Рішення № 100402849, 13.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7856/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гулій М.Р.,

за участі:

представника позивача - Шамборського А.В., згідно договору,

представника відповідача - Данилюк О.І., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області від 29.04.2021 року № 289 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 12.02.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із врахуванням вислуги років для призначення пенсії на день звільнення з органів внутрішніх справ, а саме станом на 03.09.2015 року, - 23 роки 11 місяців 13 днів, враховуючи до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 22.05.2001 року по 26.07.2011 року на посадах: оперуповноваженого відділення карного розшуку лінійного відділу на ст. Львів УМВС України на Львівській залізниці (22.05.2001 - 14.02.2003), оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особистості відділу карного розшуку УМВС України на Львівській залізниці (14.02.2003 - 27.09.2004), оперуповноваженого відділення карного розшуку лінійного відділу на ст. Здолбунів УМВС України на Львівській залізниці (27.09.2004 - 18.06.2005), начальника сектору кримінальної міліції у справах неповнолітніх лінійного управління на Львівській залізниці (18.06.2005 - 01.11.2007), начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей лінійного управління на Львівській залізниці (01.11.2007 - 04.08.2009), начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей УМВС України на Львівській залізниці (04.08.2009 - 26.07.2011) на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, а також враховуючи до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 16.12.2014 року по 16.01.2015 року, протягом якого ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО м. Краматорськ Донецької області, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що станом на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ вислуга років позивача з врахуванням служби в Збройних Силах становила в календарному обчисленні (без врахування календарної вислуги) - 05 років 03 місяці 02 дні, а для призначення пенсії на пільгових умовах - 23 роки 11 місяців 13 днів. Таким чином, зазначав, що на момент звільнення зі служби з органів внутрішніх справ та на момент призначення пенсії по інвалідності у позивача не було календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, водночас, було наявне право на призначення пенсії за вислугу років із врахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач проходив службу у підрозділах карного розшуку, у підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх у відповідних періодах, коли була чинною постанова №393 у редакції, що передбачала зарахування часу проходження служби на вказаних посадах у вказаних періодах до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, а також із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції. У зв`язку з цим, позивач вважає, що у нього на момент призначення пенсії по інвалідності, а саме станом на 04.12.2018 було наявне право на призначення пенсії за вислугу років. Враховуючи наведене, вважає рішення відповідача від 29.04.2021 року № 289 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправним, просить його скасувати та призначити йому пенсію за вислугу років.

Ухвалою судді від 24.05.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позову не визнав. 16.07.2021 подав відзив на позовну заяву (вх. №51051). Зазначив, що згідно подання від 01.02.2019 №504 вислуга років позивача на день звільнення зі служби (на 03.09.2015) у календарному обчисленні становить - 18 років 08 місяців 11 днів; загальна (з урахуванням пільгової) - 23 років 11 місяців 13 днів. Таким чином, оскільки, календарна вислуга років на день звільнення (03.09.2015) становить лише 18 років 08 місяців 11 днів, законні підстави для призначення пенсії відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону - 2262 відсутні. Враховуючи наведене, відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

12.07.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх. №49506), у якому повторно зазначив про наявність права на призначення пенсії за вислугу років із врахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Ухвалою судді від 24.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою судді від 30.07.2021 в справі призначено судове засідання.

В судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позов. Просив у задоволенні позову відмовити. Додатково пояснив, що факт звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років не встановленої форми не був підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. Натомість, єдиною підставою була відсутність у ОСОБА_1 календарної вислуги років.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2015 №59 о/с по особовому складу звільнено за п.64 «г» (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_1 (М-092146), начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей УМВС, з 03 вересня 2015 року.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підполковник ОСОБА_1 дійсно в період з 16.12.2014 по 16.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції.

Вислуга років на день звільнення становить:

18 років 08 місяців 11 днів - в календарному обчисленні, в тому числі для виплати одноразової грошової допомоги.

23 роки 11 місяців 13 днів - в пільговому обчисленні.

З 04.12.2018 року позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України міліції), перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує щомісячну пенсію по інвалідності в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зокрема, пенсія по інвалідності ОСОБА_1 була призначена відповідно до ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 40 % відповідних сум грошового забезпечення, виходячи із суми грошового забезпечення, яке позивач отримував на останній займаній посаді начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей УМВС України на Львівській залізниці.

29.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, у якій просив призначити з 12.02.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із врахуванням його вислуги для призначення пенсії на день звільнення з органів внутрішніх справ, а саме станом на 03.09.2015 - 23 роки 11 місяців 13 днів, враховуючи до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 22.05.2001 року по 26.07.2011 року на посадах: оперуповноваженого відділення карного розшуку лінійного відділу на ст. Львів УМВС України на Львівській залізниці (22.05.2001 -14.02.2003), оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та злочинами проти особистості відділу карного розшуку УМВС України на Львівській залізниці (14.02.2003 - 27.09.2004), оперуповноваженого відділення карного розшуку лінійного відділу на ст. Здолбунів УМВС України на Львівській залізниці (27.09.2004 - 18.06.2005), начальника сектору кримінальної міліції у справах неповнолітніх лінійного управління на Львівській залізниці (18.06.2005 - 01.11.2007), начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей лінійного управління на Львівській залізниці (01.11.2007 - 04.08.2009), начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей УМВС України на Львівській залізниці (04.08.2009 - 26.07.2011) на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, а також враховуючи до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 16.12.2014 року по 16.01.2015 року, протягом якого він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО м. Краматорськ Донецької області, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Рішенням від 29.04.2021 відповідач відмовив у призначенні та перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з тим, що на день звільнення позивача зі служби, а саме станом на 03.09.2015 року, необхідною для призначення пенсії за вислугу років була вислуга років 22 календарних роки і більше, а вислуга років позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні становила лише 18 років 08 місяців 11 днів.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця, у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 22 календарних роки і більше.

У свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ та підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених раніше у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч. 4 ст. 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, на переконання Верховного Суду, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Таким чином, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки: в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Крім того, у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як випливає з матеріалів справи, згідно наказу Управління МВС України на Львівській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2015 №59 о/с вислуга років позивача на день звільнення в пільговому обчисленні становить 23 роки 11 місяців 13 днів.

З огляду на вище викладене та з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд вважає, що у ОСОБА_1 наявне право на призначення пенсії (на переведення на пенсію) за вислугу років з урахуванням наявної у нього вислуги років у пільговому обчисленні.

Таким чином, відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача станом на час звільнення необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із пункту «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Як зазначає позивач, відповідачем до вислуги років не враховано у пільговому обчисленні і час проходження служби протягом якого позивач брав участь в АТО.

Згідно пп. «а» п. 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брав участь в антитерористичній операції.

Як вже було зазначено вище, відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підполковник ОСОБА_1 дійсно в період з 16.12.2014 по 16.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції: м. Слов`янськ, м. Краматорськ, м. Дружківка, м. Костянтинівка Донецької області.

Відтак, вказані періоди зараховуються до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

З урахуванням всіх наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 289 від 29.04.2021 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області дійшло необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача необхідного стажу для переведення його на пенсію за вислугою років згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тим самим допустив порушення прав позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити з 12.02.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із врахуванням вислуги років для призначення пенсії на день звільнення з органів внутрішніх справ, а саме станом на 03.09.2015 року, - 23 роки 11 місяців 13 днів, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач вперше звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності 11.02.2019, на підставі довідки МСЕК від 18.12.2018 про встановлення 3 групи інвалідності. З 04.12.2018 отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, ст. 10 Закону №1058-IV гарантовано особі право вибору пенсійних виплат та передбачено право особи, яка має одночасно право на різні види пенсії, самостійно обирати один з видів, а також переводитись з одного виду пенсії на інший, на свій розсуд, з найбільшою вигодою для себе.

З урахуванням наведеного, позивачем самостійно було обрано вид пенсії для виплати - пенсія по інвалідності, відповідно до норм Порядку № 3-1.

Вказане підтверджується заявою ОСОБА_1 від 29.04.2021, де на сторінці 5 він зазначає, що станом на момент призначення пенсії мав право як по інвалідності, так і за вислугу років.

Звідси, при бажанні позивача отримувати інший вид пенсії, слід дотриматись відповідної процедури.

Так, за приписами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років а по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до п. 12 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Відповідно до п. 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Пунктами 17, 18 Порядку №3-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача заявою про призначення пенсії від 29.04.2021, при цьому отримуючи пенсію по інвалідності з 04.12.2018.

Слід також зазначити, що рішення про призначення пенсії по інвалідності з 04.12.2018 є чинним та позивачем не оспорювалось.

Зі змісту заяви від 29.04.2021 випливає, що позивач просить фактично перепризначити йому з 04.12.2018 пенсію - з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, що в контексті наведених вище норм чинного законодавства є неможливим.

На відміну від переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з моменту подання відповідної заяви - 29.04.2021.

Суд зазначає, що необізнаність позивача з тонкощами пенсійного законодавства жодним чином не може бути підставою для позбавлення його відповідних пенсійних виплат при наявності у позивача відповідного права на них.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.04.2021 №289 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2021 та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно у вимозі позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити з 12.02.2018 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слід відмовити.

Суд вказує, що відповідач не має права покликатись на невідповідність поданої позивачем заяви від 29.04.2021 вимогам Порядку № 3-1 в частині її оформлення на призначення пенсії, а не на переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки така невідповідність не була предметом розгляду ГУ ПФУ у Львівській області і не знайшла свого підтвердження в оскаржуваному рішенні від 29.04.2021 №289.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо судових витрат, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.04.2021 №289 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 29.04.2021 та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.10.2021.

Суддя Потабенко В.А.