Рішення № 100400168, 07.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5295/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Литвиненко І.П.,

представника Головного управління ДПС у Волинській області – Шимчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» (далі - ТзОВ «ДЛК Компані», позивач, товариство) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2021 року №0026570711 та №0026580711.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позов ТзОВ «ДЛК Компані» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 травня 2021 року №0026580711, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник позивача 30 вересня 2021 року подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу (арк. спр. 79 том 4)

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі призначено для розгляду в судове засідання на 10:00 год. 07 жовтня 2021 року (арк. спр. 83 том 4).

Позивач в судове засідання 07 жовтня 2021 року не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (арк. спр. 85, 88 том 4).

Присутній в судовому засіданні 07 жовтня 2021 року представник відповідача у заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн та вказує, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат слід задовольнити частково, з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі 28 вересня 2021 року представник позивача заявив про вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі у зв`язку із неможливістю подання усіх доказів, що підтверджують їх розмір, із заявою про ухвалення додаткового рішення та відповідними доказами звернувся до суду 30 вересня 2021 року (арк. спр. 79 том 4), тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення 28 вересня 2021 року рішення суду, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено, тому у справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

У поданій позовній заяві представник позивача зазначає, що між ТзОВ «ДЛК Компані» та адвокатом укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 14 квітня 2021 року, згідно умов якого вартість правової допомоги у суді першої інстанції визначено у твердій сумі та становить 50000,00 грн, які сплачені 15 квітня 2021 року та просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області вказані витрати на правову допомогу адвоката.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 14 квітня 2021 року, платіжне доручення від 15 квітня 2021 року №1201, акт приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатський послуг) від 29 вересня 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 14 квітня 2021 року (арк. спр. 20-26, 80-81 том 4).

Зокрема, як убачається із акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатський послуг) від 29 вересня 2021 року адвокат надав професійну правничу (правову) допомогу у спорі з ГУ ДПС у Волинській області про оскарження акта перевірки від 14 травня 2021 року №3971/07-03/42445219 та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих за результатами перевірки на основі вказаного акту, яка включала: виїзд за місцем знаходження клієнта. Консультація щодо порядку оскарження ППР. Окреслення необхідних документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП» та використання пального у господарських цілях Товариства при судовому оскаржені ППР; попередній аналіз перспективності заявлення позову до Волинського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 13 травня 2021 року №0026570711 та №0026580711; аналіз контрагента ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП» на реальність ведення господарської діяльності - виробництво соєвої олії; аналіз судових рішень та ухвал в яких згадується ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП» (касаційні, господарські та кримінальні провадження); аналіз судової практики щодо оскарження ППР в подібних спорах (по ПДВ в частині поставок соєвої олії та палива); перевірка документів бухгалтерського та господарського обліку на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «ВОГ КАРД», ТзОВ «ВЕСТ КАРД» та ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП»; узагальнююча консультація, узгодження правової позиції та переліку документів перед підготовкою позовної заяви до суду з клієнтом; підготовка позовної заяви до суду, узгодження позовної заяви з клієнтом, коригування та уточнення змісту позовної заяви; виготовлення примірників позовної заяви з додатками для суду та відповідача; подача позовної заяви до Волинського окружного суду; відстежування руху позовної заяви на сайті Волинського окружного суду; участь у підготовчих судових засіданнях; аналіз відзиву відповідача; аналіз узагальнюючих консультацій доданих відповідачем у підготовчому судовому засіданні; участь у судових засіданнях, а клієнт прийняв згадану професійну правничу (правову) допомогу.

Загальна вартість робіт (наданих послуг) в сумі 50000,00 грн була сплачена позивачем адвокату згідно із платіжним дорученням від 15 квітня 2021 року №1201.

Представник ГУ ДПС у Волинській області у відзиві на позовну заяві від 25 червня 2021 року №1898/03-20-20 (арк. спр. 38-45 том 4) та в судовому засіданні 07 жовтня 2021 року та проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн заперечує та вказала, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що аналіз судової практики щодо оскарження ППР в подібних спорах, перевірка документів бухгалтерського та господарського обліку на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «ВОГ КАРД», ТзОВ «ВЕСТ КАРД» та ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП», підготовка позовної заяви до суду, узгодження позовної заяви з клієнтом, коригування та уточнення змісту позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Окрім того, послуга з аналізу контрагента ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП» на реальність ведення господарської діяльності - виробництво соєвої олії фактично включає у себе послугу з аналізу судових рішень та ухвал в яких згадується ТзОВ «ДК ОІЛ ГРУПП» (касаційні, господарські та кримінальні провадження), а послуга із узгодження правової позиції та переліку документів перед підготовкою позовної заяви до суду з клієнтом по суті дублює послугу з узгодження позовної заяви з клієнтом, коригування та уточнення змісту позовної заяви.

Також серед наданих послуг вказаного аналіз відзиву відповідача та аналіз узагальнюючих консультацій доданих відповідачем у підготовчому судовому засідання, однак відповіді на відзив ТзОВ «ДЛК Компані» подано не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 8000,00 грн (вісім тисяч гривень копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» (45002, Волинська область, місто Ковель, вулиця Петра Могили, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42445219) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст додаткового судового рішення складено 13 жовтня 2021 року.