за дозволом на розробку проекту землеустрою, керувався статтями 123, 134 Земельного кодексу України, що регулюють порядок отримання земельних ділянок в користування, а не власність. Так, вказує, що діючим земельним законодавством не передбачено обов`язку зацікавленої особи в реалізації права на землекористування клопотати про отримання земельної ділянки виключно на підставі того права, яке було заявлено при зверненні за дозволом на розробку документації із землеустрою. Юридична необізнаність суб`єкта права щодо правових підстав звернення з клопотанням на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою отримання земельної ділянки для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна, жодним чином не може вплинути на зменшення обсягу прав такого суб`єкта, передбачених і гарантованих земельним законодавством.

Також, звертає увагу суду на те, що не може вважатися правомірною підставою прийняття оскаржуваного рішення та обставина, що при зверненні до Білецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 вказував мету отримання земельної ділянки для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва, а не для ведення особистого селянського господарства. Беручи до уваги те, що земельну ділянку площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, в АДРЕСА_1 , сформовано під комплексом нежитлових будівель свинарника, мета їх отримання для обслуговування об`єктів нерухомості не змінилася та не підмінює собою правову підставу набуття речових прав на таку земельну ділянку.

На думку позивача, не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах законодавства така підстава для відмови в затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, як віднесення спірної земельної ділянки до земель промисловості відповідно до Генерального плану села Чистилів, які в силу закону не можуть передаватися у власність для ведення особистого селянського господарства. Адже згідно з земельно-кадастровою документацією земельна ділянка площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 , сформована за рахунок і віднесена до земель запасу, які не надані у власність чи користування. До земель запасу може відноситися земельна ділянка будь-якої категорії згідно критеріїв визначених Земельним кодексом України.

Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Від відповідача 30.08.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування зазначає, що 02.09.2019 позивач звернувся із заявою до Білецької сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва, площею 1,044 га не зазначивши, що бажає отримати дану земельну ділянку у власність. Рішенням сесії Білецької сільської ради від 10.10.2019 № 770 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва площею 1,044 га за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування сільськогосподарського призначення - забудовані землі під господарськими будівлями та дворами вмежах населеного пункту с. Чистилів, Тернопільського району та зобов`язано виготовити документацію щодо відведення земельної ділянки. Проте, дане рішення не містить даних, що земельна ділянка передається у власність. Відповідно до даного рішення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 та зазначено цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Надалі, позивач 29.01.2021 звернувся із заявою до Білецької сільської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу безкоштовно у власність.

Відповідач вважає, що рішенням сесії Білецької сільської ради від 27.04.2021 №871 позивачу правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, оскільки існували розбіжності між рішенням сесії Білецької сільської ради від 10.10.2019 №770 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою па відведення земельної ділянки» (де не зазначено про передачу у власність та цільове призначення для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва) та поданим на затвердження сесії проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянською господарства.

Також, відповідач повідомляє, що згідно з договором оренди землі від 01.02.2007 укладеним між Чистилівською сільською радою та ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,044 га за рахунок земель запасу (під господарськими будівлями і дворами). Даний договір укладений на строком на п`ять років: з 03.11.2006 по 03.11.2011. Станом на даний час, договір оренди не продовжений та не укладений на новий строк, зазначена земельна ділянка використовується позивачем без належно оформлених документів та плата за оренду даної земельної ділянку не вноситься.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 31.08.2021.

31.08.2021 в судовому засіданні задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 22.09.2021.

22.09.2021 відповідач в судове засідання не з`явився, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача, у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 22.09.2021 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. З 27.09.2021 по 13.10.2021 головуючий суддя перебував у відпустці.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником комплексу приміщень свинарника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17515744 від 28 січня 2008 року, виданим Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації (аркуш справи 14).

Позивач 02 вересня 2019 року звернувся до Білецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви долучено інформацію з Реєстру речових прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно та схему земельної ділянки з її орієнтовним розміром та місцем розташування (аркуш справи - 20).

Рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Білецької сільської ради від 10 жовтня 2019 року №770 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою на відведення земельної ділянки» постановлено дати дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га, для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування сільськогосподарського призначення - забудовані землі під господарськими будівлями та дворами в межах населеного пункту села Чистилів Тернопільського району (аркуш справи - 21).

На підставі рішення шістнадцятої сесії сьомого скликання Білецької сільської ради від 10 жовтня 2019 року №770 за завданням позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства.

