Ухвала суду № 100396867, 19.10.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/752/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2021 р.смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.

прокурора Морозова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Веселинове Миколаївської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, із середньою освітою, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2021 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивоване тим, що вироком Красносельського районного суду м. Санкт – Петербурга від 31 січня 2018 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Третього касаційного суду загальної юрисдикції від 24.12.2019 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (незаконний збут психотропних речовин у великому розмірі), ч. 1 ст. 228 КК РФ (незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, в значному розмірі), що також є карними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ "Виправна колонія №12" Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Вологодській області, кінець відбуття строку покарання 30 листопада 2024 року.

13 вересня 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 3228/5 прийнято рішення про прийняття ОСОБА_1 , засудженого в Російській Федерації, для подальшого відбування покарання в Україні.

Посилаючись на ст.ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статті 606-610 КПК України, Міністерство юстиції України просить про приведення вироку Красносельського районного суду м. Санкт - Петербурга від 31 січня 2018 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Третього касаційного суду загальної юрисдикції від 24.12.2019р., відносно ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства України для подальшого відбування покарання засудженим на території України.

Розгляд клопотання проведено без участі представника Міністерства юстиції України, що не суперечить положенням ч.1 ст.610 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, який вважав, що клопотання є обґрунтованим та відповідає вимогам закону та просив клопотання задовольнити, визначити правовою кваліфікацію діяння за нормами КК України.

Дослідивши надані письмові матеріали, додані до клопотання, заяву засудженого ОСОБА_1 про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання у відповідності до Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України "Про приєднання України до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік" встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

Згідно зазначеного вироку, ОСОБА_1 засуджений за незаконний збут психотропних речовин у великому розмірі, а також за незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, в значному розмірі.

Вказані дії ОСОБА_1 , за які його засудженого в Російській Федерації, є кримінальним правопорушенням згідно із законодавством України.

Частиною 3 ст. 610 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Кримінальна відповідальність за злочин вчинений ОСОБА_1 за пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (незаконний збут психотропних речовин у великому розмірі) - відповідає ч. 2 ст. 307 КК України (незаконний збут психотропних речовин у великих розмірах), також кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 228 КК РФ (незаконне зберігання без мети збуту наркотичних засобів, в значному розмірі) - відповідає ч. 1 ст. 309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Згідно вироку Красносельського районного суду м. Санкт – Петербурга від 31 січня 2018 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Третього касаційного суду загальної юрисдикції від 24.12.2019 року ОСОБА_1 засуджений:

- за п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ на 7 /сім/ років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 228 КК РФ на 1 /рік/ позбавлення волі.

На підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, передбачений п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та ч.1 ст.228 КК РФ шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 за вироком, визначено рахувати з 31 січня 2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання термін утримання ОСОБА_1 під вартою з 03 червня 2017 року по 30 січня 2018 року включно.

Санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Водночас згідно п.п.б п.1 ч.1 ст. 72 КК України при складані за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Також ст. 64 КК РФ відповідає ст. 69 КК України.

Частина 3 ст. 69 КК РФ відповідає ч. 1 ст.70 КК України.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 372, 376, 395, 602, 609, 610 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Красносельського районного суду м. Санкт – Петербурга від 31 січня 2018 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Третього касаційного суду загальної юрисдикції від 24.12.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 /два/ роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 /сім/ років і 6 /шість/ місяців без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 31.01.2018 року.

ОСОБА_1 зарахувати в строк відбування покарання термін знаходження під вартою з 03.06.2017 року по 30.01.2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський