Рішення № 100400791, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/8050/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), у якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові в наданні ОСОБА_1 публічної інформації - копій ухвал про відкриття провадження у справі, які надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 21/05-13 від 21.05.2021 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації № 21/05-13 від 21.05.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 21.05.2021 року звернувся до Міністерства юстиції України із письмовим запитом на отримання публічної інформації № 21/05-13, у якому просив надати копії ухвал про відкриття провадження у справі, що надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи. У відповідь на звернення 25.05.2021 року на електронну пошту надійшов лист-відповідь №5625/ПІ-Т-2175/20.6 від 25.05.2021 року, згідно якого директором Департаменту державної виконавчої служби Максимом Кисельовим повідомлялось наступне. Міністерство юстиції України не є розпорядником запитаної інформації, що запитувану інформацію щодо ухвалених судових рішень можливо отримати в Реєстрі судових рішень в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до судових рішень". Крім того, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України облік запитуваної інформації не ведеться. Позивач вважає, що така відмова суперечить вимогам Закону. Облік запитуваної інформації ведеться з веденням реєстраційно-контрольних карток, які свідчать про наявність можливості її оброблення та надання. Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

27.07.2021 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду у строки, встановлені судом, був наданий відзив на адміністративний позов, з якого вбачається наступне. 21.05.2021 року позивач звернувся до Мін`юсту із письмовим запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії ухвали про відкриття провадження у справі, які надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи. Водночас, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Також, абзацами 3-4 підпункту 1.1 пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" передбачено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Отже, з аналізу Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" дійшов висновку, що запит позивача від 21.05.2021 року № 21/05-13 не є інформаційним запитом, оскільки питання, поставлені позивачем не відповідають критеріям "відображеності та задокументованості" запитуваної інформації. Тобто, в даному випадку, для підготовки відповіді на питання позивача поставлені у вищевказаному запиті була потреба попередньої перевірки, аналізу запитуваної інформації, та її створення. Таким чином, листом - відповіддю Мін`юсту від 25.05.2021 року №5625/ПІ-Т-21лата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

28.07.2021 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

З 30.07.2021 року по 28.08.2021 року та з 01.09.2021 року по 03.09.2021 року суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Надав клопотання ро розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Надав клопотання ро розгляд справи у його відсутність.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Має повну адміністративну правосуб`єктність. У спірних правовідносинах вважається запитувачем інформації.

Відповідач - Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) є суб`єктом владних повноважень у сфері доступу до публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

21.05.2021 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із письмовим запитом про отримання публічної інформації № 21/05-13, у якому просив надати копії ухвал про відкриття провадження у справі, які надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи.

25.05.2021 року на електронну пошту позивача від Міністерства юстиції України надійшов лист-відповідь №5625/ПІ-Т-2175/20.6 за підписом директора Департаменту державної виконавчої служби Максима Кисельова. Як вбачається зі змісту вказаного листа, позивачу повідомлялося, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Зазначає, що Міністерством юстиції України облік запитуваної інформації не ведеться. Крім того зазначено, що з судовими рішеннями можна ознайомитися у публічному доступі, отримавши їх тект із реєстру судових рішень в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до судових рішень".

Не погодившись з результатом розгляду запиту на публічну інформацію, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VII (далі - Закон №2939) слідує, що він визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (ст.1 Закону №2939).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Статтею 12 Закону №2939 визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 19 Закон №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Зважаючи на це суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність порушеного права позивача. Позивач має право на одержання будь-якої публічної інформації безвідносно того, стосується вона його чи ні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 20 Закону України "Про інформацію" визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ч. 1 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2939 публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частинами 2 і 3 статті 23 Закону №2939 встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

З наведеного слід дійти висновку, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

При цьому суд враховує положення ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з вище наведеного, господарськими судами ухвали про відкриття провадження у справі, за якими відповідач є відділ державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, можуть направлятися до Міністерства юстиції України (розпорядника інформації).

Згідно п.2 ч.1 ст.14 Закону №2939 розпорядники інформації зобов`язані систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні.

Суд зазначає, що основні завдання та функції, покладені на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визначені у Положенні про Департамент державної виконавчої служби України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2019 № 616/к (далі - Положення про Департамент). Положення про Департамент розроблено відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (із змінами) (далі - Постанова № 228). Відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Департамент забезпечує самопредставництво інтересів структурних підрозділів Міністерства інтересів структурних підрозділів Міністерства юстиції України, комісії, утворених при Міністерстві юстиції України в судах України.

Департамент забезпечує самопредставництво інтересів Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України та їх посадових осіб, держави, у випадках передбачених законом, на стадії виконавчого провадження в межах компетенції Департаменту.

З урахуванням наведеного інформація у формі ухвал суду надходила до позивача, облік запитуваної позивачем інформації відповідачем мав вестися, тому суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в наданні інформації за його запитом № 21/05-13 від 21 травня 2021 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відповіді на наявність вільного доступу до судових рішень, оскільки це не скасовує обов`язок, покладений на розпорядника публічної інформації з її надання на поданий у встановленому порядку запит.

Щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав та законних інтересів суд звертає увагу на таке.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб`єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі Гурепка проти України від 06.09.2005) і такий спосіб захист повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі Кудла проти Польщі від 26.10.2000).

Суд вважає, що належним та повним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача є визнання дій Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - копії ухвал про відкриття провадження у справі, які надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації №21/05-13 від 21.05.2021 року, - протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит на отримання публічної інформації №21/05-13 від 21.05.2021 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що в межах розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що відмова Міністерства юстиції України від 25.05.2021 року не містить жодного передбаченого положеннями Закону №2939 обґрунтування, тому належним способом відновлення порушених прав позивача на даний час є зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації №21/05-13 від 21.05.2021 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та зобов`язання повторно розглянути запит позивача, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача постановити окрему ухвалу, яку направити до відповідача- Міністерства юстиції України, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону для усунення вказаних порушень слід зазначити, що частиною 1 ст.249 КАС України передбачене право суда постановити окрему ухвалу.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що при виявленні під час розгляду справи порушення закону, судом може бути постановлена окрема ухвала, де мають бути визначені вказівки щодо усунення порушень.

Суд зауважує, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, і реалізація такого права безпосередньо пов`язана з виявленням саме судом під час розгляду справи порушення закону. Для встановлення факту допущеного порушення вказане має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами.

В межах спірних правовідносин суд не вбачає підстав для використання вказаного права.

Щодо звернення рішення до негайного виконання суд виходить з того, що відповідно до приписів частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Таким чином, рішення суду у цій справі підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України також визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи викладені вище висновки суду, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - копії ухвал про відкриття провадження у справі, які надійшли від господарських судів протягом квітня 2021 року до Міністерства юстиції України, за якими відповідачем визнано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або його посадові особи, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації №21/05-13 від 21.05.2021 року.

Зобов`язати Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про надання публічної інформації №21/05-13 від 21.05.2021 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Звернути до негайного виконання рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.