Рішення № 100402555, 11.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1786/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,

представника позивача Биця І.А.,

представника відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень

в с т а н о в и в :

I. Стислий виклад позицій учасників справи

1. До Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2020 №0001901/0709, №0001902/0709.

2. Позов обґрунтований тим, що уповноваженими особами відповідача при здійсненні податкової перевірки позивачці не вручено під розписку копію наказу на проведення перевірки. Натомість відповідний наказ був скерований поштою. За таких обставин вважає, що відповідачем допущено процедурні порушення при здійсненні заходів податкового контролю.

3. Також представник позивача посилається на недоведеність відповідачем підставності проведеної перевірки, що суперечить приписам підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

4. Звертає увагу суду на неконкретизованість наказу про здійснення податкової перевірки. Вважає, що у цій частині відповідачем не дотримано приписів статті 81 ПК України.

5. З приводу прийнятого податкового повідомлення-рішення, в якому відповідач як на правову підставі для притягнення позивача до відповідальності зазначив частину 34 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі –Закон №481/95-ВР) вказує, що відповідачем помилково кваліфіковано спірні матеріально-правові відносини, оскільки наведений нормативний припис у редакції Закону №481/95-ВР, чинній на момент проведення податкової перевірки, стосувався роздрібної торгівлі пальним, а тому не є релевантним для ситуації позивача.

6. Окрім викладеного, представник позивача посилається на те, що законодавством не передбачено алгоритму дій платника податків у разі необхідності вимушеної заміни реєстратора розрахункових операцій.

7. 28.04.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні податкової перевірки посадовими особами контролюючого органу жодних процедурних порушень не порушено. Твердження представника позивача про не пред`явлення наказу на проведення перевірки суперечать фактичним обставинам справи. Також у цій частині вказує на те, що акт, складений за наслідками проведеної перевірки, позивачем підписано без зауважень та застережень.

8. Вважає твердження представника позивача про безпідставність фактичної перевірки помилковим, оскільки безпосередньо в наказі на її проведення містяться посилання на підпункти 80.2.2 та 80.2.5 відповідної статті ПК України.

9. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що порушення податкового законодавства, які допустив позивач у межах підприємницької діяльності, можуть бути чітко ідентифікованими. При цьому, посилаючись на судову практику розгляду спорів, які виникають із податкових правовідносин, стверджує, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не можуть бути безумовною підставою для їх скасування.

10. Стосовно тверджень представника позивача про те, що законодавством не передбачено алгоритму дій платника податків у разі необхідності вимушеної заміни реєстратора розрахункових операцій представник відповідача наголошує, що позивач не вживала жодних активних заходів для інформування органу податкового управління про включення оновлених відомостей про заміну касового апарата. У цій частині посилається на висновки судів у справі №1.380.2019.006960.

11. 17.06.2021 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній проти позову заперечив повністю. Доводи, викладені у додаткових поясненнях дублюють аргументи представника відповідача, вказані у відзиві на позовну заяву.

12. 13.09.2021 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній позовні вимоги підтримав у первісному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

13. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.

14. У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував, просив суд позов залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

II. Рух справи

1. Ухвалою від 15.02.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

2. Заходи забезпечення позову або доказів, у тому числі й шляхом їх витребування не вживались.

III. Фактичні обставини справи

1. Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

2. Позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, а саме – фізичною особою-підприємцем, перебуває на податковому обліку відповідача та має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у відповідності до ліцензії №13190308201907699, зареєстрованої від 28.11.2019.

3. Термін дії вказаної ліцензії з 06.12.2019 по 06.12.2020.

4. Згідно з додатком до ліцензії №13190308201907699 позивач має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями із застосуванням електронно-касового апарату фіскальний номер 1319001171.

5. Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно наказу від 25.11.2020 року №4554-ПП та направлень від 26.11.2020 року №№7128, 7131 проведено фактичну перевірку позивача як суб`єкта господарської діяльності за адресою Львівська область, Золочівський р-н.

6. За наслідком перевірки складено Акт перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 03.12.2020 №2341/13/19/РРО/2577007124 (далі – Акт).

7. Фактичною перевіркою встановлено порушення режиму попереднього програмування найменування коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме: горілка “Слава” 0,25л. за ціною 49,00 грн. 03.08.2020 продано без застосування режиму попереднього програмування найменування коду УКТ ЗЕД, чим порушено пункт 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункові операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265).

8. Крім того, податковою перевіркою встановлено продаж алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) РН 3000827281, який не внесений у додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

9. За наслідками проведеної перевірки на підставі Акту від 03.12.2020 відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 23.12.2020 №0001901/0709, яким за порушення частини 34 статті 15 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50796 грн;

- податкове повідомлення рішення від 23.12.2020 №0001902/0709, яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265 до позивача застосовано штраф у розмірі 5100 грн.

10. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. Позиція суду

1. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

2. Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

3. «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

4. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

5. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

6. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

7. Згідно з підпунктом 14.1.157 підпункту 14.1. статі 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

8. Податкове повідомлення-рішення, серед іншого, містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок (підпункт 1 підпункту 58.1.1. пункту 58.1. статті 58 ПК України).

8.1. Таким чином, податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії породжує для платника податків зобов`язання щодо сплати грошового зобов`язання та повинно містити правову (юридичну) підставу прийняття такого рішення.

i. Щодо законності проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає наступне.

9. Аналізуючи правомірність проведення відповідачем фактичної перевірки здійснення підприємницької діяльності позивачем суд керується таким.

10. Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок, в тому числі й фактичних, визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України. При чому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень органу податкового адміністрування та виключно у випадках й порядку, встановлених ПК України.

11. Відповідно до пунктів 80.1, 80.2, 80.2.5 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

12. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

13. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 та від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, у яких вказано, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

14. Щодо тверджень позивача про неконкретизованість наказу №4554-ПП, то, на переконання суду, такі є безпідставними, зважаючи на те, що ідентифікаційні дані позивача як суб`єкта господарювання містяться у додатку 1 до названого наказу. У свою чергу, відомості, наведені у названому додатку збігаються з інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також узгоджуються зі змістом ліцензії №13190308201907699. При цьому, додаток 1 є невід`ємною частиною самого наказу №4554-ПП. За наведених обставин, розпорядчі документи відповідача, що стали підставою для проведення податкової перевірки позивача дозволяють персоніфікувати позивача та місце здійснення його господарської діяльності, а тому є належним чином оформленими та відповідають законодавчо встановленим приписам.

15. Суд відхиляє посилання позивача на те, що перевіряючими особами відповідача не вручено під розписку копії наказу на проведення перевірки позивача перед її початком, оскільки зі змісту копій направлень №№7128 та 7131 вбачається, що позивачу особисто під підпис пред`явлено службові посвідчення, направлення, а також наказ, що став підставою для її проведення. Відтак суд констатує, що доводи представника позивача у цій частині не знайшли свого документального підтвердження та ґрунтуються на довільному трактуванні обставин справи. Окрім того, в аналізованій частині суд погоджується із аргументами представника відповідача про те, що Акт, складений за наслідками проведеної фактичної перевірки, позивачем підписано без зауважень та застережень.

16. Аналізуючи підставність проведення перевірки здійснення позивачем господарської діяльності, суд зауважує, що зі змісту наказу №4554-ПП від 25.11.2020 вбачається, що підставою для проведення перевірки є положення підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Разом з тим, названий наказ відповідача стосується ряду суб`єктів господарювання, що підтверджується додатком 1 до згаданого наказу.

17. При цьому, за наслідками дослідження змісту додатку 1 наказу №4554-ПП від 25.11.2020 суд констатує, що цим наказом диференційовано підстави проведення перевірки стосовно різних суб`єктів господарювання. При цьому позивача стосується саме підстава, детермінована підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

18. Так, згідно з названою нормою фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

19. При цьому, повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

20. Окрім цього, отримана інформація повинна містити ідентифікуючі ознаки джерел, з яких її було отримано з метою унеможливлення проведення перевірок з підстав, які ґрунтуються на припущеннях.

21. Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 28.04.2021 по справі №520/3314/19.

22. Більше того, така інформація повинна містити відомості про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

23. Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №820/4891/18.

24. З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в межах яких заходів відповідачем встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких даних або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності діяльності суб`єкта господарювання та сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

25. Суд акцентує увагу на тому, що відсутність конкретних підстав для призначення перевірки позбавляє платника податків можливості визначитися щодо законності підстав її призначення.

26. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18.

27. У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження щодо отримання відповідачем інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення позивачем законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на відповідача. За таких обставин, суд висновує, що наказ відповідача №4554-ПП від 25.11.2020 року про призначення фактичної перевірки позивача не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому проведення такої перевірки не ґрунтується на законі.

28. Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, складені за наслідками протиправної податкової перевірки, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

ii. Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001901/0709 від 23.12.2020 суд зазначає наступне.

29. Застосовуючи штрафну санкцію у сумі 50796 грн., відповідач виходив з того, що позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, фіскальний номер якого не відповідає тому, який вказаний у додатку до ліцензії №13190308201907699.

30. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом №481/95-ВР.

31. На переконання суду, оцінка правомірності оскаржуваних рішень відповідача повинна здійснюватися із урахуванням приписів редакції Закону №481/95-ВР, яка діяла на момент проведення податкової перевірки, тобто в редакції від 16.10.2020.

32. Поняття «роздрібна торгівля» визначено частиною 1 статті 1 цього Закону. Так, під роздрібною торгівлею слід розуміти діяльність із продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

33. За правилами статті 15 Закону України №481/95-ВР (тут і надалі в редакції від 16.10.2020) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

34. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

35. Твердження представника позивача про те, що законодавством не передбачено процедури здійснення вимушеної заміни РРО не заслуговують на увагу, виходячи з наступних міркувань.

36. Відповідно до статті 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 16.10.2020, яка діяла на момент проведення податкової перевірки, на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

37. Згідно з преамбулою цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

38. У свою чергу, преамбулою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що зазначений Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

39. Таким чином, предметом регулювання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є застосування РРО, а предметом регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є здійснення господарської діяльності з виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, у тому числі алкогольними напоями.

40. За наведених обставин суд висновує, що питання заміни РРО унормовано Законом №265. Між тим, суд наголошує, що положення зазначеного Закону не звільняють позивача від обов`язку здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями із застосуванням РРО у порядку, який дефіновано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

41. Відповідно до частини 35 статті 15 Закону №481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

42. Приписами частини 51 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

43. Враховуючи наведене, суд погоджується із запереченням представника відповідача щодо не вжиття позивачем заходів для внесення змін до чинної ліцензії у частині використання нового РРО. Утім, не переконання суду встановлена бездіяльність позивача не впливає на правову оцінку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступні обставини.

44. Так, зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення №0001901/0709 від 23.12.2020 вбачається, що правовою підставою для застосування штрафних санкцій до позивача стала частина 34 статті 15 Закону №481/95-ВР.

45. Утім, наведеною правовою нормою встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

46. Відтак, суд наголошує, що цитована норма не врегульовує питання здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому й не може бути правовою підставою для притягнення позивача до юридичної відповідальності.

47. Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не можуть бути безумовною підставою для їх скасування з огляду на таке.

48. Суд зазначає, що цитоване вище правило є відображенням концепції, котра застосовується, зокрема, у податкових спорах, згідно з якою зміст, як правило, повинен мати перевагу над формою. При цьому, допустимість застосування наведеного правила залежить від можливості ідентифікувати податкове правопорушення, виходячи із сукупності наявних у розпорядженні суду матеріалів.

49. Допущена податковим органом неточність у цій справі стосується юридичної кваліфікації дій позивача, а відтак має істотне значення для останнього. У вимірі спірних правовідносин, на переконання суду, помилки контролюючого органу в межах судового розгляду не можуть бути усунуті, зважаючи на те, що Акт, складений за наслідками проведеної податкової перевірки, містить посилання виключно на статтю 15 Закону 481/95-ВР без будь-якої конкретизації та зазначень редакції вказаного нормативно-правового акта, якою керувався відповідач. Разом з тим, суд наголошує, що стаття 15 зазначеного Закону структурно складається із численної кількості частин, порядкові номер яких неодноразово змінювалися зі зміною редакції Закону №481/95-ВР. При цьому застосування штрафних санкцій як міри юридичної відповідальності є наслідком встановлення єдності фактичної та нормативної підстави.

50. Між тим, повноваження адміністративного суду обмежуються наданням правової оцінки предмету судового дослідження. Іншими словами, адміністративний суд не повинен усувати помилки контролюючого органу з метою встановлення об`єктивної істини, перебираючи на себе функціональні обов`язки відповідного суб`єкта владних повноважень.

51. Суд відхиляє посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №816/4605/15, оскільки правовідносини у ній та у справі, яка розглядається, не є подібними.

52. Так, у справі №816/4605/15, на відміну від цієї справи, допущені податковим органом дефекти стосувалися процедури винесення податкового повідомлення-рішення. Натомість у справі, яка розглядається судом, порушення органу податкового управління стосувалися саме змісту порушення.

53. Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001901/0709 від 23.12.2020 року підлягають задоволенню.

iii. Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001902/0709 від 23.12.2020 суд зазначає наступне.

54. Зі змісту податкового повідомлення-рішення №0001902/0709 вбачається, що підставою для його прийняття стало порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону №265.

55. Так, відповідно до пункту 11 статті 3 цього Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

56. Суд критично оцінює посилання представника відповідача на правомірність податкового повідомлення-рішення №0001902/0709 з тих підстав, що позивачем у межах позовної заяви не наведено переконливих доводів протилежного.

57. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

58. Отже, аргумент представника відповідача не ґрунтується на законі, оскільки спрямований штучно перерозподілити тягар доказування, який є нормативно встановленим та застосовується імперативно.

59. Одночасно суд наголошує, що доводи представника позивача стосовно підставності проведеної перевірки є визначальними та мають первинний характер, зокрема, і щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0001902/0709. Таким чином, суд не може погодитися із твердженням представника відповідача про те, що позивачем правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення визнається.

60. За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

61. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

62. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

63. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

64. Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

65. Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.12.2020 №0001901/0709 та від 23.12.2020 №0001902/0709.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 18 жовтня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик