Рішення № 10039728, 26.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10                                                                                           Справа№ 5/49

За позовом Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів

до відповідача ЗРФ АКБ «Трансбанк», м. Львів

третя особа: АКБ «Трансбанк», м. Київ

про розірвання договору від 24.05.02 № 286 р.к. на здійснення розрахункового касового обслуговування та спонукання повернути грошові кошти

Суддя І.Й. Петрик

При секретарі В. Кравець

Представники:

Від позивача: Сворень Р.Р. –представник (довіреність від 25.01.10 № 18-02/82)

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

Суть спору: Позивач (Служба автомобільних доріг у Львівській області) звернулась з позовом, в якому просить суд зобов’язати відповідача (АКБ «Трансбанк»в особі філії ЗРФ АКБ «Трансбанк», м. Львів) розірвати в зв’язку з невиконанням суттєвих умов, укладений між сторонами договір банківського рахунку від 24.05.02 № 286 р.к., а також повернути залишок грошових коштів в сумі 147885, 87 грн., які належать позивачу і обліковуються на його поточному рахунку № 26005301000286.

Відповідач позов не визнає, у наданому суду письмовому відзиві зазначає, що платіжні документи для виконання банку надійшли у період з 17.03.09 по 15.07.09., тобто під час роботи тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів та зазначає, що платіжні документи були оприбутковані на позабалансовий рахунок у зв’язку з дією мораторію та відсутністю грошових коштів на кореспондентському рахунку банку.

З 02.03.2009 р. в АКБ «Трансбанк»призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком до 01.09.2009 р. Відповідно до ч. 2 та п.2 ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 02.03.2009 р.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне:

Згідно з укладеним між сторонами договором банківського рахунку № 286 р.к. від 24.05.2002 р., АКБ «Трансбанк»в особі Західно –регіональної філії АКБ «Трансбанк»м. Львів (далі Банк) відкрив Службі автомобільних доріг у Львівській області (далі –Клієнт) поточний рахунок № 26005301000286 в національній валюті.

Умовами договору передбачено здійснення розрахунків по поточному рахунку у межах залишків коштів на підставі розрахункових документів, наданих Клієнтом у Банк і оформлених згідно з вимогами Національного банку України. Розрахунково –касове обслуговування Клієнта здійснюється у межах операційного часу, встановленого Банком, обмеження прав Клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на рахунку не допускається, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів яке здійснюється згідно положень чинного законодавства України та випадків накладення арешту або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими органами ( п.п. а. п. 2.2. договору). Умовами договору, зокрема його п.п. в. п. 2.2., п.п. б. п.2.3. встановлено, що Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, а Банк своєчасно здійснювати розрахункові операції, відповідно до Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». При цьому, розрахунки за платіжними документами Клієнта, що надійшли до Банку в операційний час ( до 13-00 год.) проводяться в той же день, а ті, що надійшли після 13-00 год. –не пізніше наступного банківського робочого дня.

В межах наявного залишку на поточному рахунку клієнта коштів, який складає 147885, 87 грн., позивач оформив згідно з вимогами Національного банку України та надав на виконання Банку платіжні доручення на перерахування коштів № 5081 від 23.06.09, № 5082 від 15.07.09 на загальну суму 38003,70 грн.

Зазначені платіжні документи були прийняті Банком, що підтверджується відповідними відмітками у правому верхньому куті цих документів, але залишені без виконання у зв’язку з відсутністю на кореспондентському рахунку грошових коштів.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка Банк –зобов’язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтом, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначити та контролювати напрями використання коштів клієнта, та встановлювати інші не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Приписи ч. 3 ст. 1068 цивільного кодексу України встановлюють, що Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Правовою нормою ч.1 ст. 1075 цього ж Кодексу встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відсутність на кореспондентському рахунку банка коштів не звільняє останнього від обов’язку виконати платіжні документи клієнта.

Розриваючи договірні відносини щодо договору банківського рахунку, клієнт обґрунтовано звертається з вимогою про повернення залишку грошових коштів, які знаходяться на його розрахунковому рахунку

Зважаючи на викладене, суд визнав позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по оплаті державного мита та інформаційно –технічного забезпечення.

Доводи відповідача до уваги не приймаються як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Матеріали справи свідчать, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 28.02.09 № 97 за якою в АКБ «Трансбанк»з 02.03.2009 р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 02.03.2009 по 01.09.2009.

Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюється ст.2 та ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Так, відповідно до визначених термінів, що вживаються у ст.2 вищезазначеного Закону, мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім майнових зобов’язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитор банку –це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитор банку –це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань (очевидно, під «боржником»в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку –це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватись мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести «відновлення фінансового стану банку», оскільки відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов’язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.

Саме таке розуміння поняття мораторію повністю кореспондується з наведеними вище нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договір банківського рахунку, а також ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в якій чітко зазначено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

Статтями 80 та 81 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вичерпно встановлені права та обов’язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов’язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором рахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Керуючись ст. ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити .

2.          Розірвати договір на здійснення розрахунково –касового обслуговування від 24.05.2002 р. № 286 р.к. укладений між АКБ «Трансбанк»в особі філії ЗРФ АКБ «Трансбанк»м. Львів та Службою автомобільних доріг у Львівській області.

3.          Стягнути з АКБ «Трансбанк»в особі філії ЗРФ АКБ «Трансбанк» м. Львів (ЄДРПОУ 25252412, м. Львів, вул. В.Великого, 54, рахунки не відомі) на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області (ЄДРПОУ 25253009, м. Львів, вул. В.Великого, 54, р/р 2600100003638 у філії АТ «Укрексімбанк»м. Львові) 147885, 87 грн. грошових коштів та а також витрати по сплаті державного мита в сумі 170,00 грн. та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-ти днів Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя