Рішення № 100400757, 19.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 160/15325/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною; зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.09.2021 р, просить суд визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р. протиправною; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсіонеру за віком згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 , виданого 29.05.2007 р. Пенсійним фондом України, що зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р. на рахунок відкритий в ТВБВ №10026/056 філії ГУ по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»: НОМЕР_3 , код банку 322669, ЄДРПОУ 09322277.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 р. провадження у справі, після залишення ухвалою суду від 03.09.2021 р. даної позовної заяви без руху, було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на припинення виплати йому пенсії з підстав, які не передбачені ст. 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає, що невиплата пенсії з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р. порушує його право на соціальний захист, та вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав до суду.

Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р., та з метою відновлення своїх порушених законних прав і інтересів, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві нарахувати та виплатити заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р.

Суд зазначає, що копію ухвали суду від 20.09.2021 р. у справі №160/15325/21 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідачів, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

08.10.2021 р., відповідачем, шляхом поштового зв`язку, було подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне.

Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа, за фактичним місцем проживання ( ОСОБА_2 ) з 01.10.2018 р. та отримував пенсію за віком через установу "Ощадбанку" відповідно до пункту 6 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженого постанови Кабінету міністрів України від 30.08.1999 №1596.

В вересні 2020 р. на виконання абзацу першого пункту 16 постанови Кабінету міністрів України від 30.08.1999 №1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» (далі Порядок 1596) Ощадбанк надав інформацію про осіб, на рахунки яких було зарахування цільових коштів, але кошти не отримуються більше одного року, в тому числі позивачем.

Листом від 25.09.2020 року №0400-0506-8/86744 було надіслано повідомлення на домашню адресу позивача про необхідність подачі оновленої заяви до органу Пенсійного фонду згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 Порядку 1596. Заяву позивач не надав. Оскільки для внутрішньо переміщених осіб, уповноваженим банком є виключно АТ "Ощадбанк", виплата пенсії була припинена з 01.12.2020 року. 29.06.2021 року позивачем була подана заява про взяття на облік за новим місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке з серпня 2021 року поновило виплату пенсії позивачу. Пенсійна справа ОСОБА_1 була переведена для подальшого пенсіонування згідно запиту до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Щодо надання копії пенсійної справи за ухвалою суду від 20.09.2021 р. по справі №160/15325/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомляє, що 02.07.2021 р. відділ перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направив пенсійну справу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсія за віком), згідно запиту № 2600-0306-9/105208 від 30.06.2021 року до відділу-перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, тому відповідач просить суд витребувати копію пенсійної справи у відповідача-2.

На підставі викладеного вище, відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог.

Суд зазначає, що копію ухвали суду від 20.09.2021 р. у справі №160/15325/21 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідача-2, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача-2 про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

Відтак, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача-2 щодо відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України, справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України Серії НОМЕР_4 , яка міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься довідка від 29.06.2021 року № 3002-5000370728, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за якою ОСОБА_1 перемістився з м. Сніжне Донецької області до м. Києва.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.08.2021 №0400-010502-8/104663 «Про надання інформації про виплату пенсії ОСОБА_1 » адвокату позивача повідомлено про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа, за фактичним місцем проживання (Амур-Нижньодніпровський район) з 01.10.2018 р. та отримував пенсію за віком через установу «Ощадбанку» відповідно до пункту 6 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 №1596. У вересні 2020 р. на виконання абз. 1 п.16 постанови КМУ від 30.08.1999 №1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» Ощадбанк надав інформацію про осіб, на рахунки яких було зарахування цільових коштів, але кошти не отримуються більше одного року, в тому числі ОСОБА_1 . Листом від 25.09.2020 р. №0400-0506-8/86744 було надіслано повідомлення на домашню адресу ОСОБА_1 про необхідність подачі оновленої заяви до органу Пенсійного фонду згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 Порядку 1596. Заяву ОСОБА_1 не надав. Оскільки для внутрішньо переміщених осіб, уповноваженим банком є виключно АТ «Ощадбанк», виплати пенсії ОСОБА_1 була припинена з 01.12.2020 року. 29.06.2021 р. ОСОБА_1 надав заяву про взяття на обліу за новим місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві. Пенсійна справа ОСОБА_1 переведена для подальшого пенсіонування згідно запиту до Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві. З питань нарахування заборгованості необхідно звертатись до зазначеного управління.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у відповідача підстав для невиплати позивачу пенсії, а також щодо порядку виплати заборгованості по пенсії.

Відповідно до преамбули до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 4 ст. 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Приписами п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом від 09.07.2003 № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (зупинення) виплати пенсії, як проживання пенсіонера на тимчасово неконтрольованій владою території України або не підтвердження проживання на певній території в Україні.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання на певній території України. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06), п.п. 48, 49).

Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем-1 не доведено наявності об`єктивного та розумного обґрунтування необхідності припинення виплати позивачу пенсії лише через проживання позивача на тимчасово неконтрольованій владою території України або відсутність відомостей про фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи.

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону від 20.10.2014 № 1706-VII встановлено, що Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Проте положення Закону від 20.10.2014 № 1706-VII не визначають правила умови, норми і порядок пенсійного забезпечення або організацію та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення та не надає Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Прийняття законодавцем вказаного Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.

Скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та/або невиконання внутрішньо переміщеною особою обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", не є підставою за наведеними Законами для припинення (призупинення) виплати пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на приписи Закону від 20.10.2014 № 1706-VII, а також Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509; Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам і Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядку здійснення верифікації та моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595, Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 646 - не може обґрунтовувати правомірність припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу в спірний період.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.

Статтею 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України,

Але наведеним спеціальним Законом від 09.07.2003 № 1058-IV не передбачено виплату невиплачених за минулий час сум пенсій на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Здійснивщи системний аналіз як зазнаених вище норм чинного законодавства України, так і доказів, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про порушення відповідачами права позивача на своєчасне отримання належної йому пенсії.

Судом встановлено, що призначена пенсія виплачувалась позивачці щомісяця до жовтня 2020 року включно, що не заперечувалось позивачем, після чого її виплата була припинена.

Оскільки позивач звернулась до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, при йьому, що виплата останньої була піддана формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18).

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 09.09.2021 р. за №5368-09-006/С за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною; зобов`язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн., 00 коп.); за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн., 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання бездіяльності протиправною; зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р. протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , пенсіонеру за віком згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 , виданого 29.05.2007 р. Пенсійним фондом України, що зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.11.2020 р. по 31.07.2021 р. на рахунок відкритий в ТВБВ №10026/056 філії ГУ по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»: НОМЕР_3 , код банку 322669, ЄДРПОУ 09322277.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн., 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн., 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова