Рішення № 100399418, 19.10.2021, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1241/21

Провадження № 2/739/462/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Новгород-Сіверський

Суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко І.К., за участю секретаря Неживець К.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , представника Новгород-Сіверської міської ради Петренка І.М. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Новгород-Сіверський Чернігівської області матеріали клопотання ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві, про звільнення від сплати судового збору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 було подано позовну заяву до Новгород-Сіверської міської ради, про визнання права власності (за набувальною давністю). Також у позовній заяві, позивачем викладені обставини, про звільнення її від сплати судового збору, в звязку з тим що позивач є: членом малозабезпеченої та багатодітної сім`ї (на вихованні знаходяться чотири неповнолітні та малолітні дитини).

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши учасників справи прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України«Про судовийзбір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони,суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору напевний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2)позивачами є: а)військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю,якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ)особа,яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа», роз`яснено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від предявлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи та її багатодітність, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Суд, дослідивши матеріали поданого клопотання, беручи до уваги те, що заявник проживає у багатодітній сім`ї, не надано жодних доказів на підтвердження обставин за яких його майновий стан не дає змоги сплатити судовий збір, вважає за необхідне клопотання задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136 ЦПК України, згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

у х в а л и в :

Відстрочити позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору до початку розгляду справи по суті.

В іншій частині клопотання, щодо звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 наслідки ст. 136 ч. 2 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судовий збір не буде оплачений, заява відповідно до ст. 257 цього кодексу залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.К. Іващенко