Ухвала суду № 100400674, 19.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 жовтня 2021 року Справа № 160/16749/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ заборгованості пов`язаної з утриманням у навчальному закладі у розмір 51 767,28 грн.

21.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Національної академії внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачам строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 21.09.2021 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою в обґрунтування якої вказано, що позивач звертався до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та ухвалою суду від 13.08.2021 року було відмовлено у відкритті провадження, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, на думку позивача строк звернення починається з наступного дня після отримання ухвали від 13.08.2021 року тобто з 28.08.2021 року.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи позивача наведені у вказаній заяві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за приписами частин першої, другої якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №560/1942/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а.

Так, судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30.07.2018 року №203 о/с ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням.

Таким чином, відповідача було звільнено – 30.07.2018 року, при цьому, позивач звернувся до суду – 14.09.2021 року, тобто позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).

Позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування, якого вказано, що позивач звертався до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та ухвалою суду від 13.08.2021 року було відмовлено у відкритті провадження, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, вказану ухвалу отримано – 28.08.2021 року.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, частиною шостою вказаної статті передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, судом встановлено, що строк на стягнення заборгованості пов`язаної з утриманням у навчальному закладі закінчився 30.08.2018 року.

При цьому, з позовних матеріалів вбачається, що позивач звертався раніше до суду з даною позовною заявою, при цьому ухвалою від 13.08.2021 року у справі №201/7852/21 відмовлено у відкритті провадження.

Суд зазначає, що відмова у відкритті не зупиняє перебіг процесуального строку та не розпочинає його з початку, у такому випадку період розгляду позовної заяви та винесення ухвали про відмову у відкритті провадження може бути визнано судом, як такий, що пропущено з поважних причин.

При цьому, судом встановлено, що за період з 30.07.2018 року (дати виникнення спірних правовідносин) по 13.08.2021 року (дати винесення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі №201/7852/21) та з 13.08.2021 року по 14.09.2021 року (дати звернення з даною позовною заявою в межах даної справи) пройшло більше трьох років.

Позивачем не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивач був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду більше ніж на 3 роки, не надано доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивачів про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із позовом, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені в даному клопотанні, є неповажними.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ст. 169, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Національної академії внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку для звернення до суду – відмовити.

Адміністративний позов Національної академії внутрішніх справ - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв