Ухвала суду № 100400696, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 жовтня 2021 р. Справа № 160/16511/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі питання щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 15 липня 2020 року основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі нижчому за сімдесят п`ять відсотків мінімальної пенсії за віком, неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 15 липня 2020 року основну пенсію у розмірі не нижчому вісім мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п`ять відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі сорок відсотків мінімальної заробітної плати розмір якої встановлений Законом України "Про державний бюджет України" за відповідні роки та виплатити:

- за період з 15.07.2020р. по 31.06.2021р. - як компенсацію шкоди, у розмірі різниці між нарахованою та фактично виплаченою пенсією;

- за період з 01.07.2021р. по момент нарахування - як заборгованість між нарахованою та фактично виплаченою пенсією;

- з моменту нарахування та до зміни статусу ОСОБА_1 - щомісячно, як основну та додаткову пенсію інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, у зв`язку з набуттям захворювання пов`язаного з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Після набуття інвалідності ІІ групи та встановленням зв`язку з ліквідацією аварії на ЧАЕС, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 03.12.2020 про перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком та з метою нарахування додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі не нижчому за 75%. 23.12.2020 відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомив, що з 15.07.2020 останнього переведено на пенсію по інвалідності та встановлено розмір відшкодування фактичних збитків відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796. Зазначене відшкодування було нараховано відповідно до положень Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210. Як зазначає позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, яке набуло чинності 01.07.2021 року, Суд визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконсти туційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постра ждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону Укра їни "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 17.09.2021 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 року вручена представнику відповідача 07.10.2021 року в приміщенні суду, що підтверджується розпискою про отримання копії ухвали.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 128180 від 08.11.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області де отримував пенсію за віком.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 04.05.2020 № 125 позивачу встановлено причинний зв`язок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до вищенаведеного висновку, позивачу була встановлена ІІ група інвалідності І категорії, що підтверджується довідкою серії 12 ААБ № 606034 від 23.06.2020 та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році № 028720 від 25.06.2020.

На підставі письмової заяви позивача від 15.07.2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переведено ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності, яка обчислюється відповідно до положень ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується копією розрахунку ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії від 16.07.2020.

03.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, надісланою на вебпортал, щодо обчислення його пенсії.

23.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло звернення позивача та надало відповідь, оформлену листом № 24448-24621/С-01/8-0400/20.

У наведеному вище листі, позивачу роз`яснено порядок розрахунку його пенсії та повідомлено, що у відповідача відсутні законні підстави для нарахування основної пенсії по інвалідності у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п`ять відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 (суддя Рищенко А.Ю.) у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено повністю.

В мотивувальній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 зазначено, що чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Порядком №1210. Норми ст. ст. 50, 51, 54 Закону №796-ХІІ, якими було встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком), втратили чинність, а тому не можуть визначати розмір пенсії позивача. Таким чином, починаючи з 01.01.2015 норми і положення ст. cт. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, який є чинним. Отже, чинними нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не передбачено нарахування та виплата пенсій по інвалідності особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 позивачем не оскаржувалось.

В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також цим рішенням Конституційного Суду України врегульовано строк та спосіб його виконання та передбачено, що ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто із 07.07.2021.

Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР:

"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

Звертаючись до суду з цим позовом 14.09.2021 року, позивач вважає, що право на перерахунок пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій у нього виникло у липні 2021 (на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021), а перерахунок необхідно провести з 15.07.2020 року.

Досліджуючи підстави звернення до суду з позовом, судом встановлено, що наведені позивачем в позовній заяві обставини вже досліджувались у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 (суддя Рищенко А.Ю.).

Єдиною підставою для звернення до суду з цим позовом є прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка була застосована Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рішенні від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21.

Положеннями частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною 6 статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що положення пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 у задоволенні позову позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено повністю, перерахунок пенсії позивача проведено не було, що не має наслідком виконання рішення суду, яке не містить зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, станом на день розгляду цієї справи судом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21 не виконано, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 року у справі №808/1628/18.

Судом встановлено, що заявлені позивачем предмет спору та позовні вимоги у цій справі є тотожними до позовних вимог, які були заявлені позивачем у справі №160/1787/21.

Єдиною обставиною, яка зумовила повторне звернення до суду з позовом є прийняття рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка була застосована Дніпропетровським окружним адміністративним судом в рішенні від 09.04.2021 року у справі №160/1787/21.

Вказана обставина не є підставою для звернення до суду з новим позовом про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак, вказаний спір підлягає розгляду не в порядку звернення до суду з новим позовом, а порядку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у відповідності до глави 3 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд вказує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, за наявності встановленого процесуального порядку вирішення вказаних спорів за заявлених позивачем підстав в порядку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, позивачем обрано неналежний спосіб правового захисту, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Суд роз`яснює про право позивача звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у відповідності до глави 3 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/16511/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу про право звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у відповідності до глави 3 КАС України.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у строки передбачені КАС України.

Суддя В.С. Віхрова