Рішення № 100400945, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/12018/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Швачка С.В, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльність, що полягає у ненаданні адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу запитуваних у адвокатському запиті від 27.07.2021 року завірених копій документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії, зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії та у не наданні інформації щодо оновленої довідки про розмір грошового забезпечення;

- зобов`язання надати адвокату Овчаренку І.С. запитувані у адвокатському запиті від 27.07.2021 року завірені копії документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії позивачу, зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії та у не наданні інформації щодо оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до АО «ЮРИДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» за правовою допомогою у питаннях захисту його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим укладено договір № 48 від 15.06.2021 ркоу про надання правової допомоги. В подальшому, позивач, через свого законного представника, звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати документи, проте, відповідач, відмовив у надання дкоумпентів посилаючись на ненадання згоди позивача на обробку персональних даних. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує чинне законодавство.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов не було подано.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З метою захисту своїх прав між ОСОБА_1 та АО «ЮРИДИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» укладено договір № 48 від 15.06.2021 року про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору, що адвокатами, які безпосередньо здійснюють дії з надання правової допомоги в рамках цього договору є, зокрема адвокат Овчаренко Ігор Сергійович.

27 липня 2021 року адвокатом Овчаренко І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить надати інформацію, а саме: завірені копії документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії; інформацію, чи надходило до Пенсійного орагну оновлена довідка про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року. У разі, якщо така надходила - надати її копію, копію супровідного листа про її направлення та інформацію про рішення, що було прийняте на підставі цієї довідки.

Разом з запитом були надані належним чином засвідчені: копія пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ; копія договору про надання правової допомоги № 48 від 15.06.2021 року; копія договору №01/09-20 від 01.09.2020 року; копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Проте, адвокату Овчаренко І.С. листом від 10.08.2021 року № 0500-1502-8/50570 було відмовлено у наданні запитуваних документів у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 письмової згоди на використання, поширення та доступ до персональних даних, яка оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до норм п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно частини другої статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 6 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3)службова інформація.

Згідно частини другої статті 21 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Разом з тим, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 6 Закону України "Про захист персональних даних" встановлені загальні вимоги до обробки персональних даних. Під обробкою, серед іншого, варто розуміти як збирання, так і поширення (розповсюдження, передачу) персональних даних (стаття 2 Закону України "Про захист персональних даних").

Так, зокрема, частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Водночас частина шоста цієї статті дублює конституційні положення та говорить, що обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, не допускається без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Схожі положення містяться у статті 14 Закону України "Про захист персональних даних", якою передбачено поширення відомостей про фізичну особу лише за її згодою або уповноваженої нею особи, крім випадків, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Порядок доступу до персональних даних особи регулюється частиною третьою статті 16 Закону України "Про захист персональних даних", у якій зазначено, що доступ до персональних даних надається у відповідь на запит суб`єкта відносин, пов`язаних з персональними даними, яким відповідно до положень згаданого Закону може бути будь-яка третя особа.

З огляду на вказане, висновок посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те що адвокат, який діє в інтересах свого клієнта (позивача) не має права отримати інформацію є протиправним.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За приписами статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Статтею 23 Закону №5076-VI закріплені гарантії адвокатської діяльності, а саме професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності (пункт 1 частини першої); забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом (пункт 2 частини першої); забороняється втручання у правову позицію адвоката (пункт 11 частини першої); не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката (пункт 15 частини першої); забороняється ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої); дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої).

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Статтею 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що до адвокатського запиту та до матеріалів даної адміністративної справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.

Також відсутні докази щодо припинення права Овчаренка Ігоря Сергійовича на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає у ненаданні адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу запитуваних у адвокатському запиті від 27.07.2021 року завірених копій документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії, зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії та у не наданні інформації щодо оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та зобов`язання Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області надати представнику ОСОБА_1 - адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу змістовну відповідь на адвокатський запит 27.07.2021 року з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, надати адвокату Овчаренку І.С. завірені копії документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії позивачу, зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії та у не наданні інформації щодо оновленої довідки про розмір грошового забезпечення , суд зазначає наступне.

З огляду на те, що пенсійним органом відповідь, за наслідком повторного розгляду адвокатського запиту від 27.07.2021 року, на даний час не надана, відповідно права позивача на даний час не порушені.

Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача, щодо ненадання адвокату запитуваних у адвокатському запитті визнана протиправною, а задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Песнінйого фонду України в Донецькій області у розмірі 6400 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України), тобто розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічної правова позиція співпадає з позицією Верховного Суду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з аналізу змісту статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні: Договір про надання правової допомоги № 48 від 15.06.2021 року; додаток до договору № 48 від 15.06.2021 року про надання праової допомоги від 15.06.2021 року; кошторис від 03 вересня 2021 року; договір №01/09-20 від 01.09.2020 року та протокол від 15.06.2021 року

Згідно п. 1. вищевказаного договору про надання правничої (правової) допомоги його предметом є, зокрема, здійснення захисту прав та інтересів Замовника шляхом надання праової допомоги на умовах і порядку, що визначені цим договором, а замовник зобов`язується оплатити надання праової допомоги та фактичні витрати, понесені в ході виконання договору..

Згідно додатку до договору № 48 від 15.06.2021 року про надання правової допомоги сторони узгодили таке; за підготовку позовів, щодо зобов`язання перерахувати пенсію чи вчиненю інших дій, пов`язаних з перерахунком пенсії та супроводження розгляду справи у сулдах Замовник сплачує гонорар, вартість однієї години - 1400 грн.; у випадках надання правової допомоги, вартість якої не визначена кошторисом, вартість однієї години роботи - 2000 грн.

Кошторисом від 03 вересня 2021 року узгоджено суми гонорару за надання послуг з правової допомоги, зокрема: за підготовку адвокатського запиту та отримання доказу - 560 грн. (витрата часу - 0,35 год, вартість однієї години роботи - 1600 грн.), за підготовку позову - 6400 грн. (витрата часу - 4 год, вартість однієї години роботи - 1600 грн.); за підготовку відповіді на відзив - 3200 грн. (витрата часу - 2 год, вартість однієї години роботи - 1600 грн.)№ за підготовку інших процесуальних документів - 1600 грн.; за участь в одному судовому засіданні - 2500 грн.

Протокол від 15,06.2021 року складений про таке: Адвокатське об`єднання доручає, а адвокат зобов`язується здійснити надання прпвоої допомоги ОСОБА_1 у питаннях, що стоуються перерахунку його пенсії. Гонорар адвокату виплачується на підставі актів наданих послуг, що складаються між сторонами.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи здійснені адвокатом послуг суд зазначає, що сума витрат позивача на професійну допомогу, пов`язану зі справою, що заявлена до відшкодування становить 1000,00 грн., які підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає у ненаданні адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу запитуваних у адвокатському запиті від 27.07.2021 року в інтересах ОСОБА_1 завірених копій документів, що стали підставою для нарахування та перерахунку пенсії, зокрема: грошового атестату, розрахунку вислуги років на пенсію, довідок про розрахунок пенсії, довідко про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та довідок (протоколів) про перерахунок пенсії та у не наданні інформації щодо оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області(місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) надати представнику ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвокату Овчаренку Ігорю Сергійовичу змістовну відповідь на адвокатський запит від 27.07.2021 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова