Рішення № 100400127, 18.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7167/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.05.2021 №032950004943 про відмову у призначені пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 13.05.2021.

В обґрунтування позову зазначив, що народився у селі Борохів Ківерцівського району Волинської області. З 16.02.1989 по даний час проживає в селі Карасин Маневицького району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач також вказав, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія №3), та 11.03.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку. Однак відповідач-2 рішенням від 13.05.2021 відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що позивач працював в Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель з 10.02.1989 по 15.01.1990, тому період проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить лише 2 роки 11 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за умовами, установленими статтею 55 Закону №796-XII. Будь-яких інших обставин для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ у Волинській області не наведено.

Таке рішення відповідача-2 позивач вважає протиправним, оскільки право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 роки не менше 3 років. При встановленні йому такого статусу та видачі відповідного посвідчення перевірено та підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, що, на думку позивача, є підставою для зменшення йому пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII. Також позивач звертає увагу, що на період роботи в Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель фактично перебував за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Зазначає, що видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року він прожив або відпрацював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 11.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку передбаченого статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №032950004943 від 18.03.2021 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення.11.05.2021позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання).Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 032950004943 від 13.05.2021 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закон №796-ХІІ ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення.

Також вказує, що згідно поданих позивачем документів для призначення пенсії встановлено, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане Волинською обласного державною адміністрацією 05.02.1993. Згідно довідки №376 від 11.05.2021, виданої виконавчим комітетом Карасинського старостинського округу Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області, ОСОБА_1 у с. Карасин Маневицького району Волинської області зареєстрований та проживав з 16.02.1989 по даний час. Відповідно до записів 4-5 трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працював у Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель з 10.02.1989 по 15.01.1990.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» №106 від 23.07.1991 с. Карасин Маневицького району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія).

Оскільки, станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив у с. Карасин Маневицького району Волинської області - на території гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а саме 2 роки 11 місяців 15 днів (згідно даних довідки №376 від 11.05.2021, виданої Виконавчим комітетом Карасинського старостинського округу Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області та трудової книжки серії НОМЕР_2 ), початкова величина зниження пенсійного віку позивачу не встановлена, оскільки з моменту аварії по 31.07.1986, він не перебував у вказаному населеному пункті (проходив військову строкову службу з 04.11.1986 по 07.12.1988 за даними військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я позивача 11.11.1986), тому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не має.

З наведених підстав відповідач-1 вважає, що відмова ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні пенсії позивачу є правомірного. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ у м.Києві у позові просило відмовити з підстав, аналогічним тим, про які зазначив відповідач-1. Доводи відповідача-2 зводяться до того, що період проживання позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить лише 02 роки 11 місяців 15 днів; період роботи в Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель з 10.02.1989 по 15.01.1990 не зараховано для зниження пенсійного віку, оскільки позивач не міг у цей час проживати у селі Карасин Маневицького району Волинської області.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 05.02.1993 (а. с.9).

11.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку передбаченого статтею 55 Закону № 796-ХІІ.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №032950004943 від 18.03.2021 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення.

11.05.2021 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у м. Києві, рішенням якого від 13.05.2021 №032950004943 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення, оскільки період проживання в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяці 15 днів. При цьому у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 37 років 15 днів, а період проживання на території радіоактивного забруднення - 31 рік 01 місяць 25 днів (а. с. 5-6).

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону".

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Водночас частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом в постановах в постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3).

З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. При цьому, суд зауважує, що факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення.

Таким чином, наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» дає позивачу право на зменшення пенсійного віку з урахуванням норм Закону №796-XII, а тому помилковими є висновки відповідачів про те, що позивач проживав на території гарантованого добровільного відселення менше трьох років станом на 01.01.1993у.

Згідно довідки Карасинського старостинського округу Прилісненської сільської ради від 11.05.2021 № 376 ОСОБА_1 постійно проживав і був зареєстрований в с. Карасин, яке віднесене до зони гарантованого (добровільного відселення) з 16.02.1989 по теперішній час. Довідка видана на підставі погосподарських книг с.Карасин №2 за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020 роки (а. с.10).

Крім того, як слідує із паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 28.05.1996 Маневицьким РВ УМВС України в Волинській області, ОСОБА_1 з 28.11.1983 зареєстрований за адресою: с.Карасин Маневицького району Волинської області (а. с. 14).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Карасин Маневицького району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧAEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відсутність доказів постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26.04.1986) по 31 липня 1986 року не дає підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку (3 роки).

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 позивач дійсно з 10.02.1989 по 15.01.1990 працював у Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель (а. с.18-23).

Поряд з тим суд не бере до уваги твердження відповідачів про те, позивач працюючи навчаючись у Котовському лісгоспі Одеського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, не проживав у селі Карасин Маневицького району. У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що ОСОБА_1 постійно проживав у місті Котовську (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості трудової книжки не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачами як суб`єктами владних повноважень, рішення та дії яких оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Разом з тим, такі документи як трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Отже, висновки відповідачів про непроживання позивача у період, зокрема з 16.02.1989 по 15.01.1990у в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 у селі Карасин Маневицького району не менше 3 років - станом на 01 січня 1993 року та до сьогодні дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років (максимальний).

При цьому у протоколі від 29.04.2021 №032950004943 (а. с. 40) вказано про наявність у позивача 36 років 11 місяців 21 день страхового стажу (тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV виконується).

Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи досягнення позивачем віку 54 роки 31.03.202 та його звернення із заявою про призначення пенсії 11.03.2021, право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у нього виникло з 01.04.2021.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд у цій справі дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у м.Києві від 13.05.2021 №032950004943 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з 01.04.2021.

Як визначено статтею 244 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 12.07.2021 номер платежу 1012984686 (а. с. 4).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.05.2021 №032950004943 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за його заявою від 11.03.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський