Рішення № 10039807, 15.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.10                                                                                           Справа№ 32/88

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів.

До відповідача: Орендного підприємства «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», м.Львів.

Про стягнення 33830,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Оленюк С.Л. –завідувач юридичного сектора (довіреність № 13/08-1440 від 21.09.2009р.).

Від відповідача: не з»явився.

Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали. Запис судового процесу здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, м. Львів до Орендного підприємства «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», м.Львів про стягнення 33830,00 грн. з яких 17000,00 грн. штрафу та 16830,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 05.05.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.05.2010р.

В судовому засіданні 26.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2010р. подав відзив вих. № 1/11-45 від 13.05.2010р. в якому просив суд зупинити провадження у справі до вирішення пов»язаної з нею адміністративної справи № 2а-7113/09/1370 та заперечив проти нарахування позивачем пені за період з 10.11.2009р. по 15.01.2010р., тобто строк протягом якого справа перебувала у провадженні Львівського окружного адміністративного суду.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив з підстав викладених у поясненні вх. № 10022 від 26.05.2010р.

В судовому засіданні 26.05.2010р. було оголошено перерву до 01.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2010р. позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2010р. подав клопотання від 28.05.2010р. № 1/11-50 про зупинення провадження у справі до вирішення пов»язаної з нею адміністративної справи № 2а-7113/09/1370. В обгрунтування підстав для зупинення відповідач посилається на адміністративну справу № 2а-7113/09/1370 за позовом Орендного підприємства «Львівське обласне проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро»до Львівського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України про визнання неправомірними дій та визнання нечинним рішення від 03.09.2009р. № 47, яка знаходиться в провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі зазначає наступне:

Як вбачається із долучених відповідачем матеріалів Орендне підприємство «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро»звернулось до Львівського обласного територіального управління Антимонопольного комітету з позовом про визнання дій вчинених під час перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції неправомірними і визнання нечинним рішення від 03.09.2009р. № 47.

16.04.2010р. Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу у справі № 2а-7113/10/1370 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України в зв»язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, роз»яснивши позивачу, що дана справа підвідомча господарському суду.

Вищевказана ухвала оскаржена Орендним підприємством «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро»до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністартивних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п.13 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність з цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Частиною першою ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно ч.3 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Зазначені норми ст.12 ГПК України та ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам є законодавчими приписами стосовно передбаченого ст.ст.2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Отже, оскарження рішень органів Антимонопольного комітету відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов»язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядається (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

Відтак проаналізувавши вищенаведені норми та обставини, що передували зверненню Орендним підприємством «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувального бюро»із позовом до адміністративного суду, в сукупності, суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2010р. визнав позов частково в сумі 15000,00 грн. нарахованого штрафу, що підтверджується записом судового засідання здійсненого за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг»(диск знаходиться в матеріалах справи).

В судовому засіданні 01.06.2010р. оголошено перерву до 15.06.2010р. для надання суду можливості виготовити повний текст рішення за усним клопотанням представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2010р. позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2010р. не з»явився, причин неявки не повідомив. Від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи станом на 15.06.2010р. не надходили.

Відповідачем подано апеляційну скаргу від 07.06.2010р. № 1/11-54 на ухвалу від

01.06.2010р. про відмову в задоволенні клопотання від 28.05.2010р. № 1/11-50 про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти поданої відповідачем апеляційної скарги, наполягав на прийнятті рішення.

Щодо поданої відповідачем апеляційної скарги суд зазначає наступне:

Згідно ст.77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

При оголошенні перерви судове засідання завершується без прийняття ухвали.

В судовому засіданні 01.06.2010р. представники сторін під розписку були ознайомлені з оголошенням перерви до 15.06.2010р. для надання суду можливості за усним клопотання представника відповідача виготовити повний текст рішення, відтак ухвала від 01.06.2010р. судом не приймалась.

Водночас згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу від 01.06.2010р., тобто процесуальний документ, який судом не приймався. Отже такі дії відповідача суд розцінює як свідоме невиправдане затягування судового процесу, що порушує права позивача та сеперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Слід зазначити, що відповідач подаючи апеляційну скаргу на процесуальний документ якого не існує зловживає наданими йому процесуальними правами.

Разом з тим відповідач не позбавлений права, згідно ст.91-93 ГПК України, на оскарження рішення господарського суду в якому наведено мотивоване обґрунтування підстав відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2010р. письмово надав згоду на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

В судовому засіданні 15.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого підписано 16.06.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2009р. №47 визнано, що Орендне підприємство «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро»вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені п.1,ч.2 ст.13, п.2.ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку) та на підставі ст.52 цього Закону накладено штраф в сумі 15000,00 грн.; крім того визнано що Орендне підприємство «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро»вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.15 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України) та на підставі ст.52 цього Закону накладено штраф в сумі 2000,00 грн. Загальна сума штрафу становить 17000,00 грн.

В резолютивній частині рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2009р. №47 було вказано про право його оскарження повністю або частково у господарський суд.

Рішення від 03.09.2009р. № 47 отримане представником відповідача наручно 07.09.2009р., про що на першій сторінці здійснено підпис із вказанням дати отримання та посади.

У встановлений ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»строк відповідачем штрафи не сплачено, не подано заяви про відстрочення або розстрочення сплати штрафів, рішення від 03.09.2009р. № 47 не змінено і не скасовано.

Рішення від 03.09.2010р. № 47 відповідачем у встановленому ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порядку до господарського суду не оскаржене.

Враховуючи, що відповідач в межах строку з 08.09.2009р. по 09.11.2009р., який був встановлений для сплати штрафів, що накладені згідно п.8 резолютивної частини рішення № 47, не здійснив його сплату, відповідно до абзацу 1 ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», йому нараховано пеню в сумі 16830,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача до державного бюджету 17000,00 грн.

штрафу та 16830,00 грн. пені, всього 33830,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначаються Законом України «Про захист економічної конкуренції»від 11.01.2001р. № 2210-III із змінами та дпровненнями. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про захист захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як передбачено п.1 та п.2 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Згідно п.2 та п.15 ст.50 Закону України «Про захист захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: зловживання монопольним (домінуючим) становищем; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст.50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Відповідно до ч.3 ст.52 цього ж Закону за порушення передбачені пунктами 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2009р. № 47 за порушення п.1,ч.2 ст.13, п.2.ч.2 ст.13, п.2 ст.50 та п.15 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»на відповідача накладено штраф на загальну суму 17000,00 грн.

Факт отримання відповідачем 07.09.2009р. вищевказаного рішення підтверджується

підписом представника із вказанням прізвища та посади на першій сторінці рішення.

Згідно ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно ч.3 ст.56, ч.1 ст.60, ч.2 ст.62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», останнім днем двохмісячного строку сплати відповідачем накладеного штрафу та оскарження рішення № 47 було 09.11.2009р.

Згідно ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Відповідач у строк з 08.09.2009р. по 09.11.2009р. штраф на загальну суму 17 000,00 грн. не сплатив, рішення 03.09.2009р. № 47 у встановленому ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порядку до господарського суду не оскаржив, не подав заяву про відстрочення або розстрочення сплати штрафу, відтак позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 16830,00 грн.

Згідно з п.7 та п.9 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та є такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.21, 48, 56, 60, 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

                                                            В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Львівське обласне проектно-виробниче архітекрутно-планувальне бюро», вул.Пекарська, 21, м.Львів, (код ЄДРПОУ 01526974) в дохід державного бюджету 17000,00 грн. штрафу, 16830,00 грн. пені, 338,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя