Рішення № 100403444, 18.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14326/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Кишинівська,73, с. Успенівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом (позов підписаний представником позивача адвокатом Кочуровим А.О.) до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Успенівська сільська рада), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.05.2021 року № 157-УШ, в частині фактичної відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 1,99 га із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів).

- зобов`язати Успенівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,99 га, яка розташована на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності (за межами населених пунктів) згідно поданого ним клопотання від 23.04.2021 року разом із графічним матеріалом про бажане місце розташування земельної ділянки та площі.

Крім того, позивач просив стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Позивач зазначив, що 23.04.2021 року він через представника за довіреністю подав клопотання відповідачу у відповідності до вимог ст.118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області (за межами населених пунктів) з відповідними додатками.

Проте рішенням відповідача від 31.05.2021 року № 157-УІІІ йому та іншим (всього 389 громадян згідно додатку) наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70 га.

Позивач вважає, що вказаним рішенням йому фактично відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 га згідно поданого ним клопотання від 23.04.2021 року

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки земельним законодавством чітко визначені підстави, з яких можлива відмова у задоволенні клопотання, та таки підстави є вичерпними, проте в оскаржуваному ним рішенні не зазначені вказані причини.

Сама по собі наявність 389 громадян бажаючих отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, одночасно з позивачем, та відсутність належного обґрунтування наявності (відсутності) відповідної категорії земель власника (відповідача), не може бути причиною відмови у задоволенні клопотання позивача в частині площі бажаної земельної ділянки.

Позивач вказує, що обґрунтованих причин, чому саме необхідно йому зменшити площу земельної ділянки і позбавити права на отримання до 2 га землі для ведення особистого селянського господарства, відповідач не зазначає.

Крім того, відповідач чітко на зазначив площу земельної ділянки або масив (поле) чи сукупність таких масивів, за рахунок яких буде виконуватись проект землеустрою згідно оскаржуваного рішення усіма 389 громадянами.

Наприклад, площа масиву землі, який був зазначений в поданому позивачем викопіюванні, становить близько 40 га, що не вистачає для задоволення потреби 389 громадян, яким надано дозвіл на 0,70 га.

Позивач,вважаючи, що вказана підстава відповідача для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки бажаної площі та місця розташування, і відповідно оскаржуване рішення є такими, що суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є незаконним, просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем не надано відзиву на позов.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ,1988 року народження, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 17.03.2020 року надав довіреність ОСОБА_2 щодо вирішення питання отримання у власність земельної ділянки (а.с.18-19).

23.04.2021 року позивач через представника ОСОБА_2 звернувся до Успенівської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області (за межами населених пунктів), додавши графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту, картки платника податків. Зазначений графічний матеріал - викопіювання отриманий з використанням публічної кадастрової карти України і зазначене місце розташування земельної ділянки площею 1,99 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради (а.с.15-16)

рішення від 31 травня 2021 року Успенівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області № 157-УІІІ «Про надання громадянам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» яким вирішено: - надати дозвіл гр. ОСОБА_2 та іншим (всього 389 громадян згідно додатку) на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,70 га (площу земельної ділянки встановити проектом, виходячи з кількості громадян на площу ділянки) з земельної ділянки комунальної власності (колишньої колективної) сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення, з земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на для ведення особистого селянського господарства в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району (колишнього Саратського ) Одеської області за межами населеного пункту с. Успенівка; - зобов`язати гр. ОСОБА_2 та інших (всього 389 громадян згідно додатку) у місячний термін з дня прийняття даного рішення замовити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з суб`єктом, що має відповідний дозвіл на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст. 26 ЗУ «Про землеустрій» з урахуванням вимог статті 186-2 Земельного кодексу України та державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (а.с.17).

Позивач не погодившись з вказаним рішенням звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм ЗК України свідчить про те, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам зазначеним у ЗК України документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 га.

Позивачем подано до відповідача клопотання, в якому вказано орієнтовну площу земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання на думку позивачці надані всі документи, які необхідні для розгляду клопотання по суті.

Проте відповідно до оскаржуваного рішення йому наданий дозвіл на розробку землеустрою на земельну ділянку площею 0,7 га.

Судом встановлено, що в оскаржуваному позивачем рішенні від 31 травня 2021 року Успенівської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області № 157-УІІІ про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відповідачем не наведено визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав та мотивів з яких позивачу зменшений розмір земельної ділянки. Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що з оскаржуваного рішення не можливо встановити взагалі знаходження земельної ділянки, на яку йому наданий дозвіл, не міститься мотивів, з яких йому відмовлено у наданні дозволу на розробку землеустрою бажаної ним земельної ділянки, яка ним вказана доданому до клопотання графічному матеріалі.

Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам рішення суб`єкта владних повноважень щодо його вмотивованості.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності, тобто суд перевіряє законність прийнятого рішення.

Щодо оскаржуваного позивачем рішення, суд дійшов висновку про його неправомірність в силу його невмотивованості та відсутності підстав його прийняття. Інші питання в силу принципу розподілу влади при розгляді даної справи не можуть бути вирішені.

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 року по справі №815/3799/17 зазначив, що задовольняючи позовну вимогу про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, та відповідно і форма прийнятих рішень.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв`язку із цим, суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмову відповідача протиправною, скасування його рішення та зобов`язання розглянути клопотання позивача повторно.

При цьому суд також враховує, що учасниками справи (позивачем у позові, відповідач не надав відзив на позов) не зазначено обставин та відповідних доказів щодо надання дозволу будь-кому на розробку землеустрою на земельну ділянку, яка вказана позивачем у доданому до клопотання графічному матеріалі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відзив на позов не наданий.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання повторно розглянути клопотання позивача.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 600,00 гривень.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником надані копія договору про надання правової допомоги, опис послуг адвоката з погодженим розрахунком вартості послуг адвоката, прибутковий касовий ордер, розрахунок гонорара (а.с.19-22).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Як свідчить інформація, наявна в системі КП «ДСС», адвокат Кочуров А.О. подав до суду декілька позовів до Успенівської сільської ради з аналогічних підстав. Участь одного адвоката при розгляді аналогічних справ в судах свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин. Щодо зустрічі з клієнтом, надання консультації заявнику, це фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.

Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі - 3000,00 грн., не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені у Акті витрати на їх виконання є завищеними.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що справа є незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокатом участь в судових засіданнях не приймалася. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи часткове задоволення по суті спору позовних вимог позивача, а також надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 800,00 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Кишинівська,73, с. Успенівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 04380755) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.05.2021 року № 157-УШ в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,70 га із земель сільськогосподарського призначення на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Успенівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 23.04.2021 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності (колективної), орієнтовною площею 1,99га, яка розташована на території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського (раніше Саратського) району Одеської області для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності (за межами населених пунктів).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір розмірі 600,00грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 800,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва