Рішення № 100403399, 18.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17144/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄРДПОУ 36290160) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄРДПОУ 36290160) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 02.09.2021 року ВП № 65597797 у розмірі 10 200 гривень.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 65597797 з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року щодо визнання протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та зобов`язання останнього нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

07 червня 2021 року на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 65597797 вiд 27.05.2021 року за виконавчим листом № 420/12568/20 виданим 20.05.2021 року.

16.06.2021 року на виконання зазначеної постанови Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено лист, яким повідомлено, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, то він не може здійснювати зазначену виплату, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також, на виконання рішення суду Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради було проведено відповідний перерахунок. Сума доплати склала 9464,00 гривень. До головного розпорядника коштів - Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації направлено відповідну заявку на фінансування. Однак, на даний час у Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради відсутні як бюджетні призначення, так і грошові кошти на рахунку, з якого проводиться виплата грошової допомоги до 5 травня. Таким чином, позивачем добровільно частково виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року. Також, позивач просив визнати невиконання зазначеного рішення з поважних причин та звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Проте, 07.09.2021 року на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшла постанова відповідача про накладення штрафу від 02.09.2021 року по ВП № 65597797 у розмірі 10 200 гривень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було залишено без руху та надано строк на усунення виявлених недоліків.

01 жовтня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та ухвалою суду від 06 жовтня 2021 року було відкрито провадження по справі, визначено спрощений порядок її до розгляду та витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 65597797.

11.10.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з витребуваною копією матеріалів виконавчого провадження. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволення позовної заяви оскільки вимоги виконавчого листа не виконано у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 13.10.2021 року на 11:00 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року по справі №420/12568/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

07.06.2021 року на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшла постанова від 27.05.2021 року Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП № 65597797 на підставі виконавчого листа, виданого 20.05.2021 року Одеським окружним адміністративним судом по справі № 420/15268/20.

11.06.2021 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що на виконання рішення суду проведено відповідний перерахунок та нарахування, за наслідками якого сума доплати становить 9464,00 грн. До головного розпорядника коштів - Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації направлено відповідну заявку на фінансування. Однак у Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради відсутні як бюджетні призначення, так і грошові кошти на рахунку, з якого проводиться виплата грошової допомоги до 5 травня, тому рішення суду буде виконане після надходження коштів.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. про накладення штрафу ВП № 65597797 від 02.08.2021р. за невиконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. у справі №420/12568/20 на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

02 вересня 2021 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. було винесено постанову ВП № 65597797 про накладення штрафу на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 10 200 гривень за невиконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. по справі №420/12568/20.

Вказаною постановою державним виконавцем встановлено, що 02.08.2021 року державним виконавцем відповідно до вимог статей 63, 75 Закону, за невиконання рішення, було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень, та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. Станом на 02.09.2021 року вимоги виконавчого листа по справі № 420/12568/20 боржником не виконані. Таким чином, невиплата ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, яка склала 9464,00 грн., свідчить про невиконання рішення суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»: відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частина 1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»: заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ).

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.2 ст.75 Закону № 1404-VІІІ, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позивач дійсно не є центральним органом виконавчої влади та залежить від наявності бюджетних асигнувань на здійснення відповідних виплат. При цьому відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Разом із тим, розглядаючи справи даної категорії, суду слід оцінити, чи вчинив боржник всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, яке в силу вимог ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу позивач зазначає про відсутність відповідних грошових коштів на рахунку з якого проводиться виплата грошової допомоги до 5 травня. Проте такі доводи суд вважає необґрунтованими, а лист, направлений 24.05.2021 року до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, до відкриття виконавчого провадження, не є достатнім доказом вчинення позивачем всіх дій та вжиття всіх можливих заходів спрямованих на реальне виконання рішення суду від 01.03.2021 року.

Так, 07 червня 2021 року, як зазначає сам позивач, він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та з того часу ним не вчинено жодних дій для отримання від центрального органу виконавчої влади щодо забезпечування формування державної політики у сфері соціального захисту населення необхідного бюджетного фінансування на потреби виконання рішення суду та повідомлення державного виконавця про будь-які інші поважні причини його невиконання.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 360/3573/20 та від 20 травня 2021 року по справі № 480/4549/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 р. звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Тобто, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином боржник за виконавчим провадженням зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів, як на те посилається позивач чи вжиття інших заходів з виконання судового рішення. Проте таких доказів позивач державному виконавцю не надав.

Відсутність у державного виконавця будь-якої інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Підсумовуючи викладене, суд вважає обґрунтованою та законною постанову державного виконавця від 02.09.2021 року про накладення штрафу на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 10 200 гривень за невиконання судового рішення від 01.03.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що спростовують такі доводи та мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 5-6, 9, 14, 77, 90, 139, 161,205, 255, 241-246, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; код ЄДРПОУ 36290160) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37; код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 65597797 від 02.09.2021року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук

.