В результаті проведених геодезичних та топографічних робіт в рамках розроблення вказаної землевпорядної документації сформовано та зареєстровано в єдиній інформаційній базі даних Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6114005812020 від 23 грудня 2020 року. Вказану земельну ділянку сформовано за рахунок земель запасу кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Категорія цільового використання земель - землі сільськогосподарського призначення. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Тернопільському районі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (аркуш справи - 53).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 погоджено Відділом містобудування та архітектури Тернопільської районної державної адміністрації висновком № 66-4-15-/20 від 27.01.2020, в тому числі, щодо відповідності розміщення відносно функціонального призначення земельної ділянки відповідно до містобудівної документації, а саме, генерального плану села Чистилів Тернопільського району, розробленого в 2014 році. Висновком констатовано, що відповідно до статті 21 Закону України «Про основи містобудування», статей 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 39, 186-1 Земельного кодексу України, з врахуванням вимог містобудівної документації відділ містобудування та архітектури Тернопільської районної державної адміністрації погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0440 га для ведення особистого селянського господарства в селі Чистилів Тернопільського району Тернопільської області (аркуш справи 56).

Позивач 29 січня 2021 року звернувся із заявою до Білецької сільської ради, якою просив орган місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а також, вирішити питання про надання зазначеної земельної ділянки з цією метою у власність, реалізуючи право на безкоштовну приватизацію землі в межах визначених законодавством норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам в порядку статті 121 Земельного кодексу України (аркуш справи 57).

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Білецької сільської ради від 27.04.2021 №871 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0440 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, в АДРЕСА_1 (аркуш справи 58).

Обґрунтовуючи відмову у затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, Білецька сільська рада виходила з того, що у власному клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 02.09.2019 ОСОБА_1 керувався положеннями статей 123, 134 Земельного кодексу України, які регулюють порядок передачі земельних ділянок в оренду, а не у власність. Так, рішенням Білецької сільської ради від 10.10.2019 №770 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» дозвіл надався на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва згідно статті 123 Земельного кодексу України, а не для ведення особистого селянського господарства; згідно генерального плану с. Чистилів земельна ділянка площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, в АДРЕСА_1 відноситься до земель промисловості, за рахунок яких забороняється передавати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, так як не є землями сільськогосподарського призначення.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважаючи йог протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зауважує, що вирішуючи справу та перевіряючи дії та рішення відповідача на відповідність приписам частини 2 статті 2 КАС України, суд застосовує законодавство в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин. Станом на час розгляду справи в Земельний кодекс України (далі - ЗК України) внесено зміни на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, зокрема, внесено зміни в статтю 118 ЗК України, виключено статтю 186-1 ЗК України, проте, надаючи оцінку рішенням та діям відповідача, суд враховує законодавство, яке діяло на час вчинення таких дій та прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

З урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Зазначене, положення конституційної норми відображено в аналогічного змісту частині другої статті 1 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин (далі - ЗК України ) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Забезпечення гарантій прав на землю, є одним із принципів земельного законодавства, передбаченого пунктом ґ статті 5 ЗК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абз. 1 ч. 1 ст.116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови, у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним пунктом а) частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути дише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 123 ЗК України забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 4 ст. 123 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що законом визначено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, приймає відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або ж про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду (таке рішення може бути оскаржене до суду і в цьому разі спір вирішується в судовому порядку).

При цьому з наведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 р. у справі № 820/4852/17).

Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення відповідача, однією з підстав для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність стало те, що ОСОБА_1 при зверненні за дозволом на розробку проекту землеустрою посилався на статті 123, 134 ЗК України, які регулюють порядок отримання земельних ділянок в користування, а не власність.

Суд зазначає, що така підстава не ґрунтується на положеннях земельного законодавства, адже діючим земельним законодавством не передбачено обов`язку зацікавленої особи в реалізації права на землекористування клопотати про отримання земельної ділянки виключно на підставі того права, яке було заявлено при зверненні за дозволом на розробку документації із землеустрою. Юридична необізнаність суб`єкта права щодо правових підстав звернення з клопотанням на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою отримання земельної ділянки для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна, жодним чином не може вплинути на зменшення обсягу прав такого суб`єкта, передбачених і гарантованих земельним законодавством.

Суд зауважує, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки у власність чи користування, не може розцінюватися як акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень спрямований на визначення юридичної долі земельної ділянки. В першу чергу, такі рішення спрямовані на волевиявлення органу державної влади та місцевого самоврядування щодо згоди на формування земельних ділянок з метою подальшого вирішення питання про розпорядження нею. Незважаючи на те, що надання дозволу органом державної влади та органом місцевого самоврядування на розроблення відповідної документації із землеустрою є невід`ємною складовою юридичного механізму реалізації речових прав на земельні ділянки державної чи комунальної власності, такі рішення не мають самостійного значення, вичерпують свою дію з моменту прийняття та не впливають на рішення про затвердження документації із землеустрою і передання прав на земельну ділянку.

У разі відповідності документації із землеустрою вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, погодження у встановленому законодавством порядку, відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний надати відповідну земельну ділянку у власність чи користування.

Також, ще однією із підстав для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність слугувало те, що при зверненні до Білецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 вказував мету отримання земельної ділянки для обслуговування будівель сільськогосподарського виробництва, а не для ведення особистого селянського господарства.

Суд, аналізуючи таку підставу відмови, бере до уваги те, що земельну ділянку площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, в АДРЕСА_1 , сформовано під комплексом нежитлових будівель свинарника, мета їх отримання - для обслуговування об`єктів нерухомості не змінилася та не підмінює собою правову підставу набуття речових прав на таку земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної - особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

За змістом частини другої статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Належний на праві власності ОСОБА_1 комплекс будівель свинарника можна віднести до будівель тваринництва, що відносяться до класу будівель сільськогосподарського призначення і використовуються в сільськогосподарській діяльності у відповідності до підпункту 1271.1 пункту 1271 розділу 127 Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507.

Беручи до уваги положення частини другої статті 22 Земельного кодексу України, визначення правового режиму земельної ділянки за цільовим призначенням згідно вичерпного переліку категорій передбачених частиною другою статті 19 ЗК України, обумовлюється, в тому числі, функціональним призначенням господарських будівель, які на такій земельній ділянці розташовані. Тому за своєю правовою природою земельна ділянка під комплексом будівель свинарника по АДРЕСА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, як несільськогосподарські угіддя, а саме, землі під господарськими будівлями.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6114005812020 від 23.12.2020, за цільовим призначенням земельна ділянка площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 , належить до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином можна прийти до висновку, що здійснення особистого селянського господарства може бути організовано шляхом використання майна, до складу якого входять господарські будівлі та земельна ділянка призначена для їх обслуговування.

Суд вважає, що ОСОБА_1 , як власник господарських будівель, має передбачене законодавством право в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, отримати у власність земельну ділянку площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 , метою використання якої буде обслуговування та експлуатація комплексу будівель свинарника у власній господарській діяльності у виді особистого селянського господарства.

Аналізуючи таку підставу для відмови в затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, як віднесення земельної ділянки площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 , до земель промисловості відповідно до Генерального плану села Чистилів, які в силу закону не можуть передаватися у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що така підстава не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах законодавства.

Згідно з земельно-кадастровою документацією, яка міститься в матеріалах справи, земельна ділянка площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, по АДРЕСА_1 , сформована за рахунок і віднесена до земель запасу, які не надані у власність чи користування.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.2 ст. 19 ЗК України).

Оскільки на спірні земельній ділянці знаходяться господарські будівлі, що використовуються в сільському господарстві у сфері тваринництва, дана земельна ділянка в силу вимог частини другої статті 22 Земельного кодексу України відноситься до земель сільськогосподарського призначення, і не може бути віднесеною до земель промисловості, що і відображено в електронній поземельній книзі відкритій на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено що проект землеустрою погоджено Відділом містобудування та архітектури Тернопільської районної державної адміністрації, яким підтверджено відповідність функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації, зокрема генеральному плану села Чистилів Тернопільського району.

Оскільки позивачем подано погоджений проект землеустрою, причини відмови у затвердженні проекту не відповідають вимогам ЗК України.

Посилання відповідача у відзиві на те, що вказана земельна ділянка раніше перебувала в користуванні позивача на правах оренди згідно договору не спростовує доводів позивача та висновків суду.

За таких обставин, рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Білецької сільської ради від 27 квітня 2021 року, № 871 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0440 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні документації із землеустрою.

З урахуванням наведеного, зважаючи на наявність у позивача дозволу на розробку проекту землеустрою, дотримання ним порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації, а також відсутність визначених законом підстав для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде саме зобов`язання Білецької сільської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із наданням її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірв 908,00 грн згідно з квитанцією №1280205 від 02.08.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Білецької сільської ради від 27 квітня 2021 року, № 871 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0440 га в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Білецьку сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0440 га, кадастровий номер 6125289700:02:001:0082, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 із наданням її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білецької сільської ради в користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707; код ЄДРПОУ: 14029160).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.