Рішення № 100402076, 18.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року справа № 320/6068/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича про скасування постанови

Суть спору: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" (код банку 305299), як заробітна плата, який накладений згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича про накладення арешту на кошти боржника від 26.03.2021 у виконавчому провадженні №64966428.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедал Олександром Олександровичем 26.03.2021 відкрито виконавче провадження №64966428 з виконання виконавчого напису №27223 від 24.02.2021, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №00529107-161013 від 16.10.2013 на загальну суму 20502,88 грн. В рамках даного виконавчого провадження приватним нотаріусом Канцедал О.О. було винесено постанову від 26.03.2021 про арешт коштів боржника, на підставі якої було накладено арешт на карткові рахунки позивача, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який є рахунком зі спеціальним режимом призначення, адже призначений для отримання заробітної плати, що підтверджується довідкою з місця роботи №42/02-10 від 29.03.2021.

Позивач вказує, що 31.03.2021 вона звернулась до відповідача із заявою, в якій просила скасувати арешт коштів боржника на картковому рахунку № НОМЕР_1 , на який вона отримує заробітну плату, проте листом від 22.04.2021 №3952 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви з тих підстав, що в доданих до заяви документах відсутнє підтвердження того, що кошти, які надходять на рахунки боржника, є коштами із заробітної плати.

Позивач вважає, що оскільки заробітна плата є власністю позивача, а арешт карткового рахунку № НОМЕР_1 в АТКБ «ПриватБанк» (код банку 305299) є порушенням її права вільно розпоряджатись та володіти своєю власністю та потребує захисту, у зв`язку з чим постанова приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича від 26.03.2021 у виконавчому провадженні №64966428 про накладення арешту на кошти боржника підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заява, протягом якого позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору у сумі 908,00 грн., заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича про скасування постанови. Відкрито провадження в адміністративній справі №320/6068/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Витребувано докази у справі від відповідача, а саме копії всіх матеріалів виконавчого провадження №64966428.

Вказану ухвалу суду від 11.06.2021 відповідачу направлено засобами електронного зв`язку. Електронне повідомлення, що вміщує файл з копією ухвали доставлено на адресу електронної пошти відповідача - 16.06.2021 о 20:45 год., що підтверджується звітом Інтернет провайдера.

Проте відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, витребувані судом документи відповідачем також не надані, про причини неможливості подати витребувані судом докази не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 16.05.1995. Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у відділі освіти Переяславської міської ради з 15.05.2014, де отримує заробітну плату, яка перераховується на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299), що підтверджується довідкою відділу освіти Переяславської міської ради від 29.03.2021 №42/02-10 (а.с.13).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем від 26.03.2021 відкрито виконавче провадження №64966428 з примусового виконання виконавчого напису №27223, виданого 24.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №005-29107-161013 від 16.10.2013 на загальну суму 20502,88 грн. (а.с.10-11).

В процесі примусового виконання виконавчого напису №27223 від 24.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем винесена постанова про арешт коштів боржника від 26.03.2021, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», код банку НОМЕР_4 , АТ «Універсал Банк», код банку 322001, АТ «Оксі Банк», код банку 325990, АТ Таскомбанк», код банку 339500, АКБ «Індустріалбанк», код банку 313849, ПАТ «Банк Восток», код банку 307123, АТ «Прокредит Банк», код банку 320984, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 22885,16 грн. (а.с.7-8).

31.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександрович просила скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.03.2021 у виконавчому провадженні №64966428, у зв`язку з тим, що картковий рахунок, зокрема, № НОМЕР_1 , є картою, на яку остання отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою з місця роботи №42/02-10 від 29.03.2021. До вказаної заяви позивачем додано довідку з місця роботи №42/02-10 від 29.03.2021 та довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 30.03.2021 (а.с.14).

Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича від 22.04.2021 №3952, надісланого на адресу позивача у відповідь на заяву від 31.03.2021, позивача було повідомлено, що згідно до доданих документів немає правових підстав зняття арешту з коштів боржника, адже відсутнє документальне підтвердження, що на рахунки боржника надходять кошти заробітної плати (виписка по рахунку). Повідомлено, що у разі надходження звернення про зняття арешту з коштів боржника, що містяться на відповідному рахунку та надання доказів надходження на вказаний рахунок/рахунки коштів заробітної плати/соціальні виплати (виписка по рахунку) приватним виконавцем буде розглянуто та прийнято рішення у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.15).

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 30.03.2021, про залишок по рахунку станом на 30.03.2021, слідує, що на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_6 (ІВАN: НОМЕР_7 ), картка для виплат Голд, сума залишків у валютному еквіваленті (UАН) становить 7856,64 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись з рішенням суб`єкта владних повноважень про арешт коштів боржника, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Так, предметом спору у справі, що розглядається, є скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на рахунок позивача, з якого здійснюється виплата заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404- VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.

Згідно з приписами статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Так, приписи статті 18 Закону № 1404-VIII встановлюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За змістом пункту 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до положень статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, з наведеного слідує, що приватному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках, водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, статтею 73 Закону України № 1404-VIII, передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до положень частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено Законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм вбачається, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У контексті наведеного суд наголошує на тому, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

У даному ж випадку, рахунок позивача, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 зазначено наступне: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб`єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати(…). Рахунок боржника №(…) на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника (…) Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 344/8982/17.

Також АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало.

Тож, на переконання суду, дії відповідача по накладенню арешту на спірний рахунок, відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження», однак суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як зазначає позивач, приватним виконавцем було накладено арешт на рахунок позивача, який використовується для виплати заробітної плати.

На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи надано:

- інформацію, надану АТ КБ «ПриватБанк» від 30.03.2021, про залишок по рахунку станом на 30.03.2021, з якої слідує, що на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_6 (ІВАN: НОМЕР_7 ), картка для виплат Голд, сума залишків у валютному еквіваленті (UАН) становить 7856,64 грн. (а.с.12);

- копію довідки відділу освіти Переяславської міської ради від 29.03.2021 №42/02-10, з якої вбачається, що ОСОБА_1 працює у відділі освіти Переяславської міської ради з 15.05.2014, де отримує заробітну плату, яка перераховується на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299) (а.с.13).

Суд зазначає, що у зв`язку з накладенням арешту на кошти боржника, позивачу фактично здійснено заборону будь-яких видаткових операцій по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», на який зараховується заробітна плата.

Положеннями статті 43 Конституції України, встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

При цьому, частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява №9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

З наведених норм вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також, арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з листом, в якому просив зняти арешт зі спірного рахунку саме для цілей виплати заробітної плати як працівнику, однак, обґрунтованих причин неможливості зняти арешт з рахунку від відповідача не надходило.

Отже, досліджуючи питання обмеження можливості позивача користуватися рахунком у банку, призначеним для виплати заробітної плати, необхідно аналізувати пропорційність такого втручання.

Суд виходячи з матеріалів справи та фактичних обставин, вважає, що у даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що заробітна плата перераховувалась відділом освіти Переяславської міської ради виключно на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (код банку 305299). Зокрема, у матеріалах справи міститься довідка банку про залишок коштів по вказаному рахунку та довідка підприємства, на якому працює позивач.

Крім того, Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Тож, накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на який перераховується заробітна плата, унеможливлює своєчасне отримання коштів з такого рахунку, що призводить до порушення конституційних прав працівників позивача.

Крім того, суд зазначає, що 08.10.2021 на адресу суду від представника позивача надійшли докази у справі, а саме копія рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.06.2021, яким було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинено 24.02.2021 та зареєстровано в реєстрі за №27223 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19202,88 грн. Згідно відмітки Франківського районного суду м. Львова дане судове рішення набрало законної сили 06.07.2021 (а.с.44-46).

Отже у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 24.02.2021 №27223, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №64966428 та винесено спірну постанову про накладення арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться, зокрема, на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", на який позивачу перераховується заробітна плата.

У даному випадку, доводи та обґрунтування позовної заяви знайшли своє підтвердження по суті спору.

Суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача, з урахуванням обґрунтованості дій та права у даному випадку приватного виконавця накладати арешт на рахунки боржника, є скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича від 26.03.2021 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №64966428, в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ІВАN: НОМЕР_7 , виключно в межах коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та перерахування податків та зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, так і не було наведено жодного обґрунтування щодо пропорційності накладення арешту, саме, на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати та обов`язкових платежів (податків та зборів), існування реальних загроз правам стягувача, в той час як спірна постанова створює обмеження на виплату заробітної плати, тобто гарантованого Конституцією України права людини.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.05.2021 №0.0.2118271498.1. Оригінал квитанції наявний в матеріалах справи (а.с.21).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову на суму 908,00 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича від 26.03.2021 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №64966428, в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, ІВАN: НОМЕР_7 , виключно в межах коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та перерахування податків та зборів.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича (адреса місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, «Карат» промисловий майданчик, 5-А, офіс 507 (Бізнес Центр «Карат») на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного тексту рішення - 18.10.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.