Ухвала суду № 100402236, 19.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 жовтня 2021 року м. Київ № 320/11785/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Феодосіївської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №63/8 від 12.06.2009 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06.07.2009 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1102, в книзі №20 від 09.07.2009 року за територіальною громадою сіл Хотів, Круглик, Кременище Києво-Свя ошинського району в особі Хотівської сільської ради на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27708497;

- скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1102, в книзі №20 від 09.07.2009 року за територіальною громадою сіл Хотів, Круглик, Кременище Києво-Святошинського району в особі Хотівської сільської ради на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27708497.

Ухвалою суду від 28.09.2021 позовну заяву було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Водночас під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду судом, до компетенції якого належить розгляд такої категорії справ.

Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

А відповідно до статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У даній справі, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №63/8 від 12.06.2009 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06.07.2009 року; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1102, в книзі №20 від 09.07.2009 року за територіальною громадою сіл Хотів, Круглик, Кременище Києво-Свя ошинського району в особі Хотівської сільської ради на будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27708497; скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1102, в книзі №20 від 09.07.2009 року за територіальною громадою сіл Хотів, Круглик, Кременище Києво-Святошинського району в особі Хотівської сільської ради на будинок №8 по площі Паширова в с. Хотів Києво-Святошинського (наразі Обухівського) району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 27708497.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з тим, що право власності на будинок АДРЕСА_1 , було зареєстроване за територіальною громадою сіл Хотів, Круглик, Кременище Києво-Святошинського району в особі Хотівської сільської ради. Така не згода мотивована не можливістю в подальшому визнання за позивачем права власності на зазначений будинок.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже ці порушення можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на час звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності рішень, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо їх оскарження.

Отже, у зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З установлених фактичних обставин справи видно, що спірні правовідносини виникли з приводу реєстрації прав на нерухоме майно за третьою особою через неправомірні, на думку позивача, дії державного реєстратора. І скасування спірного запису та свідоцтва про право власноті так чи інакше зачіпатиме права цієї третьої особи, що унеможливлює розгляд вказаної справи за правилами адміністративного судочинства.

Розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв`яже остаточно спір між особами, які одночасно претендують на набуття речових прав на це майно, оскільки реєстраційні дії являють собою посвідчення факту набуття певних речових прав, однак не є підставою їх набуття.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 826/5586/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/1751/14-а, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб`єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

За вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що даний спір носить приватно - правовий характер, під час вирішення якого підлягають з`ясуванню обставини щодо підстав набуття права власності як на домоволодіння, у зв`язку з чим, зазначені вимоги втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті, позивач доводить своє право на нерухоме майно, про яке і зазначає у позові, та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації цього права.

Окрім того, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/11785/21 за позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішень.

2. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.