Рішення № 100400798, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/10422/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Руденська Вікторія Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.06.2021 №056750004267 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання повторно розглянути заяву від 08.06.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986 на підприємстві «УкрНДІметалургмаш», з 11.01.1999 по 26.04.1999 на підприємстві ДОКП «Донецьктеплокомуненерго», з 21.04.1986 по 06.01.1999 на АП «Слов`янський солевиварювальний комбінат» на підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 та відповідних архівних довідок. В обґрунтування зазначено, що позивач після досягнення 55 років набув право на пенсію. Страховий та пільговий стаж підтверджуються записами у трудовій книжці.

25 серпня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем надано відзив в якому зазначено, що до пільгового стажу періоди роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986 на підприємстві «УкрНДІметалургмаш» не зараховані, оскільки відсутня дата, номер та підстава видачі довідки, з 11.01.199 по 26.04.1999 - перерва в атестації робочих місць; робота з 07.06.1999 по 12.11.1999 не зарахована, оскільки є роботою за сумісництвом, у зв`язку з чим неможливо встановити факт, що заявник повний робочий день був зайнятий на тих роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Вважає, що для зарахування періодів роботи з 21.04.1986 по 06.01.1999 необхідно подати заяву до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

08 червня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою про призначення пенсії за віком.

15 червня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №056750004267 про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав відстуності необхідного пільгового стажу згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що заявник працює, страховий стаж складає 33 роки 7 місяців 17 днів, пільговий стаж - 4 роки 9 місяців 10 днів.

До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи в «УкрНДІметалургмаш» з 04.02.1985 по 07.04.1986, оскільки довідка оформлена не належним чином - відсутня дата та номер довідки, підстави видачі; період роботи в Слов`янському солевиварювальному комбінаті з 21.04.1986 по 06.01.1999, оскільки підприємство ліквідоване, підтвердження стажу розглядається комісією при Головному управлінні ПФУ області; період роботи в «Донецьктеплокомуненерго» з 11.01.1999 по 26.04.1999 - перерва в атестації робочих місць, з 07.06.1999 по 12.11.1999 - виявлено сумісництво професій.

Спірним питанням у справі (в межах заявлених позовних вимог) є правомірність дій відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986, з 21.04.1986 по 06.01.1999, з 11.01.1999 по 26.04.1999 до спеціального стажу, відмови щодо призначення пенсії.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Щодо періоду роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986 суд зазначає наступне.

З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні цього періоду слугували недоліки оформлення довідки, а саме відсутність дати, номеру та підстава видачі довідки. Суд не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить наступні записи: №3 - 04.02.1985 - про прийняття у виробничу котельню газоелектрозварником Слов`янського опитного заводу НЦО ВНИИМЕТМАШ; № 4 - 11.12.19985 - про переведення на енергоремонтну дільницю газоелектрозварником; №5 - 07.04.1986 - про звільнення.

Суд зауважує, що записи є чіткими, містять інформацію про період роботи, займану посаду в підприємстві, накази на підставі яких здійснено прийняття та звільнення.

З огляду на викладене, відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, є достатніми, а також такими, що підтверджують можливість зарахувати до пільгового стажу роботи позивача період роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986 на посаді газоелектрозварника, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відсутність номеру, дати видачі довідку є формальним недоліком, який, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки заповнення довідок з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Щодо періоду роботи з 21.04.1986 по 06.01.1999 суд зазначає наступне.

З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні цього періоду є відсутність звернення позивача до комісії при Головному управлінні ПФУ із заявою про підтвердження стажу на ліквідованому підприємстві. Суд не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить наступні записи: №6 - 21.04.1986 - про прийняття в цех випарки газоелектрозварником у Слов`янський солеварочний комбінат (Орендне підприємство Слов`янський солеварочний комбінат); №8 - 01.01.1992 - про переведення газоелектрозварником ручної зварки; №11 - 06.01.1999 - про звільнення.

До заяви про призначення пенсії, зокрема, додані архівні довідки Архівного відділу Слов`янської міської ради від 03.09.2019 №1386, від 03.09.2019 №1388, від 03.09.2019 №1390, від 03.09.2019 №1393, від 03.09.2019 №1394, які містять інформацію про те, що ОСОБА_1 у період з 21.04.1986 по 06.01.1999 працював в ОП «Слов`янський солеварочний комбінат» та отримував відповідну заробітну плату.

Посада «газоелектрозварник» входила до Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Твердження відповідача на необхідність додаткового звернення із заявою про підтвердження стажу на ліквідованому підприємстві з посиланням на вимоги Постанови правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 суд вважає безпідставним, оскільки вказаний порядок затверджено відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 та, відповідно, застосовується у випадку відсутності в трудовій книжці відомостей. В даному випадку трудова книжка містить записи про період роботи з 21.04.1986 по 06.01.1999, вони є чіткими, містять інформацію про період роботи, займану посаду в підприємстві, накази на підставі яких здійснено прийняття та звільнення.

З огляду на викладене, відмова у зарахуванні вказаного періоду є безпідставною, а тому вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо періоду роботи з 11.01.1999 по 26.04.1999 суд зазначає наступне.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить наступні записи: №12 - 11.01.1999 - про прийняття електрогазозварником в ДОКП «Донецьктеплокомуненерго»; № 13 - 12.11.1999 - про звільнення; №14 - 07.06.1999 - про прийняття електрогазозварником у Слов`янський філіал ВАТ «Донбасспромхіммонтаж»; №15 -24.05.2000 - про звільнення.

До заяви про призначення пенсії, зокрема, додані:

накази атестації робочих місць ОКМ «Донецьктеплокомуненерго» від 28.04.2014 №97, від 21.06.2019 №294; від 26.04.2019 №121, від 22.06.2020 №317;

довідка ОКМ «Донецьктеплокомуненерго» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2021 №386/02, яка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 у період з 21.04.2016 по теперішній час виконує роботи за професією, що передбачена Списком №2.

Посада «електрогазозваника» входила до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні цього періоду слугувала перерва у проведенні атестації робочих місць.

Однак, суд зауважує, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. При цьому, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Аналіз норм Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №705/4946/16-а.

Питання щодо наявності у особи права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у разі непроведення атестації робочого місця було предметом розгляду і у Великій Палаті Верховного Суду.

З даного приводу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) здійснивши аналіз зазначених норм дійшла висновку про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Урахувавши усе вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 дійшла висновку про те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірний характер відмови пенсійного органу у зарахуванні до стажу роботи позивача, який дає йому право на призначення спірної пенсії, періоду роботи на посаді електрогазозварника з 11.01.1999 по 26.04.1999, оскільки відповідальність за непроведення атестації робочих місць не може бути перекладена на працівника, вказана посада була передбачена Списками №2 і зайнятість на ній повний робочий день у цей період підтверджувалась довідкою підприємства.

Наведене дає підстави стверджувати про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено безпідставне незарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу, що призвело до невірного визначення спеціального стажу позивача, суд дійшов висновку, що щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначені пенсії від 15.06.2021 №056750004267 та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1-3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 908 грн.

Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2403,53 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з квитанції від 13.08.2021 №35, позивачем сплачено судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2403,53 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При цьому в силу положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З наданих документві вбачається, що 27.07.2021 між позивачем та адвокатом Руденсько. В.В. укладено договір № 07 про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано акт (звіт) №1 наданих послуг від 13.08.2021 на загальну суму 2403,53 грн., згідно якого послуги складаються із: вивчення та детального дослідження наданих позивачем документів 1 год. х 530 грн.; аналізу чинного законодавства 2 год. х 530 грн., підготовки та написання адміністративного позову 1,5 год. х 795 грн., додаткових витрат - комісія за сплату судового збору 18,53 грн.

Суд зауважує, що витрати зі сплати комісії за розрахункове-касове обслуговування рахунку не належить до складу судових витрат, визначених статтею 132 КАС України, а обов`язок зі сплати такої комісії покладається на позивача.

Отже, підстав для повернення позивачу коштів у розмірі 18,53 грн суд не вбачає, натомість, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2385 грн.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.06.2021 №056750004267.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 08.06.2021 із зарахуванням до спеціального стажу за Списком №2 періодів роботи з 04.02.1985 по 07.04.1986 на підприємстві «УкрНДІметалургмаш», з 11.01.1999 по 26.04.1999 на підприємстві ДОКП «Донецьктеплокомуненерго», з 21.04.1986 по 06.01.1999 на АП «Слов`янський солевиварювальний комбінат».

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош