Ухвала суду № 100402500, 19.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

19 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4327/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі – позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якій просить суд:

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 5083,00 грн за недотримання встановлених законодавством вимог щодо замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом;

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалами суду від 29 вересня 2021 року у задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

При вирішенні цієї справи суд зазначає таке.

03 лютого 2021 року посадовою особою позивача зафіксовано факт розповсюдження відповідачем зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою, а саме пива торгівельної марки «Рогань» з текстом «Пиво як воно є» та його торгівельного знаку, розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що є ознаками порушення абз. 8 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон).

Рішенням № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14 травня 2021 року накладено на відповідача штраф у розмірі 5083,00 грн за недотримання встановлених законодавством вимог щодо замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом, оскільки сума штрафу за цим рішенням у добровільному порядку не сплачена.

Рішенням № 16 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 19 липня 2021 року вирішено накласти на відповідача штраф у розмірі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, оскільки сума штрафу за цим рішенням у добровільному порядку не сплачена, вона підлягає стягненню у судовому порядку з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Звертаючись до суду, позивач посилався на абзац 8 частини другої статті 22, абзац 4 пункту 1 частини другої, абзац 2 частини четвертої статті 27, частину другої статті 26, частини шосту, сьому статті 27 Закону України «Про рекламу» та пункт 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693.

Норми Закону України «Про рекламу», встановлюють, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Разом з цим, позивач, як суб`єкт владних повноважень, може звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування (частина третя статті 27 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно до пункту 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз норм наведеного, свідчить проте, що право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу, позивач, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідно до вказаного Закону не має.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, як підзаконний нормативно-правовий акт не є «законом» у розумінні статті 5, частини 4 статті 46 КАС України, який є підставою для звернення до суду. Окрім того, він не містить вказівки на право позивача звертатись до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

За таких обставин суд зазначає, що звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом є способом здійснення таким суб`єктом визначених законами повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача) у господарські відносини, а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання.

Судовий розгляд у справі за позовом суб`єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами адміністративної юрисдикції адміністративного суду.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з позовом щодо стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 та від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Однак, суд зазначає, що під час розгляду цієї справи ним враховується остання позиція Верховного Суду, сформована щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах, а саме правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Крім того, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини третьої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює, що у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 9, 44, 238, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива