Рішення № 100402241, 19.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/580/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що після досягнення шістдесятирічного віку він у листопаді 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області №146-4183/Б-02/8-1100/21 від 15.01.2021 року позивача повідомлено про відмову у призначенні йому пенсії за віком через неможливість зарахування до його страхового стажу окремого періоду роботи в Олександрійському кооперативі "Время", оскільки запис у трудовій книжці про період роботи в цьому кооперативі містить виправлення в даті закінченням строку дії договору. Позивач вважає таку відмову незаконною, стверджуючи що помилка у його трудовій книжці належним чином виправлена. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 07.11.2020 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити та виплачувати йому пенсію відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 07.11.2020 року, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року.

Ухвалою судді від 22.02.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що оскільки в трудовій книжці позивача про період його роботи в Олександрійському кооперативі "Время" наявні виправлення, тому для зарахування періоду роботи з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року необхідно надати підтверджуючі документи, визначені в пункті 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року. Стверджуючи, що у ГУ ПФУ в Кіровоградській області не має законних підстав для зарахування періоду роботи з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року до страхового стажу позивача, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у грудні 2020 року, досягнувши 60-річного віку, звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказана заява з доданими до неї документами прийнята ГУ ПФУ в Кіровоградській області 03.12.2020 року та зареєстрована за №6366. (а.с. 23 - 24)

Відповідач, розглядаючи цю заяву, здійснив розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , який за його підрахунками склав 25 років 7 місяців 15 днів. (а.с. 56 - 57)

Листом №146-4183/Б-02/8-1100/21 від 15.01.2021 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області з посиланням на статті 24, 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, повідомило позивача, що запис №17 його трудової книжки про період роботи в Олександрійському кооперативі "Время" з 22.02.1989 по 12.02.1991 містить виправлення в даті щодо закінчення строку дії договору. Відповідно до наданого оригіналу договору від 21.02.1989 року зараховано до страхового стажу період роботи з 21.02.1989 року по 31.12.1989 року. Період роботи в кооперативі "Время" з 01.01.1990 по 12.02.1991 може бути зарахованим до страхового стажу за умови його підтвердження документами, визначеними пунктом 3 Порядку. (а.с. 8)

Не погоджуючись за такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу окремого періоду роботи позивача при розгляді питання про призначення йому пенсії за віком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.23 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Наведене свідчить, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, і лише в разі її відсутності або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з`ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

З трудової книжки позивача вбачається, що у ній містяться зокрема такі записи:

№16. "1989.02.22. Олександрійський кооператив "Время". Прийнятий радіомеханіком 4 розряду. Договір від 21.02.89 р."

№17. "1991.02.12. Звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП УРСР. Рішення кооперативу №25 від 11.02.91. Начальник кооперативу Брюховецький".

Крім того, у трудовій книжці позивача міститься запис: "В графі 17 виправленому вірити (1991.02.12) Начальник кооперативу". (а.с. 46)

Як свідчить зміст листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області №146-4183/Б-02/8-1100/21 від 15.01.2021 року та розрахунок стажу, відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії врахував до страхового стажу позивача період його роботи в Олександрійському кооперативі "Время" з 22.02.1989 року по 31.12.1989 року (10 місяців 10 днів), який підтверджується договором від 21.02.1989 року, укладеним між кооперативом "Время" та працівником ОСОБА_1 про організацію та оплату праці та матеріальну відповідальність, строком дії з 21.02.1989 року по 31.12.1989 року. (а.с. 51)

Період роботи з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року (1 рік 1 місяць 12 днів) до страхового стажу позивача відповідач не врахував, посилаючись на те, що у трудовій книжці у записі №17 містяться виправлення у даті, а для підтвердження трудового стажу слід надати документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, які містять відомості про цей період роботи.

Суд зазначає, що на час роботи позивача в кооперативі "Время" діяв Закон СРСР "Про кооперацію в СРСР" від 26.05.1988 року №8998-XI.

Відповідно до статті 3 цього Закону у системі соціалістичної кооперації функціонують кооперативи двох основних типів: виробничі і споживчі.

Виробничі кооперативи здійснюють виробництво товарів, продукції, робіт, а також надання платних послуг підприємствам, організаціям, установам і громадянам.

Вони створюються і діють для виробництва, заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призначення, виготовлення товарів народного споживання, збирання і переробки вторинної сировини і ділових відходів виробництва, ремонту і обслуговування техніки, виробничого, шляхового і житлово-цивільного будівництва, роздрібної торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, організації культурного дозвілля, медичної допомоги, надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджувальних, спортивно-оздоровчих та інших послуг, а також у сферах рибальства, рибництва і виробництва рибної продукції, заготівлю деревини, видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів та в інших галузях господарської діяльності.

Діяльність таких кооперативів ґрунтується на особистій трудовій участі їх членів.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян у торговельному і побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних та інших послугах. Поряд із зазначеними функціями споживчі кооперативи можуть також розвивати різноманітну виробничу діяльність, тобто бути кооперативами змішаного типу.

Відповідно до статті 5 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" кооператив є громадською організацією громадян СРСР, які добровільно об`єднались на основі членства для спільного провадження господарської та іншої діяльності на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в безплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також матеріальної заінтересованості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.

В інтересах здійснення завдань, визначених цим Законом, кооператив має право приймати будь-які рішення, якщо це не суперечить чинному законодавству і статутові кооперативу. Кооператив є юридичною особою, користується правами і виконує обов`язки, пов`язані з його діяльністю, і має самостійний баланс.

Згідно з частиною 6 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" члени кооперативу, які беруть участь своєю працею в його діяльності, а також особи, які працюють у кооперативі за трудовим договором, становлять трудовий колектив кооперативу.

Кооператив формує трудовий колектив, здатний в умовах повного господарського розрахунку і самофінансування досягати високих кінцевих результатів, дбає про підвищення професійної майстерності членів кооперативу та інших осіб, які працюють у ньому, розподіляє між ними роботи з урахуванням їхньої кваліфікації та економічних інтересів кооперативу.

Відповідно до статті 25 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" праця в кооперативі має однакову суспільну значимість з працею робітників і службовців у державних підприємствах і організаціях.

Трудові відносини членів кооперативів регулюються цим Законом і статутами кооперативів, а осіб, які працюють у кооперативах за трудовим договором, - законодавством Союзу РСР і союзних республік про працю з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кооператив використовує оплату праці як найважливіший засіб стимулювання зростання її продуктивності, поліпшення якості продукції, зміцнення виробничої і технологічної дисципліни.

Кооператив може залучати для роботи за трудовим договором громадян, які не є членами кооперативу, з оплатою їх праці за погодженням сторін.

Члени кооперативу, які своєю працею беруть участь у його діяльності, підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню нарівні з робітниками і службовцями. Час роботи в кооперативі включається в трудовий стаж.

Статтею 23 Кодексу законів про працю Української РСР (у редакції, чинній на час укладення договору від 21.02.1989 року) було передбачено, що трудові договори укладаються: 1) на невизначений строк; 2) на визначений строк не більше трьох років; 3) на час виконання певної роботи.

Згідно з пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю Української РСР підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (надалі - Інструкція №162), яка застосовувалася до прийняття наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях".

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи впиняються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р. в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.1984 ". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктами 2.5 - 2.9 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов`язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці. Показання свідків не можуть слугувати підставою для виправлення внесених раніше записів.

У розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. За необхідності, наприклад, зміни записів відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису у графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" та у графі 4 повторюються дата та номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесений у трудову книжку.

Як вбачається з договору від 21.02.1989 року, укладеного між кооперативом "Время" та робітником ОСОБА_1 , він укладений на строк до 31.12.1989 року. Цей договір вказаний у трудовій книжці як підстава прийому позивача на роботу в кооператив "Время" радіомеханіком 4 розряду. Оскільки трудові відносини фактично тривали і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, то цей договір вважався продовженим на невизначений строк. На підставі рішення кооперативу №25 від 11.02.1991 року трудові відносини були припинені з 12.02.1991 року.

У трудовій книжці позивача дата звільнення (число 12) містить виправлення, які застережені підписом відповідальної особи та печаткою кооперативу. Проте це стало підставою для висновків відповідача щодо неможливості врахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи позивача в кооперативі "Время" з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Розглядаючи справу, суд установив, що період роботи позивача в Олександрійському кооперативі "Время" з 22.02.1989 року по 12.02.1991 року (зокрема у спірний період з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року) підтверджується поданою ним трудовою книжкою, записи у якій містять відомості про початок та кінець цього періоду, які між собою пов`язані хронологічно. Вказані записи посвідчені печаткою підприємства та підписами відповідальних осіб, виправлення належним чином застережені. Доказів того, що ці записи є неправильними чи неточними, відповідачем суду не надано. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, не потребує підтвердження додатковими документами, а незарахування цього періоду до страхового стажу позивача є протиправним.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки, розглядаючи заяву позивача від 03.12.2020 року про призначення пенсії за віком, всупереч вимогам частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку №22-1 не прийняв рішення про призначення пенсії чи про відмову у призначенні пенсії. Натомість направив позивачу лист №146-4183/Б-02/8-1100/21 від 15.01.2021 року про незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в кооперативі "Время" з 01.01.1990 року по 12.02.1991 року з мотивів, які судом у цій справі спростовані.

Тож право позивача, порушене протиправною бездіяльністю відповідача, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши спірний період роботи до страхового стажу для призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення.

Підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.11.2020 року, про що він просить у позові, суд не вбачає та відмовляє у задоволенні позову у цій частині вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., які слід стягнути на його користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 03.12.2020 року про призначення йому пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2020 року про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу весь період роботи в Олександрійському кооперативі "Время" з 22.02.1989 року по 12.02.1991 року, та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш