Ухвала суду № 100397433, 15.10.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/5134/2021

Справа № 428/9785/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Посохов І.С., за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В., начальника відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В., слідчого 2-го відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції Кожановського В.М., захисника Шурхна К.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції Кожановського В.М., погоджене начальником відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 22017130000000061 від 07.04.2017 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2021 до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду надійшло клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції Кожановського В.М., погоджене начальником відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 .

У клопотанні слідчого зазначено, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

В кінці 2013 року на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом окупації території Луганської області та створення на ній псевдодержавного утворення - так званої «Луганської народної республіки» (далі – «ЛНР»).

У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки діяльності збройних формувань та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

11.05.2014 в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської Народної Республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділу політичного (т.зв. «органи державної влади ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників підрозділів силового блоку покладені обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на порушення територіальної цілісності України,

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «Луганської народної Республіки», 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за №15, згідно з яким створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної окупаційної адміністрації Російської Федерації від зовнішніх загроз.

Відповідно до п. 1 ст. 1 т.зв. Закону «ЛНР» «Об обороне» від 22.05.2015 під обороною розуміється система політичних, економічних, військових, соціальних, правових та інших заходів з підготовки до збройного захисту та збройний захист Луганської народної республіки, цілісності і недоторканності її території, а також відповідно до п. 4 ст. 1 цього закону з метою оборони створюється «Народна міліція Луганської народної республіки».

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.

До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» на основі окремого і регулярного незаконного збройного формування «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені Матвія Платова» не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР» створено структурний підрозділ – не передбачене законом збройне формування «15-й батальон территориальной обороны «СССР Брянка», в/ч Л-15262 (далі – «6 ОМСКП», місце постійної дислокації: м. Брянка Луганської області), якому доручено здійснення залякування цивільного населення та вчинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі шляхом проведення артилерійських обстрілів, на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «15-й батальона территориальной обороны «СССР Брянка», в/ч Л-15262» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.

У квітні 2017 року (більш точну дату і час встановити не виявилось можливим) у громадянина України ОСОБА_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», та ідеологічно розділяв такий розвиток подій, виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 з 12 квітня 2017 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області в м. Брянка, добровільно вступив до лав (був включений до штатного складу на військову службу за контрактом) не передбаченого законом збройного формування «15-й батальон территориальной обороны «СССР Брянка», в/ч Л-15262» (місце постійної дислокації: м. Брянка Луганської область) «6 ОМСКП», узявши до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції – залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю – НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч Л-15262 від 12.04.2017 № 81 ОСОБА_1 присвоєно військове звання «рядовий» та призначено на посаду «оператор отделения ПТУР» (протитанкова керована ракета).

У подальшому, в період з 12.04.2017 по 04.10.2017, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області на посаді «оператор отделения ПТУР» у складі «15-й батальон территориальной обороны «СССР Брянка» «6 ОМСКП», в/ч Л-15262», ОСОБА_1 , виконуючи визначені йому у збройному формуванні функції та діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР», здійснював у повній бойовій готовності на фронті уздовж лінії розмежування (зіткнення), а саме в районі населеного пункту Новоолександрівка Луганської області, спільні із озброєними учасниками збройних формувань «ЛНР» та упорядковані відповідно до єдиного для них плану маневри у бойовій обстановці на місцевості, займаючи та змінюючи місця дислокації, спостереження із бойових позицій за переміщеннями сил і засобів АТО та обмін з іншими співучасниками злочину отриманою у такий спосіб інформацією, яка використовувалась «ЛНР» для координації і ведення бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО.

Отже встановлено, що ОСОБА_1 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», перебуваючи в м. Брянка Луганської області та інших населених пунктах на території проведення АТО/ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь в діяльності непередбачених законом збройних формувань.

Крім того, 22 вересня 2017 року указом т.зв. «голови ЛНР» окупаційної адміністрації РФ створено «Представительство при Совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня» (далі – «Представительство»), до складу якого на постійній основі залучено учасників НЗФ «ЛНР».

Крім того, наказами т.зв. «голови ЛНР» окупаційної адміністрації РФ № 1064 та № 1065 від 16.12.2017 затверджено структуру та штатну чисельність «Представительства».

Так, до основних завдань, що покладені на «Представительство» віднесено:

- централізація, взаємодія та координація силових структур окупаційної адміністрації «ЛНР» в рамках взаємодії із зовнішніми структурами (СММ ОБСЄ, МЧКХ, ООН);

- протимінна діяльність, ведення та контроль режиму припинення вогню, моніторинг режиму припинення вогню, доступ до лінії зіткнення та робота в бойових порядках й прикриття під час проведення робіт в т.зв. «сірій зоні»;

- здійснення спостереження на лінії зіткнення та фіксація режиму припинення вогню в порядку, затвердженим керівництвом окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області;

- організація спостережних пунктів для здійснення спільної діяльності всіх підрозділів «Представительства», здійснення координації та контролю їх діяльності на тимчасово окупованій території Луганської області, що контролюється окупаційною адміністрації РФ.

Згідно з штатною структурою «Представительства», в оперативному відділі «Представительства» беруть участь 4 офіцери незаконних збройних формувань т.зв. «Народної міліції ЛНР», який очолює начальник відділу та організує інформаційно-аналітичну роботу «Представительства», є помічником представника «ЛНР» в робочій групі по питанням безпеки Контактної групи з відповідним колом завдань по переговорній лінії. Офіцери відділу призначаються командуванням т.зв. «Народної міліції ЛНР» за поданням керівника «Представительства».

В липні 2021 року (більш точну дату і час встановити не виявилось можливим) у громадянина України ОСОБА_1 , який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності одного з підрозділів НЗФ «ЛНР», а саме «Представительство при Совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня»». При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні Антитерористичної операції та Операції об`єднаних сил.

Реалізуючи вказаний умисел, у липні 2021 року ОСОБА_1 добровільно вступив до «Представительство при Совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня», що розташоване у м. Луганськ, де його було призначено на посаду «офицер наблюдатель представительства ЛНР СЦКК» та присвоєне військове звання т.зв. «лейтенант» та видано службове посвідчення №1504 від 26.07.2021.

До функціональних обов`язків ОСОБА_1 увійшло представництво офіційної позиції керівництва окупаційної адміністрації РФ, а також ведення розвідувальної діяльності проти ЗСУ та СММ ОБСЄ, шляхом документування офіційних та неофіційних зустрічей та внутрішніх заходів ЗСУ та СММ ОБСЄ.

Отже встановлено, що ОСОБА_1 з моменту вступу до так званого «Представительство при Совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня», перебуваючи в м. Луганську Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за №254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняє умисні дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вступив та перебуває у складі «ЛНР», створює умови для функціонування «ЛНР», виконує вказівки інших учасників «ЛНР», здійснює заходи встановлені злочинним планом організаторів «ЛНР» (відносно яких є окремі кримінальні провадження), та на організаційне сприяння діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації «ЛНР», а саме сприяє здійсненню збройного утримання окремих районів Луганської області, тобто вчиняє дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У клопотанні слідчого ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні захисник підозрюваного Шурхно К.А. та підозрюваний ОСОБА_1 заперечували проти задоволення клопотання, просили визначити мінімальний розмір застави, який передбачений санкцією ст. 260 КК України.

Вислухавши сторону обвинувачення та сторону захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколами допитів свідків, які підтверджують участь останнього в діяльності НЗФ «ЛНР»;

- протоколом затримання, згідно з яким під час затримання ОСОБА_1 перебував у військовій формі, притаманній учасникам НЗФ «ЛНР», зі зброєю пістолетом Макарова ПМ та у бронежилеті;

- іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.

В судовому засіданні з досліджених матеріалів кримінального провадження встановлено, що 07.04.2017 до ЄРДР за № 22017130000000061 внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України.

14 жовтня 2021 року слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини, викладена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно з яким факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 2 ст. 260 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як видно з клопотання слідчого, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , а саме:

- можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, крім того, місце постійного проживання підозрюваного знаходиться на непідконтрольній українській владі території Луганської області, у зв`язку з чим існує ризик того, що ОСОБА_1 на час розслідування та судового розгляду вчинить спроби переховуватися від слідства та суду;

- можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення;

- можливість незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_1 протягом тривалого часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройних Сил України, в тому числі шляхом вбивства осіб, що задіяні в проведенні ООС, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення. На даний час встановлено свідків з числа військовослужбовців ЗС України, які безпосередньо здійснюють відсіч збройної агресії з боку НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ на Луганщині, представником яких є ОСОБА_1 . Таким чином, перебуваючи на свободі підозрюваний особисто чи у змові з іншими представниками НЗФ має реальну можливість здійснити замах на життя вказаних свідків;

- можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України) про що свідчить те, що підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Слідчий суддя погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку слідчого судді, прокурором правильно наведені підстави вважати, що наявні ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного, про який слідчому судді не надано відомостей, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора або свідчили би про необхідність надання йому кваліфікованої медичної допомоги; майновий стан підозрюваного, який не має постійного місця роботи; сімейний стан підозрюваного, який має дружину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків на території Луганської області, яка підконтрольна НЗФ; репутацію підозрюваного, який є активним учасником НЗФ.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Водночас, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 181 600 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції Кожановського В.М., погоджене начальником відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 15 жовтня 2021 року по 13 грудня 2021 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду – 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до слідчого СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, який здійснюватиме досудове розслідування;

- не відлучатися з м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на два місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти.

У разі невиконання перелічених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя І. С. Посохов