Ухвала суду № 100400496, 13.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року Справа № 160/15873/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 7 (сім) календарних років служби протиправними;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення за 7 (сім) календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

визнати дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі визначеному пп. в) п. 3 ч. 1 ст. 99 ЗУ “Про Національну поліцію”, а саме: 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, протиправними;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі визначеному пп. в) п. 3 ч. 1 ст. 99 ЗУ “Про Національну поліцію”, а саме: 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

визнати дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі визначеному пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 99 ЗУ “Про Національну поліцію”, а саме: 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, протиправними;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі визначеному пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 99 ЗУ “Про Національну поліцію”, а саме: 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі денного грошового забезпечення, починаючи з 29 березня 2021 року по день фактичного розрахунку в розмірі середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами в частині щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі денного грошового забезпечення, починаючи з 29 березня 2021 року по день фактичного розрахунку, в розмірі середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку; та доказів на підтвердження поважності цих причин;

- уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, із зазначенням у ній ціни позову та її обґрунтованого розрахунку;

- доплатити судовий збір за подання даного позову, виходячи з обрахованого розрахунку ціни позову та приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, і надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101,

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155,

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

Рахунок отримувача (IBAN)- UA368999980313141206084004632,

Код класифікації доходів бюджету - 22030101,

Призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

08 жовтня 2021 року до канцелярії суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2021р., а саме:заява про поновлення строку звернення до суду, клопотання про відстрочення сплати судового збору та уточнений адміністративний позов із попереднім (орієнтованим) розрахунком ціни позову, згідно з яким попередня ціна позову становить 860945,00грн.

Так, в клопотанні про розстрочення сплати судового збору позивачем вказано, що за заявлені позовні вимоги він має сплатити судовий збір у сумі 8609,45грн., проте, оскільки після звільнення зі служби в поліції 29.03.2021р. він ніде не працював, він позбавлений можливості його сплатити, тому просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Розглядаючи подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”.

Так, згідно з вказаним нормами закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України “Про судовий збір” кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

З огляду на викладене, позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати судовий збір.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору. У даному випадку позивач лише посилається на відсутність коштів та скрутний матеріальний стан, проте документально цього не підтверджує.

Надана позивачем довідка – Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05.10.2021р. не може свідчити про наявність підстав для відстрочення позивачеві сплати судового збору, оскільки, ця довідка стосується доходів позивача, отриманих за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2021 року, який за цей період склали 56133,91грн., в той час, як, з урахуванням приписів статті 8 Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”, для вирішення питання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору враховується дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто за весь 2020 рік, а не за два квартали 2021 року.

Таким чином, вказана довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.

Жодних інших доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору позивачем надано не було.

Крім того, суд зауважує, що статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим це клопотання задоволенню не підлягає.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відсутні.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 10.09.2021р. про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.

Крім того, позивачем також не виконано у повному обсязі вимоги ухвали суду від 10.09.2021р. про залишення позовної заяви без руху в частині щодо необхідності надання уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, із зазначенням у ній ціни позову та її обґрунтованого розрахунку, оскільки позивачем надано таку уточнену позовну заяву із попереднім (орієнтованим) розрахунком ціни позову лише в одному примірнику для суду, без надання їх копій для відповідача, як-то передбачено приписами ч.1 ст.161 КАС України, згідно з якими до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а також як це вимагалося ухвалою суду від 10.09.2021р.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 10.09.2021р. про залишення позовної заяви без руху було виконано не у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, станом на 13 жовтня 2021 року позивач не виконав вимоги ухвали суду від 10 вересня 2021 року та не усунув недоліки позовної заяви у визначений судом строк у повному обсязі.

Відповідно до п.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 10 вересня 2021 року у повному обсязі та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи слід повернути позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова