Ухвала суду № 100400019, 18.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

18 жовтня 2021 р. Справа № 120/13034/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про:

- визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно;

- визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з травня 2019 року по даний час;

- зобов`язання виплатити грошове забезпечення за період з травня 2019 року по даний час;

- стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 грн.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.

Згідно з пунктами 4, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені правові способи захисту адміністративним судом порушеного права, свобод або законного інтересу особи, яка звернулася до суду з позовом про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Такими способами є: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Вказані положення кореспондуються з нормами частини другої статті 245 КАС України.

Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:

- дії це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

- бездіяльність це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються питання допущення суб`єктом владних повноважень певної дії (бездіяльності), однак позивачем у прохальній частині позовної заяви не зазначено, що саме дії чи бездіяльність вчинені/невчинені військовою частиною 3028 Національної гвардії України позивач просить визнати протиправними.

У контексті з наведеним суд також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту як зобов`язання вчинити дії, у свою чергу, є лише наслідком визнання рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними. А тому, при поданні до суду даної позовної заяви позивачем невірно визначено спосіб захисту його права та інтересу.

Разом із тим, з огляду на наведені вище положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Крім того, відповідно до положень п. 4, 5, 9 в позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною четвертою статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, в прохальній частині позовної заяви позивач, серед іншого, просить про визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з травня 2019 року по даний час та зобов`язання виплатити грошове забезпечення за період з травня 2019 року по даний час.

Разом з тим, всупереч наведеним нормам КАС України позивач не надає жодних доказів не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з травня 2019 року по даний час.

В той же час в контексті наведеного обґрунтування заявлених вимог незрозумілою для суду є позиція позивача стосовно обов`язку виплати відповідачем грошового забезпечення за період з травня 2019 року по теперішній час, оскільки матеріали позову містять докази звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини з 16.05.2019.

Зважаючи на наведене, позивачу слід привести зміст заявлених позовних вимог у відповідність до норм КАС України, конкретизувавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (щодо вимог про визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з травня 2019 року по даний час та зобов`язання виплатити грошове забезпечення за період з травня 2019 року по даний час).

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

Як видно із позовної заяви, позивач серед іншого просить:

- визнати протиправними дії, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно;

Аналізуючи прохальну частину позову зазначаю, що компенсація вартості неотриманого речового майна за своєю правовою природою не входить у структуру грошового забезпечення військовослужбовця.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Тому, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору не може бути застосована щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації вартості речового майна.

Відтак, вимога про визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно є об`єктом сплати судового збору. Тому, позивач повинен сплатити судовий збір за вказану вимогу як немайнову в сумі 908,00 грн. Однак доказів сплати судового збору не надано.

Водночас позивачем зазначено про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову, із посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI.

Визначаючись щодо процесуального питання пов`язаного із застосуванням пільги із сплати судового збору, враховую таке.

Із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач володіє правовим статусом учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Разом із цим враховую, що право позивача на отримання компенсації вартості речового майна, яке він вважає порушеним, є похідним від його статусу військовослужбовця, а статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій не впливає як на підстави виникнення так і на зміст чи обсяг права на отримання оспорюваної компенсації.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 по справі № 855/83/20.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19.

Щодо вимоги про стягнення з Військової частини 3028 моральної шкоди в сумі 80000,00 грн., суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.11.2018 по справі № 761/11472/15-ц дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима є майновою вимогою, оскільки позивач її визначає у грошовому вимірі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 08.11.2019 по справі № 400/100/19, від 16.03.2020 по справі № 9901/64/20, від 30.07.2020 по справі № 9901/194/20,

З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Військової частини 3028 моральної шкоди в розмірі 80 000,00 грн. є майновою вимогою, а тому в цьому адміністративному позові заявлено окремі позовні вимоги одна із яких немайнового, а інша - майнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відтак, позивач за подання до адміністративного суду позову, що містить вимоги одна із яких немайнового, а інша майнового характеру, повинен сплатити судовий збір в загальному розмірі 1816 грн.

Тому, з метою виконання вимог Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, та приведення позовної заяви у відповідність із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за звернення до суду в розмірі 1816 грн., а докази оплати надати суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви предметом позову, серед іншого є вимога про визнання щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Крім того, як зазначалося, у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 Верховний Суд дійшов висновку, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Тому судом не застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 16.05.2019 його було звільнено з військової служби за у зв`язку із закінченням строку контракту.

Отже, позивач мав реальну можливість дізнатися про стан своїх прав ще 16.05.2019, адже у день звільнення із ним проводиться повний розрахунок. Проте до суду з цим позовом звернувся лише 05.10.2021 (позовна заява надійшла на адресу суду 11.10.2021).

При цьому, саме із датою виключення позивача зі списків особового складу військової частини слід пов`язувати початок перебігу місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Суд повторно зауважує, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини 16.05.2021, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 05.10.2021, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.

Щодо аргументів позивача про те, що з метою відновлення свого порушеного права він звернувся до відповідача із відповідною заявою, то такі не беруться до уваги, оскільки подання такої заяви та отримання відповіді на неї 05.09.2021 (лист від 19.08.2021 № К1313), не змінює моменту з якого починає свій відлік строк звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на компенсації за неоримане речове майно.

Як зазначалося, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб:

- конкретизації викладу змісту позовних вимог та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи;

- приведення змісту заявлених позовних вимог у відповідність до норм КАС України, конкретизувавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (щодо вимог про визнання протиправними дій, а саме бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з травня 2019 року по даний час та зобов`язання виплатити грошове забезпечення за період з травня 2019 року по даний час).

- надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду (щодо позовних вимог, що стосуються виплати компенсації вартості за неотримане речове майно);

- надання документу який підтверджує сплату судового збору у сумі 1816 грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись ст. 169 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Томчук Андрій Валерійович