Рішення № 100402231, 19.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Київ справа №320/6923/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача присвоїти позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, що пов`язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи з моменту звернення до відповідача, а саме з 28 липня 2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

23 вересня 2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII, немає.

28 вересня 2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачем до позовної заяви було надано копії документів, які належним чином доводять свою участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони. У зв`язку з цим вважає, що відповідач повинен був присвоїти позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни, що пов`язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювань пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи з моменту звернення до відповідача.

16 жовтня 2020 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначив, що позивач посилається на документи, які не є доказом того, що організація, яка направила позивача на ліквідацію наслідків аварії ЧАЕС відноситься до складу Цивільної оборони.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 січня 2002 р. та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки МСЕК Серії КИО-1 № 149362 позивачу встановлено другу групу інвалідності з грудня 2001 р., причиною якої є захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 19 грудня 1987 р. № 1497-378 «Про умови оплати праці та пільг для працівників, зайнятих на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження» в період з 24 квітня 1987 р. по 29 квітня 1987 р., з 6 травня 1987 р. по 25 травня 1987 р., з 25 червня 1987 р. по 26 липня 1987 р., з 24 грудня 1987 р. по 25 грудня 1987 р., та 2, 4, 5, 25, 26 лютого 1988 р., що підтверджується довідкою Виробничого об`єднання «Комбінат» від 3 вересня 1991 р. № 722.

Згідно з довідкою Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39 треста «Київдорбуд-2» від 17 липня 1991 р. № 240-К позивач була зайнята в роботах по ліквідації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження в періоди з 24 квітня 1987 р. по 29 квітня 1987 р., з 6 травня по 25 травня 1987 р., з 25 червня 1987 р. по 26 липня 1987 р.

Відповідно до наказу Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39 треста «Київдорбуд-2» від 3 березня 1987 р. № 30 «а» призначено склад штабу цивільної оборони на 1987 р.

Згідно з наказом Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39 треста «Київдорбуд-2» від 3 березня 1987 р. № 31 «а» при організації було наказано створити службу Цивільної оборони в складі працівників цього підприємства. У відповідності до цього наказу працівник підприємства позивач ОСОБА_1 була залучена до складу Цивільної оборони цього підприємства.

У подальшому, 29 січня 1988 р. позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином ОСОБА_4 . У зв`язку із укладенням шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, до якої додав, зокрема, і вказані довідки про перебування у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони.

28 липня 2020 р. листом №05-1882/01 позивачу надано відповідь, в якій повідомлено, що відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни відносяться особи, залучені до формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У зв`язку з відсутністю серед поданих позивачем до управління документів довідки, копії наказів, витягів з наказів, розпоряджень чи документального підтвердження щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони, тому встановити статус "Особа з інвалідністю внаслідок війни" та видати відповідне посвідчення немає законних підстав.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі Положення № 302).

Згідно з п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій". Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

За приписами абз. 2 п. 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 р. № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 6 червня 1975 р. №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29 червня 1976 р. №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 р., начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 р., начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 р. №01, від 30 квітня 1986 р. №02, від 4 травня 1986 р. №16, від 19 травня 1986 р. №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

На підставі досліджених доказів судом встановлено наступне. Наявними у справі довідками підтверджується, що позивач ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1 ) брала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39.

Про створення такого формування Цивільної оборони при Іванківському ДБУ №39 та уведенні до його складу позивача свідчать досліджені судом документи, які були подані позивачем до відповідача та безпідставно не взяті ним до уваги.

Так, відповідно до наказу Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39 треста «Київдорбуд-2» від 3 березня 1987 р. № 30 «а» було призначено склад штабу цивільної оборони на 1987 р. Крім того, згідно з наказом Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39 треста «Київдорбуд-2» від 3 березня 1987 р. № 31 «а» при організації наказано створити службу Цивільної оборони в складі працівників цього підприємства. Відповідно до цього наказу ОСОБА_1 залучена до складу Цивільної оборони.

Судом встановлено, що позивач мала дівочу фамілію ОСОБА_1 , яку в подальшому змінила на ОСОБА_1 . Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 брала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формування Цивільної оборони Іванківського дорожньо-будівельного управління № 39. Проте, вказані документи безпідставно не були взяті до уваги відповідачем. При цьому відповідачем достовірність наданих позивачем довідок під сумнів не береться.

Отже, з урахуванням зазначеного, судом встановлено, що позивач була залучена до складу територіальних невоєнізованих формувань Цивільної оборони і на підставі відповідних наказів та розпоряджень керівників Цивільної оборони брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, унаслідок чого у подальшому став інвалідом.

Це означає, що позивач за наведених обставин набув права на визнання за ним статусу інваліда війни 2 групи, у зв`язку з чим має бути видано відповідне посвідчення інваліда війни.

Досліджені судом документи безперечно підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачею посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни, діяв не відповідно до норм чинного законодавства України та не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на встановлення йому статусу інваліда війни зазначеними у позові діями відповідача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то і підстав для вирішення вказаного питання у суду не відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни з 28 липня 2020 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області, адреса: вул. Володимирська, буд. 25, м. Васильків, Київська область, 08600, код ЄДРПОУ - 03190805.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 19 жовтня 2021 року.