Рішення № 100399869, 19.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 жовтня 2021 р. Справа № 120/3873/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування "Південь" (військової частини А2393) , 59 -тої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Оперативного командування "Південь" (військової частини А2393) (далі - ОК "Південь" (військова частина А2393), відповідач 1), 59 -тої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619) (далі - військова частина А1619, відповідач 2) із адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ тво командира військової частини А2393 від 20.01.2021 р. №49 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Оперативного командування "Південь" (військової частини А2393) від 22.01.2021 р. №14 "По особовому складу" у частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) капітана ОСОБА_1 , інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1619 від 20.03.2021 р. №82 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків частини та усіх видів забезпечення з 20 березня 2021 року та припинення доступу до роботи з відомостями , що містять державну таємницю;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади;

- стягнути з військової частини А1619 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.03.2021 р. по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з військової частини А1619 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішенням суду у справах №129/2659/20, №129/2658/20, №129/2661/20 провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриті через відсутність в діях особи складу правопорушення. Відтак, наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення ДТП 02.10.2020 р. є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, накази про звільнення та виключення із особового складу військової частини також є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 27.04.2021 р. поновлено строки звернення до суду, відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалами від 05.07.2021 р. , 30.08.2021 р. витребувано додаткові докази у відповідачів.

Письмової позиції від відповідачів не надходило, хоча ухвала про відкриття провадження направлена на електронну адресу останніх.

Ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Наказом №1133 від 07.10.2020 р. закінчено службове розслідування по факту дорожньо - транспортної пригоди , яка сталась 02.10.2020 р. та вказано, що в діях капітана ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, яке підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході службового розслідування та зазначені в розділі 3 акту службового розслідування.

Наказом №38 від 12.01.2021 р. внесено зміни до даного наказу та скасовано п.1, 2, 3 наказу №1133 від 07.10.2020 р.

13.01.2021 р. наказом №42 закінчено службове розслідування та визначено, що враховуючи висновки викладені в акті від 13.01.2021 р. забезпечити звільнення з лав ЗСУ ОСОБА_1 як такого , що характеризується вкрай негативно, зловживає спиртними напоями і стосовно якого два і більше разів складались протоколи про адміністративне правопорушення.

20.01.2021 р. наказом тво командира військової частини А2393 №49 за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статті 1, абзацу другого, шостого та сьомого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу другого статті 11, статті 13, статті 16 та статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення шляхом звільнення з військової служби через службову невідповідність.

22.01.2021 р. наказом командувача ОК "Південь" №14 ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади з підстав накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.

20.03.2021 р. наказом №82 командира військової частина А1619 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Не погоджуючись із даними наказами, позивач звернувся до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення , поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за вимушений прогул, суд виходить з наступного.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, регламентується Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут ЗСУ).

Відповідно до пунктів 11, 13 Статуту ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю) (п. 241 Статуту ЗСУ).

Згідно пункту 16 Статуту ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Дисциплінарний Статут Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут).

Так, усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

В розумінні статті 1 Дисциплінарного Статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Дисциплінарного Статуту).

Стаття 4 Дисциплінарного Статуту зазначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Із аналізу вище процитованих норм видно, що військовослужбовці зобов`язані додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

В свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також є загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Так, відповідно підпункту "д", пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) через службову невідповідність.

Надаючи оцінку правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, яка втілилась у відповідних наказах, суд вказує наступне.

Пунктами 83 -85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

У розумінні зазначеного спеціального законодавства з питань проходження військової служби військовослужбовця може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише у випадку безспірного доведення його вини (вчиненні дисциплінарного проступку).

Як видно із акту службове розслідування проведено по факту ДТП , яке сталось 02 жовтня 2020 р. Зокремау акті вказано, що в позаслужбовий час капітан ОСОБА_1 на особистому автомобілі БМВ 318 в стані алкогольного сп`яніння не впорався із керуванням та скоїв зіткнення з деревом внаслідок чого травми отримали інші військовослужбовці. Неправомірні дії ОСОБА_1 виразились у неналежному виконанні службових обов`язків, вживанні спиртних напоїв, допущенні порушень правил дорожнього руху, а також підробці документів.

Разом з тим, правову оцінку діянням позивача за фактом ДТП, що мало місце 02 жовтня 2020 року в с. Старичі 184 Навчальний центр, було надано судом при вирішенні справи № 129/2659/20. Так, в судовому рішенні зазначено, що оскільки 02.10.2020 р. приблизно о 00:15 год. в с. Старичі 184 Навчальний центр особа керуючи автомобілем BMW 318, з`їхав у кювет, але був забраний в медичний заклад для надання медичної допомоги, то через відсутність прямого умислу залишити місце ДТП справу про його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 - 4 КУпАП потрібно закрити в зв`язку відсутністю складу правопорушення.

Також постановою від 21.12.2020 р. у справі №№ 129/2658/20 вказано, що оскільки 02.10.2020 р. приблизно о 00:15 год. в с. Старичі 184 Навчальний центр ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW 318, з`їхав у кювет, але відомостей про пошкодження автомобіля, його номерний знак та власника відсутні в протоколі серії БД № 084903 від 02.10.2020р., план - схемі ДТП та в інших матеріалах справи, то через відсутність доказів про отримання автомобілем BMW 318 механічних пошкоджень, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП потрібно закрити в зв`язку відсутністю складу правопорушення.

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.03.2021 р. у справі №129/2661/20 встановлено, що 02.10.2020 р. в 00 год. 15 хв. в Навчальному центрі в с. Старичі Львіської області ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння автомобілем "ВМW-318" б/н не керував, працівник поліції не пропонував йому проходити в лікарні у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а він в присутності свідків не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом.

Закриваючи провадження у справі відносно позивача за відсутності події і складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю провадження у справі і за статтею 122-4, частиною четвертою статті 130 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не може вважатися таким, що вчинив правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124, частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи обставини, за які позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з військової служби, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність події та складу правопорушень в діях позивача.

Стосовно висновків відповідача 2 викладених в акті від 13.01.2021 р., то тут суд вказує, що останнім не надано доказів відкриття кримінального провадження та обвинувального висновку, яким визнано винним позивача у підробці документів чи порушенні правил безпеки дорожнього руху .

За таких обставин, враховуючи вищевказане, суд вважає висновки викладені в актах службового розслідування передчасними, безпідставними і спростованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при проведенні службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення позивачем не з`ясовані, вина позивача не доведена, докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем у матеріалах адміністративної справи відсутні, а тому наказ тво командира військової частини А2393 від 20.01.2021 р. №49 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем-1 при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що в даному випадку, відповідачами належними та допустимими доказами не доведено те, що ОСОБА_1 допушено порушення статей 11, 13, 16, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразились у недотриманні обов`язку сумлінно і чесно проходити військову службу, дисциплінованості, знанні та виконанні своїх обов`язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України; вимог щодо честі і гідності військовослужбовця; утримання від шкідливих для здоров`я звичок; обов`язку військовослужбовців постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, збереження військової честі, захисту своєї й поваги гідності інших людей; обов`язку дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильного виконання вимоги військових статутів, наказів командирів; поводження з гідністю й честю, недопущення самому і стримування інших від негідних вчинків.

Також відповідачами належними та допустимими доказами не доведено наявності в діяннях позивача складу дисциплінарного проступку.

Оскільки підставою для прийняття наказу про звільнення з військової служби від 22.01.2021 р. №14 "По особовому складу" у частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) капітана ОСОБА_1 , інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади та наказу командира військової частини А1619 від 20.03.2021 р. №82 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків частини та усіх видів забезпечення з 20 березня 2021 року та припинення доступу до роботи з відомостями, що містять державну таємницю був наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який скасовано, дані накази такж є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з військової служби, суд дійшов висновку, що капітан ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади з 20.03.2021 р.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідок військової частини А1619 позивачу був нарахований дохід за січень 2021 року - 12 582 грн 21 коп., за лютий 2021 року - 12 679, 82 грн, тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 25 262 грн. 03 коп. При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 275 грн 66 коп. (25 262 грн. 03 коп. : 59 календарних днів = 428 грн 17 коп.). Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 91 200, 21 грн. (428 грн 17 коп. х 213 календарні дні вимушеного прогулу), який слід стягнути з відповідача - 59 -тої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619) .

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо нанесеної моральної шкоди протиправними повідомленням та бездіяльністю позивач вказує, що неодноразово поміщався в лікарню, де лікувався та ніс витрати на лікування, морально страждав.

Окремо суд суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у цьому випадку не знайшло свого підтвердження.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10000грн. та не підтверджено її документально.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пунктів 2,3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення із на його користь середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 13 273, 17 грн. із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів слід допустити до негайного виконання.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою-третьою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для відшкодування правничих витрат потрібно надати договір, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), докази їх прийняття та сплати.

Як встановлено, 19 квітня 2021 року між позивачем та адвокатом Ярусевичем Є.Ю. укладено договір про надання правничої допомоги №24 за умовами пункту 1.1. якого адвокат зобов`язується здійснити захист прав, свобод та інтересів клієнта .

Згідно Додатку №1 до Договору від 19.04.2021 р., встановлено порядок обчислення гонорару у формі погодинної оплати із розрахунку вартості 2000 грн. за годину.

Отже як видно з Договору та додатку до нього, ними обумовлено перелік робіт/послуг, які мають бути надані адвокатом та визначено за них загальну суму гонорару.

За змістом частин першої-третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведеної норми видно, що при визначені розміру гонорару адвокат враховує витрачений на надані послуги/роботи час, а сама винагорода сплачується саме за фактично виконані роботи/надані послуги.

Так, суду надано акт виконаних робіт від 27.04.2021 р. згідно якого складено та подано позов на який витрачено 5 годин, відтак, витрати склали 10 000 грн.

Беручи до уваги, що позов задоволено частково, суд доходить висновку, що витрати підлягаєть стягненню пропорційно задоволеним вимогам, тобто в сумі 6 666, 66 грн (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 20.01.2021 р. №49 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнати протиправним та скасувати наказ від 22.01.2021 р. №14 "По особовому складу" у частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) капітана ОСОБА_1 , інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 окремої мотопіхотної бригади.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 20.03.2021 р. №82 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків частини та усіх видів забезпечення з 20 березня 2021 року та припинення доступу до роботи з відомостями , що містять державну таємницю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з безпеки дорожнього руху автомобільної служби озброєння логістики 59 -тої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619).

Стягнути з 59 -тої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.03.2021 р. в сумі 91 200, 21 (дев`яносто однієї тисячі двісті гривень 21 копійка).

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати (грошового забезпечення) - у межах суми стягнення за один місяць, а саме, 13 273, 17 (тринадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 17 копійок) (з відповідними відрахуваннями загальнообов`язкових платежів).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1:Оперативне командування "Південь" (військова частина А2393) (пров.Штабний,1, м.Одеса , код ЄДРПОУ 07966906).

Відповідач 2: 59 -та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка (59 ОМПБр, в/ч А1619) (вул. Першого Травня, 64, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 26615118).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати:19.10.21

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна